Мілева Марич стала першою дружиною Альберта Ейнштейна, розділила з ним роки становлення і народила трьох дітей, зокрема таємничу доньку Лізерль. Ельза Ейнштейн, його двоюрідна сестра, увійшла в життя вже зрілого вченого і залишалася поруч до своєї смерті 1936 року. Обидві жінки справили глибокий вплив на особисту й творчу долю фізика, але їхні ролі та характери виявилися цілком різними.
Перший шлюб Ейнштейна з сербською студенткою-фізиком закінчився болісним розлученням 1919 року, після якого Нобелівська премія фактично дісталася колишній дружині. Другий союз з Ельзою став спокійнішим, хоч і не позбавленим тіней: вона створювала надійний тил, поки він підкорював світ своїми теоріями.
У Цюрихському політехнікумі кінця XIX століття серед студентів-фізиків вирізнялася висока, трохи кульгава дівчина з темними очима та серйозним поглядом. Мілева Марич народилася 19 грудня 1875 року в місті Титель (тоді Австро-Угорщина, нині Сербія) у заможній сербській родині. Батько, Мілош Марич, заможний чиновник і землевласник, підтримував освіту доньки в епоху, коли вища школа для жінок лишалася рідкістю. Мілева стала однією з перших студенток фізичного відділення Цюрихського політехнікуму і єдиною дівчиною на курсі, де навчався молодий Альберт Ейнштейн.
Їхнє знайомство 1896 року швидко переросло в пристрасний інтелектуальний роман. Вони обговорювали фізику, музику, філософію. У листах того періоду, виявлених лише в 1980-х роках, Ейнштейн називав Мілеву «дорогою Доллі» і ділився найсміливішими науковими ідеями. До 1901 року дівчина завагітніла. У січні 1902 року в Нові-Саді у родичів вона народила доньку Лізерль. Доля дитини досі залишається однією з найболючіших загадок біографії. За одними даними, дівчинка померла від скарлатини приблизно в півтора року, за іншими — її віддали на усиновлення. Ейнштейн, судячи з усього, ніколи не бачив доньку.
6 січня 1903 року в бернській ратуші молоді люди все ж одружилися. На той момент Альберт отримав місце експерта у Федеральному патентному бюро. Життя в маленькій квартирі на Крамгассе складалося скромно, але насичено. Мілева вела господарство, а вечорами подружжя разом працювало над фізичними задачами. 14 травня 1904 року народився син Ганс Альберт, а 28 липня 1910 року — Едуард. Саме в ці роки Ейнштейн опублікував знамениті статті 1905 року, зокрема спеціальну теорію відносності.
Багато дослідників досі сперечаються про ступінь участі Мілеви в цих роботах. Листи показують, що вона була повноцінною співрозмовницею і, можливо, допомагала з математичними викладками. Проте прямих доказів співавторства немає, і сам Ейнштейн ніколи публічно не згадував її внесок. Жінка поступово відійшла від науки, повністю занурившись у турботи про дім і дітей.
До 1912 року стосунки почали тріщати. Ейнштейн, уже професор, дедалі частіше бував у Берліні, де зблизився зі своєю двоюрідною сестрою Ельзою Левенталь. Мілева, яка страждала від депресій і хронічних болів, почувалася знехтуваною. 1914 року родина переїхала до Берліна, але вже за кілька місяців дружина з синами повернулася до Цюриха. Альберт склав знаменитий список умов, за яких погоджувався зберегти шлюб: Мілева мала подавати їжу до його кімнати, не розраховувати на близькість і не дорікати. Це приниження стало останньою краплею.
Розлучення оформили 14 лютого 1919 року. У угоді з’явився незвичний пункт: якщо Ейнштейн отримає Нобелівську премію, гроші перейдуть Мілеві. 1921 року так і сталося. На отримані кошти вона купила в Цюриху кілька будинків, здавала квартири і продовжувала доглядати за сином Едуардом, у якого діагностували шизофренію. Мілева Марич померла 4 серпня 1948 року в Цюриху, майже забута широкою публікою.
Ельза Ейнштейн з’явилася в житті вченого зовсім інакше. Вона народилася 18 січня 1876 року в Гехінгені. Її мати Фанні Кох була рідною сестрою матері Альберта, а батько Рудольф Ейнштейн — двоюрідним братом батька фізика. Таким чином, вони були двоюрідними братом і сестрою по материнській лінії та троюрідними по батьківській. У дитинстві вони часто бачилися, але потім шляхи розійшлися.
1896 року Ельза вийшла заміж за берлінського торговця текстилем Макса Левенталя. У них народилися дві доньки — Ільза (1897) і Марго (1899), а також син, який помер у немовлячому віці. Шлюб розпався 1908 року, і Ельза з доньками переїхала до Берліна, повернувши дівоче прізвище Ейнштейн.
Роман з Альбертом розпочався близько 1912 року, поки той ще був одружений. Ельза підтримувала його під час хвороби 1917 року, коли вчений серйозно страждав від проблем зі шлунком і печінкою. Після розлучення з Мілевою 2 червня 1919 року вони офіційно одружилися. Ельза була на три роки старшою за чоловіка. Їхній шлюб багато хто описував як практичніший і спокійніший, без тієї пристрасної інтелектуальної іскри, яка колись пов’язувала Альберта з Мілевою.
Ельза взяла на себе роль захисниці та менеджера. Вона відповідала на листи, відганяла набридливих прихильників, супроводжувала чоловіка в поїздках, зокрема у знаменитому візиті до США 1921 року. 1929 року саме за її ініціативою родина придбала літній будинок у Капуті під Потсдамом. Альберт ставився до падчериць Ільзи та Марго майже як до рідних доньок. Ільза навіть деякий час працювала його секретаркою.
Життя в другому шлюбі теж не було ідеальним. Ейнштейн продовжував зав’язувати романи на стороні, про що Ельза, судячи з усього, знала, але воліла зберігати видимість спокою. 1933 року, рятуючись від нацистів, подружжя переїхало до Принстона. Ельза тяжко хворіла: у неї виявили проблеми з серцем і нирками. Вона померла 20 грудня 1936 року в будинку на Мерсер-стріт у віці шістдесяти років.
Порівнюючи двох жінок, важко не помітити контраст. Мілева була ровесницею за духом, рівною за інтелектом, але зрештою принесеною в жертву генію та побуту. Ельза стала надійним тилом, який дозволив Ейнштейну зосередитися на науці й громадській діяльності в роки світової слави. Перша дружина отримала нобелівські гроші й усю важкість виховання хворих синів. Друга — статус дружини знаменитості й відносно спокійні останні роки.
Сини від першого шлюбу склалися по-різному. Ганс Альберт став відомим інженером-гідрологом, емігрував до США і викладав у Каліфорнійському університеті. Едуард усе життя страждав від важкої форми шизофренії і помер у швейцарській клініці 1965 року. Стосунки батька з дітьми залишалися складними: після розлучення Ейнштейн рідко бачився із синами і часто перекладав турботу на Мілеву.
Сьогодні інтерес до дружин Ейнштейна лише зростає. Листи, опубліковані у зібранні «Collected Papers of Albert Einstein», розкривають живу людину з усіма її слабкостями, пристрастями та суперечностями. Мілеву дедалі частіше розглядають як яскравий приклад жінки-вченої, чия кар’єра була перервана сімейними обставинами. Ельза ж залишається символом тієї тихої сили, без якої великий розум міг би просто не витримати тиску слави.
Історія двох шлюбів Альберта Ейнштейна нагадує, що за формулами відносності стояли цілком земні почуття, зради, відданість і щоденна праця жінок, які ділили з ним життя. Їхні долі — невід’ємна частина великої картини, без якої портрет генія залишається неповним.
