Костянтин Риженко, херсонський журналіст і блогер, став символом стійкості півдня України. Народжений 23 квітня 1994 року в Херсоні, він пройшов шлях від місцевого розслідувача корупції до ключової фігури інформаційного опору під час російської окупації. Його Telegram-канал став порятунком для тисяч містян, а особиста історія — живим свідченням того, як звичайна людина в екстремальних умовах знаходить сили боротися за правду і свободу.
Риженко не просто фіксував події — він жив ними, ризикуючи життям щодня. Від волонтерської допомоги з ліками в перші дні вторгнення до організації партизанських мереж і викриття фейків — його діяльність поєднала журналістику, активізм і цифрову розвідку в єдиний вузол опору. Навіть після виїзду з окупації в серпні 2022-го він продовжував впливати на інформаційну картину, а в 2025 році знову опинився в центрі уваги через запобігання замаху.
Ранні роки та становлення журналіста
Херсон завжди був для Костянтина не просто рідним містом, а ґрунтом, на якому зростало його світогляд. Школа №12, перші кроки в громадській діяльності через створену в 2014 році ГО «Веселий рух – Херсон» — усе це закладало фундамент. Він швидко занурився в медіа: працював фотографом у kherson.in, потім у командах місцевих політиків, але справжню репутацію здобув антикорупційними розслідуваннями.
У 2019 році Риженко балотувався до Херсонської міської ради від партії «Пропозиція». Хоча мандата не отримав, цей досвід загострив погляд на місцеві еліти та їхні схеми. До повномасштабного вторгнення він очолював сайт «Херсон Newscity», де жорстко розбирав корупцію, без прикрас показуючи, як влада іноді працює проти містян. Це була школа, яка згодом стала в пригоді в умовах, коли правда стала зброєю виживання.
Його стиль — прямий, без зайвої патетики, але з глибоким зануренням у деталі. Костянтин завжди віддавав перевагу фактам перед емоціями, хоча останні проривалися в моменти, коли місто задихалося під окупацією.
24 лютого 2022: пробудження опору
Вибухи над Чорнобаївським аеропортом розбудили Херсон. Риженко, як і багато хто, спочатку не вірив, що «руки прийдуть». Але реальність накрила хвилею: російські війська увійшли до міста 1–2 березня. Місцева влада в перші дні мовчала або заперечувала очевидне. Саме Костянтин одним із перших публічно написав, що Херсон окупований — 3 березня.
У ці хаотичні тижні він поєднував журналістику з волонтерством. Організовував доставку ліків із Миколаєва — особливо критично для людей, які потребують тироксину. Гуманітарні штаби, збори допомоги, координація через Telegram — усе це працювало на довірі підписників. Канал швидко набирав аудиторію, бо люди втомилися від пропаганди й прагнули реальної картини.
Ключові виклики перших місяців окупації:
- Інформаційний вакуум: російські сили контролювали ТБ і намагалися нав’язати свою повістку.
- Репресії: обшуки, затримання активістів, тиск на родини.
- Логістика виживання: перебої з ліками, водою, зв’язком.
Риженко швидко зрозумів: сидіти склавши руки не можна. Вороги в твоєму домі — це не привід ховатися.
Партизанська діяльність і цифрова розвідка
Підпілля в Херсоні не було романтикою фільмів. Це щоденний ризик, маскування, зміна адрес. Костянтин створив і координував групи: «сплячі» осередки активістів, збір даних про позиції окупантів, передача інформації українським спецслужбам (ГУР, СБУ).
У нього було кілька паспортів різної якості на різні імена, цифрові особистості для телефонів, маршрути обходу блокпостів. Удень — волонтерство та OSINT (відкриті джерела), вночі — навчання інших адміністраторів каналів цифрової розвідки. Підписники надсилали фото й відео російських позицій, техніки, колаборантів. Це допомагало коригувати удари ЗСУ.
Його канал «ХЕРСОН: Non Fake» (раніше «Херсон: війна без фейків»), створений спільно з братом Захаром, став потужним інструментом. Тисячі переглядів, спростування пропаганди: від міфів про пенсії до реальної картини життя під окупацією. ФСБ полювала за ним — приходили додому, забирали родичів, погрожували.
| Аспект діяльності | До окупації | Під час окупації | Після виїзду |
|---|---|---|---|
| Журналістика | Розслідування корупції | Викриття фейків, репортажі з підпілля | Коментарі для ЗМІ, підтримка каналу |
| Волонтерство | Обмежене | Доставка ліків, гуманітарна допомога | Збори на потреби Херсона, координація |
| Розвідка | — | OSINT, передача даних ЗСУ | Продовження підтримки опору |
| Ризики | Політичний тиск | Полювання ФСБ, обшуки | Замах у Києві (2022), погрози 2025 |
Дані базуються на інтерв’ю та звітах (Вікіпедія, Meduza, Current Time).
Виїзд з окупації та життя в Києві
21 серпня 2022 року, змінивши зовнішність (перефарбоване волосся, лінзи), Костянтин вирвався з Херсона. Майже шість місяців в окупації залишили слід: постійна напруга, безсонні ночі, усвідомлення, що Буча може здатися «не таким жахом» порівняно з тим, що відбувалося в херсонських підвалах.
У Києві він продовжив роботу. У грудні 2022-го пережив замах — невідомий стріляв у груди біля аптеки, врятував бронежилет. СБУ розслідувало. У листопаді 2025 року знову спливло його ім’я: СБУ запобігло замаху, і Риженко впізнав себе на фото в релізі. Він поставився скептично, зазначивши можливі інфоприводи, але загроза залишилася реальною.
Спадщина та вплив сьогодні
Канал «ХЕРСОН: Non Fake» живе й розвивається — оперативні новини, сповіщення про дрони, допомога постраждалим. Риженко залишається голосом, який не боїться говорити правду, навіть коли вона незручна. Його досвід вчить: опір — це не лише зброя, а й інформація, воля та мережа надійних людей.
У 2026 році, коли війна триває, історія Костянтина Риженка нагадує, як одна людина з телефоном і принципами може змінювати реальність навколо. Він не герой із кіно — він реальний хлопець із Херсона, який просто не зміг мовчати. Його шлях показує: у темні часи світло народжується з тих, хто вирішує діяти.
Херсонці й усі, хто стежить за півднем, знають — поки є такі голоси, місто не зламати.
