Лібуше Шафранкова назавжди залишилася в пам’яті глядачів тією самою зухвалою й ніжною дівчиною з казки «Три горішки для Попелюшки». Чеська акторка, яка народилася 7 червня 1953 року в Брно і пішла з життя 9 червня 2021-го в Празі, прожила життя, де театр, кіно і сім’я переплелися в одну яскраву історію. Її ролі принцес і звичайних жінок зробили її символом чеського кінематографа, а фільм із нею досі дивляться по всій Європі на Різдво.
Шафранкова встигла зіграти понад півсотні ролей у кіно та на сцені, отримала «Чеського лева» за роботу в оскароносному фільмі «Коля» і стала найулюбленішою акторкою Чехії XX століття за підсумками глядацьких опитувань. За скромною зовнішністю ховалася сильна жінка, яка боролася з тяжкою хворобою і до останнього берегла близьких.
Її Попелюшка не просто виконувала бажання — вона вчила глядачів, що справжня сила народжується з доброти й упертості водночас.
Дитинство в Шлапаницях і перші кроки до сцени
Лібуше з’явилася на світ у лікарні Брно, але справжньою батьківщиною для неї стали Шлапаниці — невелике містечко неподалік від столиці Моравії. Батько Мирослав Шафранек працював учителем музики, грав на органі в церкві та акомпанував аматорському театру. Мати, теж Лібуше, викладала дизайн одягу в швейному технікумі і сама шила костюми для домашніх вистав. У домі завжди лунала музика, а діти з ранніх років брали участь у постановках.
Молодша сестра Мирослава пізніше теж стала акторкою. Сестри зростали в католицькій родині, яка зберігала віру навіть у роки, коли влада намагалася її придушити. Лібуше з дитинства ходила в драматичний гурток, перемагала в конкурсах читців і вже тоді відчувала, що сцена — її місце. Учителька зі сценічного руху Марія Мразкова помітила особливу легкість дівчинки і наполягла, щоб та вступила на акторське відділення Брненської консерваторії.
У 1971 році Лібуше закінчила навчання. Ще студенткою вона грала в Махеновому театрі, зокрема Джульєтту. Перша серйозна кінороль прийшла майже одразу — Барунька в телефільмі «Бабуся» за романом Божени Нємцової. Режисер Антонін Москалик побачив у сімнадцятирічній дівчині ту саму живу, допитливу онуку, яку хотів показати глядачам. Картина відкрила їй шлях до столиці.
Прорив у «Трьох горішках для Попелюшки»
У 1973 році режисер Вацлав Ворлічек шукав виконавицю головної ролі для нової казки. Спочатку її мала грати інша акторка, але обставини змінилися. Ворлічек згадав чарівну Баруньку з «Бабусі» і запросив дев’ятнадцятирічну Лібуше. Вона прийшла на проби майже випадково — подруга вмовила. Сама акторка не розраховувала на успіх.
Зйомки тривали взимку в Чехії та Німеччині. Лібуше створила образ, зовсім несхожий на звичних покірливих Попелюшок. Її героїня каталася на ковзанах, влучно стріляла з рогатки, зухвало відповідала мачусі і при цьому залишалася неймовірно жіночною. Біла сукня, діадема і посмішка, сповнена світла, зробили її обличчям європейської новорічної казки. Фільм досі показують у Німеччині, Норвегії, Швейцарії та багатьох інших країнах щогрудня.
Після цієї ролі Шафранкова отримала прізвисько «головна принцеса чеського кіно». Критики писали, що вона поєднала в собі дитячу безпосередність і дорослий розум. Глядачі закохувалися не лише в красу, а й у характер — упертий, справедливий, живий.
Казкові ролі і перехід до драми
За Попелюшкою послідували нові принцеси. У «Русалоньці» 1976 року Лібуше зіграла земну принцесу, а її сестра Мирослава — саму русалку. Потім з’явилися «Принц і Вечірня зірка», «Третій принц», де вона втілила одразу дві ролі — Мілену і принцесу Алмазних скель. Кожна героїня несла щось своє: одна — мрійливість, інша — силу волі.
У вісімдесяті акторка почала відходити від казок. У комедії «Верхній, біжи!» вона зіграла дружину книготорговця, який прикидається офіціантом. У «Святі підсніжників» і «Моєму центральному селищі» Їржі Менцеля з’явилася вже доросла, іронічна жінка. У «Загальній школі» Яна Свєрака вона стала турботливою матір’ю, а в «Колі» 1996 року — співачкою Кларою, яка допомагає самотньому батькові і маленькому хлопчикові. За цю роль Шафранкова отримала «Чеського лева» — головну кінопремію країни. Сам фільм здобув «Оскар» як найкращий іноземний фільм.
Пізніше вона зіграла матір у «Найкращих роках — псу під хвіст» і відьму в «Еліксирі Галібели». Останньою великою роботою стала картина «Дон Жуани» 2013 року.
| Рік | Фільм | Роль | Особливість |
|---|---|---|---|
| 1971 | Бабуся | Барунька | Дебют, перша популярність |
| 1973 | Три горішки для Попелюшки | Попелюшка | Культова роль Європи |
| 1996 | Коля | Клара | Чеський лев, Оскар фільму |
| 1997 | Найкращі роки — псу під хвіст | Мати Квідо | Номінація на Чеського лева |
Дані зібрано за матеріалами чеських кіноархівів та енциклопедій.
Театр як друге життя
Кіно зробило Шафранкову зіркою, але театр залишався її справжньою любов’ю. Після консерваторії вона працювала в театрі «За брамою» Отомара Крейчі. Коли його закрили з політичних причин, перейшла до «Драматичного клубу». Там провела майже двадцять років. Грала Ніну Зарічну в «Чайці», Соню в «Дядьку Вані», Коломбіну в комедіях. Пізніше короткий час служила в Національному театрі Праги.
На сцені вона могла бути і ліричною, і дотепною, і трагічною. Колеги згадували, що Лібуше ніколи не грала «на публіку» — вона жила роллю зсередини. Саме в «Драматичному клубі» вона зустріла майбутнього чоловіка.
Сім’я і тихе особисте життя
У 1976 році Лібуше вийшла заміж за актора Йозефа Абргама, який був старший за неї на тринадцять років. Їхній союз тривав майже сорок п’ять років. Разом вони знімалися в кількох картинах, разом виховували сина Йозефа-молодшого, який народився 1977 року. Син пішов стопами батьків — став режисером і продюсером. У пари з’явилися онуки.
Шафранкова ретельно охороняла приватне життя. Рідко давала інтерв’ю, майже не з’являлася на світських заходах. В одній із рідкісних розмов вона сказала, що віра, сім’я і робота — три головні опори її існування. Коли в чоловіка почалися неврологічні проблеми і він опинився в інвалідному візку, вона доглядала за ним сама. Пізніше хвороба торкнулася і її.
У 2014 році лікарі виявили рак легень. Операція минула успішно, частину легені видалили. Акторка повернулася до життя, але повністю відновитися не змогла.
У 2015 році президент Чехії нагородив її медаллю «За заслуги» першого ступеня. На церемонію прийшла сестра Мирослава — сама Лібуше ще відновлювалася.
Останні роки і відхід
Після 2013 року Шафранкова практично не знімалася. Хвороба повернулася. 7 червня 2021 року вона відзначила день народження в колі родини. Через два дні, 9 червня, серце зупинилося. Їй було шістдесят вісім. Прощання відбулося в костелі Святої Агнеси Чеської в Празі, а поховали її в Шлапаницях поруч із батьками.
Йозеф Абргам пережив дружину менше ніж на рік — пішов 16 травня 2022-го.
Спадщина, яка не минає
Щогрудня мільйони родин вмикають «Три горішки для Попелюшки». Діти все так само чекають, коли Попелюшка злетить на коні, а дорослі помічають у ній уже не лише казку, а й характер справжньої жінки. У Чехії Шафранкова залишилася символом природності й тепла. У 2008 році телеглядачі обрали її «Зіркою мого серця» — найулюбленішою акторкою XX століття.
Її ролі живуть не лише на екрані. Вони нагадують, що можна бути крихкою і сильною водночас, що справжня краса — це сміливість залишатися собою. Лібуше Шафранкова пішла, але її голос, посмішка і світла вперта Попелюшка продовжують розмовляти з кожним новим поколінням.
