Мар’яна Безугла, народна депутатка Верховної Ради IX скликання, вже кілька років залишається однією з найбільш поляризованих фігур української політики. Її шлях від військового лікаря та реформаторки системи медичного забезпечення армії до незалежної парламентарки, яка відкрито конфліктує з вищим військовим командуванням, наповнений гучними заявами, законопроєктами та інцидентами, які регулярно вибухають в інформаційному просторі. Скандали навколо неї стосуються не лише особистої репутації, а й ширших питань: дисципліни у військах, стратегії ведення війни, відповідальності еліт та меж допустимої критики в умовах повномасштабного вторгнення.
З 2019 року, коли вона перемогла в одномандатному окрузі № 217 у Києві як представниця «Слуги народу», Безугла пройшла еволюцію від членкині правлячої фракції до політикині, яка покинула партію та комітетські посади, продовжуючи жорстко критикувати керівництво Збройних сил. Її слова про Валерія Залужного, Олександра Сирського, законопроєкти на кшталт «Ні кроку назад» та недавні інциденти в Раді спричинили хвилі підтримки серед тих, хто бачить у ній сміливу викривачку системних проблем, і шквал осуду від тих, хто вважає її риторику шкідливою для єдності та мобілізації. У 2026 році ситуація вийшла на новий рівень: Генеральна прокуратура відкрила кримінальні провадження за підозрою в державній зраді, розголошенні державної таємниці та втручанні в діяльність інших народних депутатів.
Ці події — не просто особиста драма політикині. Вони відображають глибокі тріщини в українському суспільстві — між вимогою жорсткої дисципліни та гуманізмом, між необхідністю єдності та правом на критику, між інсайдерським знанням проблем армії та їхнім публічним обговоренням у воєнний час.
Від військового лікаря до народної депутатки: основа для жорсткої позиції
Мар’яна Володимирівна Безугла народилася 17 травня 1988 року в Києві. Вона закінчила перший медичний факультет Національного медичного університету імені А. А. Богомольця за спеціальністю «лікувальна справа», потім Українську військово-медичну академію за напрямом «загальна практика — сімейна медицина». Додатково пройшла стажування в Державному департаменті США за програмою організації та управління охороною здоров’я.
До політики вона працювала в поліклініці, а в Міністерстві оборони України очолювала програму реформи системи медичного забезпечення Збройних сил. Згодом обіймала посаду старшої інспекторки з контролю за виконанням доручень у Центрі забезпечення службової діяльності Міноборони та Генштабу. Дідусь Безуглої був військовим хірургом, який пройшов усю Другу світову війну. Цей сімейний та професійний бекграунд дав їй глибоке розуміння армійських реалій — від побуту і медицини до управлінських проблем.
Саме цей досвід часто стає ключем до розуміння її подальшої критики: людина, яка бачила систему зсередини, не соромиться називати речі своїми іменами, навіть якщо це викликає болісну реакцію. У 2019 році вона пройшла відбір до партії «Слуга народу» за програмою Lift і перемогла в окрузі № 217 (Оболонський район Києва), набравши понад 38 % голосів. Стала заступницею голови комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, очолила підкомітет з впровадження стандартів НАТО.
Її медичний та оборонний досвід перетворив Безуглу на політика, яка бачить не лише парадний бік армії, а й її глибокі структурні проблеми — і не боїться говорити про них публічно.
Передвиборчий скандал 2019 року: перші тіні на репутації
Ще на старті політичної кар’єри Мар’яну Безуглу чекав гучний епізод. Під час виборчої кампанії в окрузі № 217 агітатори «Слуги народу» активно роздавали футболки та кепки з партійною символікою в обмін на підписку на її сторінку у Facebook. Спостерігачі від громадянської мережі «Опора» та скарги виборців зафіксували можливі випадки грошової винагороди за голоси.
Було відкрито кримінальне провадження за фактом підкупу. Безугла заперечувала свою причетність до незаконних схем, стверджувала, що агітатори працювали за стандартною «сіткою», а матеріали не перевищували допустимої вартості. Вона звинувачувала опонентів у провокаціях. Попри галас, кримінальна справа не призвела до серйозних наслідків для її мандата — вона вступила в повноваження і розпочала роботу в Раді.
Цей епізод задав тон: вже тоді навколо Безуглої почали складатися наративи про жорсткі методи та готовність іти на межі. Згодом вона не раз поверталася до теми корупції та відповідальності, але перший скандал залишився в пам’яті як приклад агресивної передвиборчої боротьби.
Законопроєкт «Ні кроку назад» та ранні конфлікти після повномасштабного вторгнення
Після 24 лютого 2022 року Безугла ініціювала законопроєкт № 7351, який у народі швидко охрестили «Ні кроку назад». Документ пропонував дозволити бойовим командирам застосовувати вогнепальну зброю проти підлеглих за дезертирство, непокору, опір або насильство. Ініціатива одразу викликала асоціації зі сталінським наказом № 227 і шквал критики — від правозахисників, військових експертів та громадськості.
Законопроєкт зрештою відкликали, але він надовго закріпив за депутаткою репутацію прихильниці вкрай жорстких заходів дисципліни. Паралельно спалахнули інші конфлікти: звинувачення на адресу журналіста Юрія Бутусова в «підігріванні Росії», скарги до СБУ на волонтерів і медіа, докори в надмірному втручанні під час поїздок на передову (зокрема, в період боїв за Сєвєродонецьк і Лисичанськ).
Критики стверджували, що депутатка намагається керувати операціями, сама вона пояснювала візити вивченням потреб військових для ефективнішої парламентської роботи. Ці епізоди показали: Безугла не збирається залишатися в ролі мовчазної членкині фракції.
Критика Залужного та Сирського: центральна лінія скандалів
Восени 2023 року розпочалася найгучніша і найтриваліша фаза протистояння. Безугла публічно заявила, що у військового керівництва немає плану війни на 2024 рік, публікувала суперечливі дописи і фактично закликала до відставки Валерія Залужного. Це викликало негайну реакцію: опозиційні депутати запропонували відкликати її з посади заступниці голови комітету, військові та експерти заговорили про шкоду такої риторики для морального духу та мобілізації.
Після відставки Залужного критика не припинилася — вона перейшла на Олександра Сирського. Депутатка звинувачувала нового головнокомандувача в ігноруванні проблем армії, авторитарних методах управління та поверненні до радянських практик. Вона подавала скарги до Державного бюро розслідувань, стверджувала, що їй блокують доступ до позицій і спілкування з військовими.
Окремий резонанс викликав інцидент з падінням F-16: Безугла заявила про можливий friendly fire з боку Patriot через погану координацію і звинуватила командування Повітряних сил у приховуванні інформації. Російська пропаганда негайно підхопила ці слова.
Критика Безуглою військового керівництва — це не просто емоції. Це позиція людини з досвідом роботи в оборонній системі, яка вважає, що лише жорстка публічна правда може змусити систему змінюватися, навіть якщо ціна — тимчасове послаблення єдності.
Інциденти у Верховній Раді 2025 року: від стукання в двері до бійок
2025 рік приніс нові епізоди вже всередині стін парламенту. У жовтні Безугла кілька годин намагалася потрапити на засідання комітету з питань національної безпеки та оборони. Вона стукала різними частинами тіла в двері, звинувачувала колег у порушенні депутатських прав і стверджувала, що в комітеті фактично взяли в заручники голову СБУ Василя Малюка. Відео інциденту розійшлося мережею, викликавши і сміх, і обурення.
У грудні вона заблокувала трибуну Ради, вимагаючи звільнення Сирського, і вступила в фізичне протистояння з Сергієм Тарутою, який зривав її плакати. Ці сцени стали символом її дедалі радикальнішого стилю боротьби за реформи — ротацію, кращі умови служби, зміну командування.
«Карма» загиблого студента та інші резонансні висловлювання
Окрему хвилю обурення викликав допис Безуглої у червні 2025 року. Після російського ракетного удару по Києву 17 червня загинув 31-річний Дмитро Ісаєнко, студент магістратури факультету фізичного виховання та спорту Університету імені Михайла Драгоманова. Його батьки цілий день чекали сина. Депутатка написала у Facebook, що це «карма», бо молодий чоловік «косив від армії», користуючись відстрочкою на навчання.
Слова прозвучали вкрай цинічно на тлі горя сімей і спільних втрат. Соцмережі вибухнули критикою: від звинувачень у безсердечності до порівнянь із найгіршими зразками воєнної риторики. Безугла не принесла публічних вибачень, продовжуючи лінію жорсткого ставлення до питань мобілізації та відстрочок.
У січні 2025 року вона опублікувала допис, де назвала ЛГБТК+ «не нормою, а психофізіологічним відхиленням», порівняла з псоріазом чи ожирінням і виступила проти квотування робочих місць. Це також викликало реакцію, хоча офіційні інституції промовчали.
Кримінальні розслідування 2026 року: нова глава
У березні 2026 року Генеральна прокуратура України відкрила кримінальні провадження щодо Мар’яни Безуглої за кількома статтями, включно з підозрою в державній зраді, розголошенні державної таємниці, воєнної інформації та втручанні в діяльність народних депутатів.
Контекст — її попередній доступ до закритої інформації як членкині та заступниці голови оборонного комітету, публічні заяви, які, за версією слідства, могли завдати шкоди обороноздатності. Розслідування триває. Паралельно її виключили з фракції «Слуга народу» ще в 2024 році, вона покинула партію, її зняли з посад у комітеті (зокрема, заступниці голови) і навіть внесли до бази «Миротворець» за дії, які, на думку авторів бази, дискредитують армію та владу.
Сьогодні Мар’яна Безугла — політик без партійної підтримки, з відкритими кримінальними справами та репутацією людини, яка готова йти до кінця у своїй боротьбі з тим, що вважає системними вадами. Її історія — це дзеркало, в якому українське суспільство бачить і свої найгостріші питання, і ціну, яку доводиться платити за право говорити жорстку правду в воєнний час.
Щоб краще зрозуміти масштаб і динаміку подій, ось систематизована таблиця ключових скандалів:
| Дата | Подія | Реакція та наслідки |
|---|---|---|
| Липень 2019 | Роздача агітаційних матеріалів за підписку у Facebook, підозри в підкупі виборців | Кримінальне провадження, заперечення зі сторони Безуглої, обрання депутаткою |
| Травень 2022 | Законопроєкт № 7351 («Ні кроку назад») про право командирів застосовувати зброю проти підлеглих | Широка критика, порівняння з наказом 227, законопроєкт відкликано |
| Осінь 2023 — 2025 | Публічна критика Залужного та Сирського, заяви про відсутність планів і авторитарні методи | Заклики до відставки депутатки, шкода для моралі та мобілізації (на думку військових), скарги до ДБР |
| Червень 2025 | Допис про «карму» загиблого від ракети студента Дмитра Ісаєнка | Масове обурення в соцмережах, звинувачення в цинізмі та безсердечності |
| Жовтень — грудень 2025 | Спроби силою потрапити в комітет, блокування трибуни, бійка з Тарутою | Відео-скандали, обговорення стилю поведінки в Раді |
| Березень 2026 | Відкриття кримінальних проваджень за підозрою в держзраді, розголошенні таємниць та втручанні | Розслідування триває, серйозні юридичні ризики |
Ці епізоди показують, як особиста позиція та стиль комунікації Мар’яни Безуглої постійно стикаються з реаліями воєнного часу. Її прихильники цінують прямоту та готовність називати проблеми, навіть якщо це незручно. Противники вбачають у цьому деструктивний елемент, який грає на руку ворогу та підриває довіру до інституцій.
Зрештою історія Безуглої — це не лише про одну політика. Це про те, як у суспільстві, що веде важку війну, балансують між необхідністю жорсткої дисципліни та правом на жорстку критику, між інсайдерським знанням і публічною відповідальністю за кожне сказане слово. Її подальша доля — і юридична, і політична — стане ще одним маркером того, в який бік еволюціонує українська демократія в ці роки.
