Ведучі 5 каналу давно перестали бути просто обличчями в кадрі. Вони стали провідниками подій, які змінюють країну, і водночас — людьми, чиї емоції, інтонації та особисті історії впліталися в тканину національної пам’яті. У 2026 році, коли канал пережив повторні ракетні удари по студії та продовжує мовлення переважно через цифрові платформи, ці голоси звучать особливо вагомо. Вони не просто інформують — вони допомагають мільйонам глядачів відчувати зв’язок з реальністю, навіть коли екрани тимчасово затихають.
Яніна Соколова, Віталій Ковач, Лариса Губіна та їхні колеги несуть на собі тягар відповідальності, який виходить далеко за межі професійних обов’язків. Їхній шлях до ефіру пролягав через педагогічні училища, акторські курси, редакторські столи та фронтові репортажі. В епоху, коли довіру до медіа перевіряють щодня, саме ці люди зберігають репутацію каналу як «твого українського» — чесного, емоційного й непохитного.
Глибина їхньої роботи розкривається не тільки в прямих ефірах, а й у тому, як вони готуються, як переживають новини й як знаходять сили продовжувати, коли студія в руїнах, а колеги мобілізуються. Це історія не про телезірок, а про професіоналів, чиє життя тісно переплітається з історією країни.
Як народжувався характер ведучих: короткий шлях каналу та його людей
5 канал з’явився 2003 року як проєкт журналістів Андрія Шевченка, Романа Скрипіна та Євгенія Глібовицького. З перших днів він позиціонував себе як «канал чесних новин» і швидко довів це під час президентських виборів 2004 року та Помаранчевої революції. Тоді ведучі працювали цілодобово, а глядачі вперше побачили, що українське телебачення може бути незалежним і сміливим.
З 2005 року канал повністю відмовився від розважального контенту на користь новин, аналітики та документалістики. Це рішення сформувало особливий тип ведучого — не просто читача тексту, а людини, яка розуміє контекст, відчуває аудиторію й готова брати на себе відповідальність за кожне слово. За два десятиліття через студію пройшли десятки професіоналів, але кістяк сьогоднішньої команди зберіг ту саму ДНК незалежності.
У 2021 році канал перейшов під управління медіахолдингу «Вільні медіа». А в 2025–2026 роках, після ракетних атак на київську студію на Рибальському півострові, команда довела: навіть без звичного телемовлення в цифровому ефірі Т2 голос 5 каналу залишається чутним — через YouTube (понад 3,5 млн підписників), Telegram та інші платформи.
За лаштунками: що ховається за спокійним обличчям у кадрі
Багато глядачів думають, що ведучий просто приходить у студію й починає говорити. Насправді підготовка до ефіру — це багаторазовий марафон. Віталій Ковач, один із най досвідченіших ведучих вечірніх випусків, розповідав: вранці потрібно прочитати сотні джерел, поки добираєшся на роботу — ще півтори сотні разів переглянути пабліки та оновлення. Грим, зачіска, перевірка суфлера, контроль за графікою — усе це лягає на плечі людини, яка за кілька хвилин має виглядати зібраною й упевненою.
В «ефірці» — невеликій кімнаті за кадром — зосереджені всі технічні нитки. Тут пульт керування, монітори з включеннями кореспондентів і десятки кнопок. Ведучий має не тільки читати текст, а й регулювати темп: десь пришвидшити, десь зробити паузу, щоб глядач встиг осмислити складну новину. Це ремесло, якому вчаться роками — через репортажі з місць подій, роботу випусковим редактором і тисячі прогонів.
У воєнний час до цього додається ще один шар: постійна готовність до форс-мажорів. Коли в студію прилітає, а годинник зупиняється на 2:36 ночі, команда все одно виходить в ефір. Бо для мільйонів людей цей голос — якір стабільності.
Яніна Соколова: акторка, яка перетворила інтерв’ю на мистецтво
Яніна Соколова народилася 1984 року в Запоріжжі. Освіта психолога та акторки дала їй унікальний інструмент: вона не просто ставить запитання — вона створює простір, у якому гість розкривається. З 2015 року її авторська програма «Рандеву з Яніною Соколовою» стала однією з найпомітніших на каналі. Політики, бізнесмени, зірки — усі вони потрапляють під її уважний, а часом жорсткий погляд.
Соколова пережила онкологічне захворювання й перетворила особисту історію на мультимедійний проєкт «Ya, Nina» — книгу, пісню та фільм. Це додало її ефірам додаткової глибини: вона говорить не лише як журналістка, а й як людина, яка знає ціну життя й правди. Її YouTube-канал зібрав понад 1,38 мільйона підписників — цифра, яка свідчить про довіру аудиторії.
Стиль Соколової — це поєднання акторської харизми та журналістської безкомпромісності. Вона може бути м’якою й іронічною, а за хвилину — жорсткою й прямою. Глядачі цінують у ній саме цю чесність: вона не боїться ставити незручні запитання й не ховається за нейтральністю, коли йдеться про цінності.
Віталій Ковач: педагог, який пішов захищати країну в прямому ефірі
Віталій Ковач прийшов на 5 канал у 2021 році вести вечірні випуски новин. За плечима — педагогічна освіта, робота на «Інтері», ICTV та посада шеф-редактора новин на 24 каналі. Він завжди вирізнявся спокійним, вдумливим стилем і вмінням структурувати складні події.
24 лютого 2026 року, у четверту річницю повномасштабного вторгнення, Ковач оголосив про мобілізацію до лав Збройних сил України. Він написав, що ніколи не вірив у розмови про мир, бо добре знає суть «русского мира». Це рішення стало символічним: ведучий, який роками розповідав про війну з екрана, вирішив перейти на інший фронт — уже в статусі військового.
До цього Ковач встигав поєднувати телебачення зі створенням короткометражних патріотичних фільмів. Його роботи набирали сотні тисяч переглядів — люди відчували в них щирість і біль, які неможливо зіграти. Навіть після мобілізації його колеги продовжують справу, яку він починав разом із командою.
Лариса Губіна та інші голоси команди
Лариса Губіна працює на каналі з 2007 року. Педагог за освітою, вона починала з вечірньої програми «Час», потім вела аналітичні проєкти та ток-шоу «Дійові особи». Заслужений журналіст України, вона завжди вирізнялася вмінням поєднувати серйозні теми з людським виміром. Її гардероб — це ціла колекція спогадів: піджак, у якому брала інтерв’ю в першого президента, блузка, у якій вела ефір 24 лютого 2022 року під звуки тривоги.
Яна Конотоп привносить в ефір економічну освіту та чіткість формулювань. Анна Мірошниченко й Катерина Кельбус — обличчя ранкових і денних випусків, де важливо поєднувати оперативність із людяністю. Олег Криштопа відомий авторськими проєктами та нестандартним поглядом на події. Сергій Барбу доповнює команду своїм досвідом.
Кожен із них — не просто «ведучий», а людина з власною історією, яка резонує з історією країни.
Таблиця: ключові ведучі 5 каналу в 2026 році
| Ведучий | Фон і освіта | Ключові проєкти | Особливості стилю | Актуальний статус (2026) |
|---|---|---|---|---|
| Яніна Соколова | Психологія + акторська майстерність | «Рандеву», YouTube-проєкти | Харизматична, гостра, емоційна | Ведуча, активістка, медіа-блогерка |
| Віталій Ковач | Педагогіка, багаторічний досвід редактора | «Час новин», авторські фільми | Спокійний, структурований, глибокий | Мобілізований до ЗСУ (лютий 2026) |
| Лариса Губіна | Педагогічне училище | «Час», «Дійові особи» | Людяна, соціальна, досвідчена | Ведуча, авторка спецпроєктів |
| Яна Конотоп | Економічна освіта | Новини, аналітика | Чітка, професійна, лаконічна | Ведуча випусків |
Дані зібрано на основі відкритих джерел та офіційних матеріалів каналу станом на середину 2026 року.
Чому саме ці люди залишаються в центрі уваги
Ведучі 5 каналу працюють в умовах, які важко уявити глядачам мирного часу. Вони мають зберігати професіоналізм, коли особисті емоції вирують всередині. Вони ризикують репутацією, коли говорять правду. І вони продовжують виходити в ефір, навіть коли студія пошкоджена, а частина команди — на фронті.
Їхня сила — в поєднанні професіоналізму та людяності. Глядач відчуває: за цими голосами стоять реальні люди, які самі переживають усе те, про що розповідають. Це рідкісна якість у сучасному медіапросторі, де часто важливіша швидкість, ніж глибина.
Для новачків у журналістиці приклад цих ведучих показує: шлях у професію може починатися з педагогічного училища чи акторської студії. Головне — готовність вчитися, переживати й залишатися чесним. Для досвідчених глядачів — це нагадування, що за кожним випуском новин стоїть величезна команда та особисті історії тих, хто тримає мікрофон.
У 2026 році 5 канал продовжує жити й працювати. Його ведучі — не просто частина ефіру. Вони — частина української історії, яка пишеться просто зараз, у прямому ефірі та за його межами. І поки звучать ці голоси, у країни залишається шанс почути саму себе.
