Дмитро Петрович Тишлек — полковник поліції України, кандидат юридичних наук і колишній заступник голови Національної поліції, чия кар’єра охоплює майже два десятиліття служби в органах внутрішніх справ. Уродженець Донецька, він пройшов шлях від слідчого районного відділу до однієї з ключових посад у системі МВС, а потім опинився в центрі гучного журналістського розслідування, пов’язаного з російським громадянством дружини та можливими контактами з кримінальними колами. Після відставки наприкінці 2023 року він зосередився на науковій роботі в Національній академії внутрішніх справ, готуючи докторську дисертацію.
Його історія відображає складні реалії української правоохоронної системи часів війни: стрімке кар’єрне зростання, жорсткі перевірки на лояльність і публічні дискусії навколо особистого оточення. Сьогодні Тишлек залишається діючим полковником поліції, але вже в академічному статусі, що дозволяє поглянути на його біографію не лише крізь призму скандалів, а й крізь призму професійного досвіду.
Ранні роки та початок служби в Донецьку
Дмитро Петрович Тишлек народився в Донецьку, в тодішній Українській РСР. Точна дата народження у відкритих джерелах не вказана, проте його професійний шлях чітко зафіксовано з липня 2006 року. Саме тоді молодий фахівець прийшов на службу в органи внутрішніх справ на посаду слідчого та оперуповноваженого Будьонівського районного відділу Донецького міського управління УМВС України в Донецькій області.
Перші сім років служби минули в рідному місті. Донецьк тих років був містом із високою злочинністю, складною економічною ситуацією та сильним впливом організованих груп. Робота слідчим у таких умовах вимагала не лише знання законів, а й уміння орієнтуватися в місцевих реаліях. Тишлек займався оперативно-розшуковою діяльністю, розслідував економічні злочини й поступово піднімався службовими сходами всередині донецьких структур МВС.
До листопада 2013 року він залишався в системі донецьких органів внутрішніх справ. Цей період збігся з наростанням політичної напруженості в регіоні. Коли 2014 року почалися події, що призвели до втрати контролю над частиною Донецької області, Тишлек уже мав за плечима солідний практичний досвід.
Кар’єрне зростання після 2014 року
Після початку бойових дій на Донбасі кар’єра Тишлека отримала новий напрямок. З листопада 2013 по квітень 2014 року та потім із січня по листопад 2015 року він працював заступником начальника відділу Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України. У проміжку, з квітня 2014 по січень 2015 року, обіймав аналогічну посаду в Головному управлінні МВС України в Донецькій області.
З листопада 2015 по жовтень 2019 року Тишлек очолював управління та відділ у Департаменті захисту економіки Національної поліції України. У цей період він працював, зокрема, в Дніпрі та Житомирі, куруючи боротьбу з економічними злочинами на регіональному рівні. Саме тут сформувалася його репутація спеціаліста зі злочинності «білих комірців».
У жовтні 2019 року відбулося нове призначення — начальник управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України. На цій посаді він пропрацював майже чотири роки, до вересня 2023-го. Департамент стратегічних розслідувань займається найскладнішими та резонансними справами, пов’язаними з організованою злочинністю, корупцією та загрозами національній безпеці. За моїм досвідом спостереження за кадровими переміщеннями в українській поліції, такі призначення рідко бувають випадковими — вони вимагають як професійних компетенцій, так і певного рівня довіри з боку керівництва.
10 вересня 2023 року Дмитро Тишлек був призначений заступником голови Національної поліції України. В окремих повідомленнях зазначалося, що він тимчасово виконував обов’язки першого заступника та начальника кримінальної поліції. Звання полковника поліції до цього моменту вже було присвоєно. Здавалося, кар’єра досягла піку.
Особисте життя та оточення
Дружина Дмитра Тишлека — Олександра Балакай. Згідно з журналістськими матеріалами, родина дружини в 2000-х роках переїхала з Донецької області до Ростовської області Росії та отримала російське громадянство. Сама Олександра Балакай, за даними розслідування Bihus.Info, зберігала російський паспорт щонайменше до літа 2023 року. Мати дружини, Марія Балакай, також мала російське громадянство й неодноразово відвідувала окупований Крим.
Ці факти стали одним із центральних пунктів критики. В умовах повномасштабної війни наявність у дружини високопоставленого поліцейського російського паспорта викликала суспільний резонанс. Сам Тишлек у відкритих заявах підкреслював, що проходить усі необхідні перевірки.
Журналісти також звернули увагу на житло, яким користувався Тишлек. Після переїзду до Києва він деякий час проживав у квартирі, пов’язаній з Юрієм Голіком, а потім — у будинку родини Нечипоренків в елітному котеджному селищі під Києвом. На автомобілі, що належав Віталію Нечипоренку, Тишлек виїжджав за кордон. За версією Bihus.Info, родина Нечипоренків мала спільний бізнес з Андріяном Родіним (відомим як «Полузвер»), ростовським кримінальним авторитетом.
Перевірка МВС у грудні 2023 року не підтвердила наявність російського паспорта в дружини Тишлека та купівлю нерухомості тещею на його кошти, проте зафіксувала факт користування приміщеннями третіх осіб.
Розслідування Bihus.Info та відставка
26 жовтня 2023 року вийшло розслідування журналістського проєкту Bihus.Info. Матеріал викликав широку дискусію. Уже 28 жовтня міністр внутрішніх справ Ігор Клименко відсторонив Тишлека від виконання обов’язків на час перевірки. Саме кримінальне провадження було розпочато за заявою самого Тишлека в Державне бюро розслідувань.
У листопаді 2023 року Тишлек ненадовго повернувся до роботи, проте з його обов’язків виключили кураторство над підрозділами кримінальної поліції. 19 грудня 2023 року він подав рапорт про звільнення з посади заступника голови Нацполіції за власним бажанням. У заяві він зазначив, що чекає результатів розслідування ДБР і перевірки Національного агентства з питань запобігання корупції.
НАЗК згодом склало адміністративний протокол, що стосувався безоплатного користування житлом. Однак Печерський районний суд Києва в 2024 році закрив справу, не вбачивши порушень.
Наукова діяльність та поточний статус
Дмитро Тишлек має науковий ступінь кандидата юридичних наук. Після відставки Національна поліція направила його на навчання в Національну академію внутрішніх справ. З 1 січня 2024 року він проходить підготовку в науковій лабораторії з проблем протидії злочинності як здобувач ступеня доктора наук.
Статус полковника поліції збережено. В окремих повідомленнях 2024 року згадувалося про можливе призначення радником у структурах Нацполіції, проте основний публічний акцент змістився на академічну роботу. Станом на доступні дані 2025–2026 років, Тишлек продовжує займатися науковою діяльністю, пов’язаною з питаннями боротьби зі злочинністю.
| Період | Посада | Ключові події |
|---|---|---|
| Липень 2006 — листопад 2013 | Слідчий, оперуповноважений у Донецьку | Початок служби в органах внутрішніх справ |
| 2013–2019 | Заступник начальника відділу, потім керівник у Департаменті захисту економіки | Робота в Києві, Дніпрі, Житомирі |
| Жовтень 2019 — вересень 2023 | Начальник управління Департаменту стратегічних розслідувань | Курування складних кримінальних справ |
| 10 вересня — 19 грудня 2023 | Заступник голови Національної поліції | Призначення, відсторонення, відставка |
| З січня 2024 | Здобувач ступеня доктора наук | Національна академія внутрішніх справ |
Дані таблиці зібрано на основі відкритих біографічних довідок Вікіпедії та повідомлень українських ЗМІ.
Що залишається за кадром
Історія Дмитра Петровича Тишлека висвітлює кілька системних питань. По-перше, наскільки прозорі кадрові призначення на вищі посади в поліції під час війни. По-друге, як перевіряється лояльність працівників, які мають родичів у Росії. По-третє, де проходить межа між особистими дружніми зв’язками та потенційним конфліктом інтересів.
- Професійний шлях Тишлека демонструє класичну модель зростання всередині системи: від районного слідчого до заступника голови відомства за сімнадцять років.
- Скандал 2023 року показав, наскільки чутливим стало суспільство до будь-яких натяків на російські зв’язки в силових структурах.
- Судові рішення 2024 року щодо адміністративних протоколів НАЗК частково реабілітували його в очах частини спостерігачів, проте громадська думка залишилася розділеною.
У нашій практиці аналізу подібних кейсів ми неодноразово зіштовхувалися з ситуаціями, коли журналістські розслідування запускали серйозні кадрові процеси, навіть якщо формальні перевірки не знаходили складу кримінального правопорушення. Випадок Тишлека став одним із найбільш помітних прикладів такого роду.
Сьогодні Дмитро Петрович Тишлек продовжує службу в статусі полковника поліції та займається науковою роботою. Його біографія залишається предметом уваги як для тих, хто вивчає історію української поліції воєнного часу, так і для тих, хто стежить за питаннями кадрової політики в силових відомствах.
