У Чернігові посада мера завжди уособлювала щось більше, ніж адміністративну функцію. Це — символ довіри тисяч жителів, людина, яка в мирний час будує майбутнє міста, а в воєнний стає координатором виживання. Останній обраний міський голова Владислав Атрошенко втілив цю роль повною мірою: від упевненої перемоги на виборах до героїчної оборони в 2022 році. Після його відсторонення управління перейшло до виконувачів обов’язків та військових структур, створивши унікальну модель, де громадянське самоврядування переплітається з вимогами воєнного часу.
Сьогодні, в середині 2026 року, Чернігів живе в умовах, коли немає обраного мера, але міська рада продовжує роботу, а військова адміністрація забезпечує безпеку. Цей баланс визначає повсякденне життя: від відновлення зруйнованих кварталів до відбиття атак безпілотників. Спадщина Атрошенка — це не лише відремонтовані вулиці та соціальні програми, а й дух стійкості, який допомагає чернігівцям дивитися вперед попри постійні загрози.
Місто-герой, яке отримало це почесне звання за перші дні повномасштабного вторгнення, досі лікує рани, але не втрачає ідентичності. Розуміння, хто такий мер Чернігова зараз і яким він був раніше, допомагає побачити, як змінюється самоврядування в умовах війни та чому особистість лідера залишається ключовою навіть без формальної посади.
Посада міського голови Чернігова: традиції, повноваження та еволюція
У системі українського місцевого самоврядування міський голова — це виборний керівник виконавчої влади міста. Він відповідає за бюджет, комунальні послуги, соціальний захист, розвиток інфраструктури та взаємодію з центральною владою. У Чернігові, одному з найдавніших міст України з понад тисячолітньою історією, ця посада завжди мала особливу вагу: тут переплітаються пам’ять про княжі часи, радянський досвід і сучасні виклики.
Повноваження мера включають представлення інтересів громади, управління комунальною власністю, організацію роботи виконавчих органів та забезпечення правопорядку в межах компетенції. До 2022 року все працювало за класичною схемою: обраний на прямих виборах голова формував команду, затверджував бюджет, відповідав перед депутатами та жителями. Війна та воєнний стан кардинально змінили правила гри. Військові адміністрації отримали значні повноваження у сфері оборони, безпеки та критичної інфраструктури, а цивільні органи зберегли контроль над повсякденними питаннями — транспортом, освітою, медициною, відновленням.
У 2026 році ця гібридна модель продовжує працювати. Міська рада проводить сесії, ухвалює рішення з місцевих питань, публікує звіти про транспорт і соціальні послуги. Військова адміністрація під керівництвом Дмитра Брижинського координує захист від повітряних атак, які, на жаль, не припинилися. Жителі бачать: мера в класичному розумінні зараз немає, але механізми самоврядування не зникли — вони адаптувалися.
Владислав Атрошенко: від інженера і бізнесмена до мера
Владислав Анатолійович Атрошенко народився 5 грудня 1968 року в Чернігові. Золота медаль у школі №16, червоний диплом Харківського авіаційного інституту за спеціальністю «системи автоматичного керування літальними апаратами», служба в армії — такий старт дав йому технічний склад розуму та дисципліну. Згодом він закінчив з відзнакою Національну академію державного управління при Президентові України.
До політики Атрошенко пройшов шлях успішного бізнесмена: працював у банківській сфері, очолював підприємства в агро- та енергетичному секторах, створив благодійний фонд «Поліський оберіг». У 2002–2005 роках він уже пробував себе на високих посадах — був народним депутатом і навіть головою Чернігівської облдержадміністрації. Досвід управління областю став відмінною школою перед поверненням у рідне місто.
У 2015 році Атрошенко переміг на виборах мера Чернігова в другому турі, набравши 51,52 % голосів. У 2020-му його переобрали з приголомшливим результатом — 77,49 %. Партія «Рідний дім», яку він очолював, отримала більшість у міській раді. Ці цифри говорили самі за себе: жителі довіряли йому як людині, яка знає місто зсередини і вміє розв’язувати реальні проблеми.
Перші роки при владі: розвиток міста до великої війни
До лютого 2022 року Чернігів за Атрошенка розвивався як сучасний, затишний обласний центр. Оновлювалися сквери та парки, ремонтувалися дороги, підтримувалися місцеві ініціативи в культурі та спорті. Мер активно працював із бізнесом, залучав інвестиції та дбав про соціальну сферу — від дитячих садків до підтримки ветеранів і людей з інвалідністю.
Високий відсоток переобрання в 2020 році стал найкращою оцінкою його роботи. Жителі бачили конкретні результати: нові об’єкти інфраструктури, прозорість у деяких питаннях, увагу до повсякденних потреб. Атрошенко не був популістом у поганому сенсі — він залишався прагматиком з інженерним підходом. Місто жило своїм життям, готуючись до майбутнього, яке ніхто не міг передбачити.
- Активна взаємодія з депутатським корпусом і громадськістю
- Реалізація проєктів з благоустрою та соціальної підтримки
- Підготовка міста до можливих криз (хоча ніхто не очікував повномасштабної війни)
Саме цей фундамент — довіра та управлінський досвід — дозволив Атрошенку в критичний момент 2022 року стати справжнім лідером, а не просто чиновником.
2022 рік: оборона Чернігова та роль мера в долі міста-героя
24 лютого 2022 року все змінилося. Російські війська рушили на Чернігів, прагнучи захопити його як ключовий пункт на шляху до Києва. Місто опинилося в епіцентрі боїв. Атрошенко не виїхав. Він залишився, координував роботу цивільних служб, підтримував військових, інформував жителів і світ про події.
Місто вистояло. Це не метафора — це реальність, за яку заплатили величезну ціну. За оцінками самого мера, Чернігів було зруйновано приблизно на 70 %, загинули сотні мирних жителів. У найтяжчі дні хоронили до ста людей.
Мер щодня спілкувався з журналістами, розповідав правду про руйнування, втрати та героїзм. Він координував гуманітарну допомогу, забезпечував роботу критичної інфраструктури, допомагав територіальній обороні. Чернігів не впав. Місто-герой отримало це звання заслужено — завдяки військовим, теробороні та цивільним лідерам на кшталт Атрошенка, які не дали паніці взяти гору.
У ті тижні мер стал голосом Чернігова для всієї України та світу. Його заяви про необхідність закрити небо, про мужність жителів і про ціну, яку платить місто, лунали в ефірах національних і міжнародних ЗМІ. Це була не просто посада — це була місія.
Відсторонення від посади: судовий вердикт та його наслідки
7 грудня 2022 року Яворівський районний суд Львова відсторонив Атрошенка від посади на рік за справою про конфлікт інтересів. Йшлося про те, що мер використав службовий транспорт і водія для особистих цілей — перевезення автомобіля дружини за кордон. Апеляція в лютому 2023 року підтвердила рішення.
Це стало тяжким ударом для багатьох жителів, які бачили в ньому захисника міста. Атрошенко сам пізніше повідомив, що отримав трудову книжку із записом про звільнення. Формально він більше не міг обіймати посаду мера. Місто перейшло в режим перехідного управління.
Заради справедливості варто зазначити: рішення суду викликало суперечки. Одні вважали його законним і необхідним, інші — політично мотивованим на тлі воєнного часу. Як би там не було, воно запустило ланцюг змін, які визначають управління Черніговом дотепер.
Перехідний період: Олександр Ломако як в.о. мера та нові реалії
З лютого 2023 року обов’язки міського голови виконував секретар Чернігівської міської ради Олександр Ломако. Він продовжував роботу з життєзабезпечення міста, взаємодії з військовими, відновлення після руйнувань. Період був непростим: бюджетні обмеження, тиск обставин, необхідність балансувати між цивільними потребами та військовими пріоритетами.
7 грудня 2024 року Ломако оголосив про відставку. Він прямо заявив, що керівники військових адміністрацій «взяли місто в осаду», погрожуючи зривом бюджету, зупинкою роботи лікарень та інших критичних об’єктів, якщо він не піде. 20 грудня 2024 року міська рада достроково припинила його повноваження як секретаря.
Цей епізод яскраво показав, наскільки складною стала взаємодія цивільної та військової вертикалей. Ломако намагався відстоювати інтереси самоврядування, але зіткнувся із системним тиском. Після його відходу місто продовжило жити — рада працює, рішення ухвалюються, але без єдиного яскравого «обличчя» мера в класичному розумінні.
Військова адміністрація та громадянське самоврядування в 2026 році
Дмитро Брижинський очолює Чернігівську міську військову адміністрацію з лютого 2023 року. У 2025–2026 роках він регулярно коментує атаки безпілотників на інфраструктуру міста, наслідки обстрілів, роботу з відновлення. Військова адміністрація відповідає за оборону, безпеку та координацію з центральною владою в умовах воєнного стану.
Міська рада при цьому зберігає свої функції: ухвалює бюджети (хоча й з обмеженнями), вирішує питання транспорту, соціальної сфери, благоустрою. Офіційний сайт ради в липні 2026 року публікує новини про роботу транспорту за перше півріччя, опитування щодо прав людей з інвалідністю, оперативну інформацію. Це доводить: самоврядування не зникло, воно адаптувалося.
Жителі Чернігова сьогодні живуть у реальності, де мер як єдина фігура відсутній, але відповідальність розподілена. Хтось бачить у цьому тимчасову необхідність, хтось — довгостроковий виклик для демократії. Важливе інше: місто продовжує відновлюватися, люди повертаються, з’являються нові проєкти — від соціального житла до ремонту інфраструктури.
| Рік | Подія | Вплив на управління містом |
|---|---|---|
| 2015 | Обрання Владислава Атрошенка мером | Початок періоду стабільного розвитку та довіри жителів |
| 2020 | Переобрання Атрошенка з 77,49 % | Підтвердження курсу, зміцнення позиції партії в раді |
| 2022 (лютий–квітень) | Оборона Чернігова, визнання містом-героєм | Мер стає символом стійкості, місто витримує облогу |
| Грудень 2022 – лютий 2023 | Відсторонення Атрошенка судом | Перехід до виконувачів обов’язків, початок гібридної моделі |
| Лютий 2023 – грудень 2024 | Олександр Ломако як в.о. мера | Спроба зберегти цивільне управління в умовах тиску |
| Грудень 2024 | Відставка Ломако, звільнення радою | Посилення ролі військової адміністрації, пошук нового балансу |
| 2025–2026 | Робота ради + військова адміністрація під керівництвом Брижинського | Гібридна модель: відновлення + оборона в умовах триваючих атак |
Дані базуються на офіційних повідомленнях та публікаціях у відкритих джерелах, зокрема матеріалах «Української правди» та Вікіпедії.
Спадщина Атрошенка та майбутнє самоврядування в Чернігові
Сьогодні Владислав Атрошенко — вже не мер. У 2025 році він офіційно став співвласником одного з ринків у Чернігові. Але його спадщина жива: у пам’яті про 2022 рік, у тих рішеннях, які допомогли місту вистояти, у повазі багатьох жителів. Він залишається частиною історії Чернігова як людина, яка не покинула місто в найстрашніший момент.
Що далі? У 2026 році питання про обраного мера залишається відкритим — воєнний стан та законодавчі обмеження не дозволяють провести повноцінні місцеві вибори. Місто живе за моделлю, де цивільна рада і військова адміністрація ділять відповідальність. Це не ідеально, але це працює: ремонтуються будинки, ходить транспорт, допомагають людям.
Найважливіше, що варто зрозуміти кожному, хто цікавиться темою «мер Чернігова»: посада — це не лише людина в кріслі. Це система довіри, відповідальності та здатності адаптуватися. Чернігів показав, що навіть без класичного мера місто може залишатися живим, якщо жителі та структури продовжують виконувати свою роботу. Війна змінила правила, але не зламала дух. І саме це робить історію чернігівського самоврядування однією з найяскравіших і повчальних сторінок сучасної України.
Місто продовжує жити. І це — найкраща відповідь на всі випробування, через які йому довелося пройти.
