Деймон Таргарієн — молодший брат короля Візеріса I, вершник дракона Караксеса та власник валірійського меча Темна Сестра. Він увійшов до історії як найдосвідченіший воїн своєї епохи, король Ступенів і Вузького моря, а згодом — захисник прав своєї племінниці й дружини Рейєніри у Танці драконів.
Народжений у 81 році від Завоювання, він прожив життя, сповнене бунтів, завоювань і суперечностей: від лорда Блошиного Кінця до легенди, що загинула над Божим Оком. Його образ поєднує в собі чарівність, жорстокість і відданість крові Таргарієнів.
У книгах Джорджа Р. Р. Мартіна та серіалі «Дім дракона» Деймон залишається постаттю, яка досі викликає суперечки: герой для одних, лиходій для інших, але ніколи — звичайна людина.
Вогняна кров Таргарієнів вирувала в ньому особливо бурхливо. Деймон Таргарієн з’явився на світ у 81 році від Завоювання Ейгона в родині принца Бейлона Хороброго та його сестри-дружини Алісси. Дід, король Джейхаріс I Миротворець, ще правив, коли немовля вперше підняли в небо на драконі матері Мейлес. Старший брат Візеріс ріс спокійніше, молодший Ейґон помер у дитинстві, і Деймон змалку відчував себе вільним вітром серед кам’яних стін Червоного замку.
У шістнадцять років його посвятили в лицарі. Дід вручив йому Темну Сестру — валірійський клинок, що колись належав королеві Вісеньї. Відтоді меч став продовженням руки принца. Він перемагав на турнірах, полював, бився і ненавидів нудьгу придворних інтриг. Коли батько помер від розриву кишечника, Велика рада 101 року обрала королем Візеріса. Деймон підтримав брата, розраховуючи стати спадкоємцем. Але життя рідко підкоряється чужим планам.
Характер, прізвиська та шлях до слави
Його називали Порочним принцом, Принцом міста, лордом Блошиного Кінця. Усе це — віддзеркалення однієї натури. Деймон умів зачаровувати простолюд і водночас вселяти жах знаті. У 104 році він очолив Міську варту Королівської Гавані. Золоті плащі, які він запровадив, стали символом порядку, здобутого жорсткими методами. Злодіїв позбавляли рук, ґвалтівників — голів. Вулиці Блошиного Кінця вперше за довгий час стали відносно безпечними, а сам принц — кумиром низів.
У Малій раді він встиг побувати і майстром над монетою, і майстром над законами. Обидві посади швидко набридли. Деймон віддавав перевагу діям, а не словам. Коли Візеріс назвав спадкоємицею Рейєніру, молодший брат у п’яному запалі назвав померле немовля «спадкоємцем на день». Король вигнав його. Деймон полетів на Драконячий Камінь разом із коханкою Місарією, прихопивши драконяче яйце. Конфлікт ледь не переріс у відкриту війну, але братська кров усе ж узяла гору.
Завоювання Ступенів і корона пірата
У 106 році Деймон об’єднався з Корлісом Веларіоном. Разом вони рушили на Ступені — архіпелаг, де порядкував Краболов Крагхас Драхар і пірати Тріархії. Три роки кровопролитних боїв. Караксес — Кривавий Змій — спалював галери, а Темна Сестра різала ворогів у рукопашній. У 108 році Деймон особисто зарізав Краболова в його печері. До 109 року більша частина островів пала. Корліс коронував принца королем Ступенів і Вузького моря.
Титул виявився неміцним. Тріархія і Дорн не здавалися. У 111 році Деймон повернувся до Королівської Гавані, кинув корону до ніг брата і на деякий час примирився. Але спокій тривав недовго. Старі звички — борделі, бійки, насмішки над королевою Алісентою — знову вивели його з милості. Він полетів назад на Ступені, де продовжував битися, доки доля не відкрила нову главу.
Три шлюби та складні кровні зв’язки
Першою дружиною стала Рея Ройс, спадкоємиця Рунного Каменя. Шлюб уклали за розрахунком у 97 році. Деймон ненавидів Долину і називав дружину «бронзовою сукою». Після її загибелі в 115 році (падіння з коня, обставини якого досі викликають питання) він спробував заявити права на Рунний Камінь, але Ройси його відкинули.
Другий союз — з Лейєною Веларіон — склався інакше. Вони обвінчалися без дозволу короля, мандрували Вільними Містами і народили близнят Бейлу і Рейну. Лейєна померла в 120 році, намагаючись народити сина. За кілька місяців Деймон таємно обвінчався з овдовілою Рейєнірою за давнім валірійським обрядом. Від цього шлюбу з’явилися Ейґон III і Візеріс II. Союз дядька й племінниці шокував двір, але зміцнив позиції «чорних» у майбутній війні.
| Дружина | Роки шлюбу | Діти | Результат |
|---|---|---|---|
| Рея Ройс | 97–115 | Немає | Загибель дружини |
| Лейєна Веларіон | 115–120 | Бейла, Рейна | Смерть під час пологів |
| Рейєніра Таргарієн | 120–130 | Ейґон III, Візеріс II, мертвонароджена Вісенья | Війна і загибель |
Дані зібрано за хронікою «Полум’я і кров» та матеріалами awoiaf.westeros.org.
Танець драконів: вогонь, помста і вірність
Після смерті Візеріса в 129 році «зелені» коронували Ейґона II. Деймон негайно став на бік Рейєніри. На Драконячому Камені він поклав на неї корону і проголосив себе Захисником Королівства. Саме він захопив Гарренхол, посадивши Караксеса просто на вежу Королівського вогнища. Саме він відправив Кров і Сир до Червоного замку — помста за Люцеріса обернулася вбивством маленького Джейхаріса.
Деймон рідко сумнівався у своїх рішеннях. Коли йшлося про кров Таргарієнів, він обирав вогонь.
Він збирав сили в Річкових землях, страчував зрадників, домовлявся з лордами. Його методи були жорсткими, але ефективними. Поки Рейєніра сиділа на Драконячому Камені, Деймон тримав фронт. Їхні стосунки тріщали — ревнощі, недовіра, привиди минулого, — але в вирішальний момент він усе одно йшов за неї у вогонь.
Поєдинок над Божим Оком
У 130 році, на двадцять другий день п’ятого місяця, Деймон вистежив Ейемонда Таргарієна. Над озером Боже Око зустрілися Караксес і давня Вхагар. Дракони зчепилися в повітрі. Деймон відстебнув ланцюги, перестрибнув на спину Вхагар і встромив Темну Сестру в порожню очницю племінника. Обидва вершники і обидва дракони впали у води озера. Караксес доповз до берега і помер. Тіло Деймона так і не знайшли.
Історики сходяться на думці, що принц загинув. Але відсутність тіла породила легенди. Дехто шепоче, ніби він вижив і пішов у невідомість. Інші бачать у цьому лише романтизацію. Факт залишається фактом: у віці сорока дев’яти років Порочний принц завершив свій шлях так само, як жив — у вогні, крові й абсолютному виклику.
Деймон на екрані та в пам’яті глядачів
У серіалі «Дім дракона» роль дісталася Метту Сміту. Актор надав персонажу нервової енергії, суміші чарівності й загрози. Глядачі побачили і жорстокого реформатора Міської варти, і втомленого від інтриг воїна, і людину, яка в хвилини слабкості розмовляє з привидами в Гарренхолі. До 2026 року серіал уже показав значну частину його шляху, але книжковий фінал усе ще попереду.
Деймон Таргарієн не прагнув бути добрим. Він прагнув бути собою — драконом серед людей. Його спадщина живе в синах, які згодом сіли на Залізний трон, у доньках, що продовжили лінію, і в легенді про принца, який стрибнув з дракона на дракона, щоб закінчити війну одним ударом. У світі, де влада вимірюється вогнем, він залишився одним із найяскравіших і найнебезпечніших її втілень.
