Наприкінці грудня 2023 року, коли українська армія продовжувала тримати позиції під постійним тиском, а питання поповнення особового складу ставали дедалі гострішими, Кабінет Міністрів вніс до Верховної Ради законопроєкт № 10378. Документ пропонував радикально перебудувати систему військового обліку, вручення повісток і призову на службу під час мобілізації. Він не став законом, але встиг сколихнути суспільство, спричинити гостру полеміку та визначити вектор для подальших змін.
Ідеї, закладені в законопроєкті 10378, значною мірою визначили напрям реформи. Зниження призовного віку, відмова від строкової служби в її звичному форматі, обов’язкове оновлення даних у реєстрі без повістки, електронні механізми взаємодії з ТЦК — усе це згодом увійшло до остаточного тексту Закону № 3633-IX, який запрацював у травні 2024 року. Проєкт став своєрідним дзеркалом, у якому відобразилися як накопичені проблеми старої системи, так і пошуки справедливішого балансу між потребами оборони та правами громадян.
Сьогодні, у 2026 році, коли мобілізація триває, а дискусії про ротацію та демобілізацію після тривалої служби не вщухають, корисно повернутися до того грудневого документа. Він допомагає зрозуміти, звідки взялися чинні правила, чому деякі норми пом’якшили, а інші — посилили, і що це означає для військовозобов’язаних, їхніх сімей та роботодавців у повсякденному житті.
Походження законопроєкту: чому реформа стала неминучою саме тоді
До зими 2023 року стара система військового обліку та мобілізації тріщала по швах. Реєстри часто не оновлювалися роками, повістки вручали лише особисто, що створювало величезні прогалини: хтось отримував документи, а хтось роками залишався поза увагою. Вік призову за мобілізацією у 27 років залишав значну когорту чоловіків 25–27 років поза обов’язковим обліком у попередньому розумінні, хоча потреба в поповненні була гострою.
Багато категорій мали широкі відстрочки, але механізм їх підтвердження був заплутаним і не завжди прозорим. Роботодавці іноді не знали, як правильно взаємодіяти з ТЦК, а самі військовозобов’язані стикалися з ситуаціями, коли оновити дані чи отримати необхідні довідки перетворювалося на справжній багатоступеневий квест. В умовах затяжного конфлікту ці прогалини стали критичними: армії були потрібні прогнозовані механізми комплектування, а суспільству — зрозумілі й максимально справедливі правила.
Саме в такій атмосфері 25 грудня 2023 року з’явився законопроєкт № 10378 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань мобілізації, військового обліку та проходження військової служби». Ініціатором виступив Кабінет Міністрів. Документ одразу опинився в центрі уваги — не лише через конкретні нововведення, а й тому, що торкався чутливих питань для мільйонів людей.
Що саме пропонував законопроєкт 10378
Документ містив кілька блоків змін, які можна умовно поділити на організаційні, вікові та процедурні.
Зниження віку призову за мобілізацією з 27 до 25 років стало однією з найпомітніших норм. Водночас пропонувалося скасувати строкову військову службу як окремий вид і звільнити в запас усіх діючих строковиків. Натомість запроваджувалася базова військова підготовка у закладах вищої освіти як окрема дисципліна та добровільна базова військова служба для громадян до 25 років — до трьох місяців із можливістю вибору періоду.
Серйозні нововведення стосувалися військового обліку. Військовозобов’язані віком 18–60 років, які перебувають на обліку або зобов’язані на ньому перебувати, мали в установлені строки (60 днів із початку мобілізації або 20 днів при її продовженні) уточнити свої дані — контактний телефон, електронну пошту — через ЦНАП, електронний кабінет або особисто в ТЦК. Ця вимога не залежала від отримання повістки.
З’являвся обов’язок постійно носити при собі військово-обліковий документ і пред’являти його на вимогу представників ТЦК чи поліції. У певних випадках документ міг виконувати функції посвідчення особи.
Повістки пропонувалося надсилати, зокрема, в електронному вигляді — на пошту або в особистий кабінет. Їх могли вручати в громадських місцях, за місцем проживання чи роботи. Роботодавці зберігали роль у доставленні документів працівникам, але система ставала багатошаровою.
Відстрочки від мобілізації уточнювалися. Частина підстав зберігалася (багатодітні батьки, особи з інвалідністю певних груп, ті, хто самостійно виховує дитину), але механізм їх застосування ставав жорсткішим. З’являлися додаткові гарантії для військовослужбовців, звільнених з полону: 90 днів оплачуваної відпустки.
Окремо регулювалися питання ротації та граничні строки безперервної служби — до 36 місяців в умовах відсічі збройної агресії. Розширювалися підстави для звільнення зі служби, зокрема організаційні заходи та стан здоров’я.
Окремий блок стосувався відповідальності. Хоча основний законопроєкт 10378 не містив прямих змін до Кодексу про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу (ці норми йшли в пов’язаному проєкті 10379), він запроваджував механізм внесення до реєстру боржників за невиконання обов’язків щодо оновлення даних із подальшими обмеженнями прав — від заборони виїзду за кордон до призупинення певних послуг.
Громадська реакція та причини відкликання
Опублікування тексту спричинило потужну хвилю обговорень. Критики вказували на ризики надмірного ужесточення: автоматичні обмеження прав без судового рішення, потенційні суперечності з конституційними гарантіями, вплив на бізнес і сім’ї. Омбудсмен і низка експертів зазначали окремі норми, які могли суперечити Основному закону.
Представники бізнесу турбувалися про додаткове навантаження на роботодавців і можливий відтік кадрів. Військові та їхні сім’ї вбачали в деяких положеннях спробу справедливішого розподілу навантаження, але водночас побоювалися, що жорсткі формулювання створять нові бюрократичні бар’єри.
Вже 8 січня 2024 року профільні комітети рекомендували доопрацювати документ з урахуванням альтернативних законопроєктів і зауважень. А 11 січня Кабінет Міністрів офіційно відкликав проєкт із розгляду. Це рішення відкрило шлях для підготовки більш збалансованої версії.
Як ідеї 10378 втілилися в чинний закон і що змінилося до 2026 року
Багато ключових пропозицій перейшли до законопроєкту № 10449, який став Законом України № 3633-IX. Він набув чинності 18 травня 2024 року (окремі норми — пізніше). Вік призову за мобілізацією справді знизили до 25 років. Строкову службу замінили базовою військовою службою.
Обов’язок оновити дані в реєстрі «Оберіг» протягом 60 днів із моменту набрання законом чинності залишився, але механізм став зручнішим: через ЦНАП, електронний кабінет чи застосунок «Резерв+». Електронні повістки та вимоги ТЦК отримали чітке правове оформлення. Обмеження за невиконання обов’язків збереглися, але процедура їх застосування стала прозорішою й передбачає можливість виправити ситуацію.
Відстрочки в остаточному законі зберегли більшість соціально значущих категорій, хоча деякі формулювання уточнили, щоб уникнути зловживань. З’явилися нові інструменти соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей. Роботодавці отримали зрозуміліші алгоритми взаємодії з ТЦК.
До 2026 року мобілізація залишається загальною і триває — строки періодично продовжують указами Президента. Реєстр «Оберіг» активно використовується, електронний кабінет військовослужбовця та військовозобов’язаного розвивається. Обговорюються питання ротації після 36 місяців безперервної служби та можливої демобілізації окремих категорій. Практика показує, що цифрові інструменти справді спрощують частину процесів, хоча питання справедливості та навантаження на різні групи населення залишаються в центрі громадської уваги.
Практичні орієнтири для військовозобов’язаних сьогодні
Якщо ви належите до категорії військовозобов’язаних, перше, що варто зробити, — переконатися, що ваші дані в реєстрі актуальні. Це можна зробити через ЦНАП, застосунок або особистий кабінет. Наявність актуальної інформації знижує ризик непорозумінь під час перевірок чи взаємодії з ТЦК.
Військово-обліковий документ варто мати при собі в ситуаціях, коли це може знадобитися. Права на відстрочку потрібно підтверджувати документами — багатодітність, інвалідність, догляд за близькими, навчання в певних випадках. Роботодавці, своєю чергою, зобов’язані сприяти в повідомленні працівників і не перешкоджати виконанню військових обов’язків.
Для тих, хто вже служить або має досвід служби, важливо стежити за змінами щодо ротації та соціальних гарантій. Сім’ям військовослужбовців корисно знати актуальні механізми підтримки — від виплат до медичного забезпечення.
Законопроєкт 10378 не став законом, але змусив систему рухатися. Він показав, наскільки складно знайти баланс між оборонною необхідністю та людським виміром. Остаточний Закон № 3633-IX — це результат компромісів і доопрацювань, але коріння багатьох його норм сягає саме того грудневого проєкту. Розуміння цієї історії допомагає краще орієнтуватися в чинних правилах і свідомо ставитися до своїх прав та обов’язків в умовах, які продовжують змінюватися.
