Кирило Тимошенко — український державний діяч, який пройшов шлях від спортивного журналіста та засновника PR-агентства до заступника керівника Офісу Президента. Він координував програму «Велике будівництво», відповідав за відновлення інфраструктури в перші роки повномасштабної війни та пізніше працював радником міністра оборони. Його біографія відображає стрімкий зліт медіа-спеціаліста в українській політиці 2019–2025 років.
Ця людина народилася в Дніпрі, виросла в середовищі, де камери та ефіри стали природним оточенням, а потім опинився в центрі ухвалення рішень на Банковій. Зараз, у 2026 році, його ім’я продовжує викликати інтерес у тих, хто стежить за кадровими призначеннями влади та за тим, як медіа-досвід перетворюється на державний ресурс.
Молодий юрист із дипломом дніпровського університету в 30 років уже сидів за столом поряд із президентом і відповідав за дороги, школи та «пункти незламності» по всій країні.
Ранні роки та медіа-кар’єра
Кирило Владленович Тимошенко народився 20 квітня 1989 року в Дніпропетровську (нині Дніпро). Батько, Владлен Васильович, пізніше став депутатом обласної ради та керував бізнесом. Родина не була столичною, але амбіції в юнака проявилися рано.
У 16–17 років він уже працював спортивним журналістом на «Приват ТВ Дніпро» (9 канал) і водночас вів кореспондентську роботу для програми «Гол!» на «Новому каналі». У 2007 році переїхав до Києва. Там були «Інтер», FILM.ua, телеканал «Україна». З 2011-го він продюсував проєкти в студіях «07 Продакшн» і «Мамас фільм продакшн».
У 2014 році Кирило Тимошенко заснував агентство GOODMEDIA. Компанія швидко зайняла нішу PR і передвиборчих кампаній. Серед клієнтів були політики різного спектру — від Петра Порошенка до Юрія Луценка та Володимира Гройсмана. Агентство знімало соціальні ролики для армії, один із яких у 2015-му отримав американську премію Omni Awards — уперше для українського відео. Паралельно GOODMEDIA працювала з партією УКРОП, а сам Тимошенко був помічником депутата Андрія Денисенка.
Цей період заклав головне: уміння пакувати політику в яскравий, вірусний контент. Саме ця навичка пізніше відкрила двері до штабу Володимира Зеленського.
Вхід у велику політику: штаб Зеленського та Офіс Президента
У січні 2019-го Кирило Тимошенко опинився в команді кандидата в президенти Володимира Зеленського. Він відповідав за медіа та креатив. Один із найпомітніших продуктів — ролик із викликом Петра Порошенка на дебати. Відео стало вірусним і зіграло свою роль у кампанії.
Після перемоги 21 травня 2019 року Зеленський призначив його заступником глави Адміністрації Президента (пізніше — Офісу Президента). Спочатку Тимошенко курував інформаційну політику, протокол та IT. З 2020-го перейшов на регіональну політику. У червні того ж року став координатором президентської програми «Велике будівництво». У березні 2021-го — виконавчим секретарем президіуму Конгресу місцевих і регіональних влад.
В Офісі він пропрацював майже чотири роки — до 23 січня 2023-го, коли його звільнили указом президента. Причини офіційно не озвучували, але відставка збіглася з низкою кадрових змін.
Програма «Велике будівництво»: амбіції та реальність
Саме ця програма зробила ім’я Кирила Тимошенка впізнаваним по всій країні. Запущена в 2020 році, вона мала оновити дороги, школи, дитячі садки, лікарні та спортивні об’єкти.
За даними координатора, за перші 500 днів ввели в експлуатацію понад 500 об’єктів соціальної інфраструктури, ще майже тисяча перебувала в роботі. У 2020-му відремонтували та побудували тисячі кілометрів доріг. З’явилися нові школи, садки, приймальні відділення. Програма створювала робочі місця й була важливим елементом регіональної політики.
Під час повномасштабного вторгнення акценти змістилися. Тимошенко відповідав за відновлення житла та інфраструктури, а також за мережу «пунктів незламності» — місць, де люди могли зігрітися, зарядити телефони та отримати допомогу під час блекаутів.
Критики називали програму «Великим крадівництвом», вказуючи на високі ціни, пов’язані компанії та розслідування правоохоронців. Прихильники відзначали реальні кілометри асфальту та соціальні об’єкти, яких не було роками. Обидва погляди існують паралельно, і повний баланс досі є предметом дискусій.
| Період | Посада / роль | Ключові напрями |
|---|---|---|
| 2005–2014 | Журналіст, продюсер | Спорт, телебачення, продакшн |
| 2014–2019 | Засновник GOODMEDIA | PR, політичні кампанії, соціальні ролики |
| 2019–2023 | Заступник керівника ОП | Інформполітика, «Велике будівництво», регіони |
| 2024–2025 | Радник міністра оборони | Медіа та комунікації Сил оборони |
Дані таблиці зібрано на основі відкритих джерел, зокрема матеріалів Wikipedia та українських видань.
Після Офісу Президента: Міністерство оборони та далі
Після звільнення в січні 2023 року Кирило Тимошенко деякий час залишався поза публічними посадами. 1 березня 2024 року він став штатним радником міністра оборони Рустема Умерова. Основний напрям — медіа, комунікації, координація інформаційної політики в Міноборони та побудова єдиного порядку денного для Сил оборони на період воєнного стану.
Міністр пізніше пояснював призначення професійними якостями спеціаліста з комунікацій. Однак у липні 2025 року Тимошенко втратив цю посаду. На момент середини 2026 року публічної інформації про нову державну роль немає.
Паралельно з державною службою його ім’я періодично з’являлося в контексті пов’язаних компаній, зокрема «Кінокіт», яка отримувала замовлення на контент для телеканалу «Рада». Ці епізоди ставали предметом журналістських розслідувань і уваги антикорупційних органів. У червні 2024 року в нього провели обшуки НАБУ за справою про можливий витік інформації.
Родина та особиста сторона
Кирило Тимошенко одружений з Альоною (Оленою) Тимошенко — засновницею та керівницею Ukrainian Film School, створеної на базі FILM.UA. У пари є син Семен. Батько політика, Владлен Тимошенко, продовжує політичну діяльність у Дніпропетровській області.
Родина залишається однією з небагатьох стабільних опор у біографії, яка інакше повна різких поворотів — від телевізійних студій до кабінетів на Банковій і потім до оборонного відомства.
За менш ніж десять років Кирило Тимошенко пройшов шлях, який у багатьох займає все життя: від мікрофона спортивного репортера до людини, яка впливала на те, як виглядає інфраструктура цілої країни.
Його історія — це історія покоління, яке увійшло у владу разом із Зеленським. Медіа-навички, швидкість ухвалення рішень, уміння працювати з картинкою та текстом стали валютою нового політичного часу. При цьому кожна велика роль приносила й реальні об’єкти на мапі, й шлейф питань про прозорість і зв’язки.
В українській політиці такі фігури рідко зникають повністю. Навіть після втрати посад вони залишаються частиною мережі впливу, де досвід державного управління та медіа-експертиза продовжують цінуватися. Кирило Тимошенко в 2026 році — вже не той молодий заступник глави Офісу, яким був у 2019-му, але його ім’я продовжує викликати інтерес у тих, хто намагається зрозуміти, як влаштована сучасна українська влада.
