Максим Степанов — український державний діяч, чия кар’єра поєднала медичну освіту, успішний досвід управління стратегічним державним підприємством і керівні посади в регіонах та уряді. Народжений у 1975 році в невеликому сибірському місті Сковородино, він розпочав із роботи санітаром у лікарні, отримав дві вищі освіти й пройшов шлях через бізнес в енергетиці та поліграфії до посади міністра охорони здоров’я в 2020–2021 роках.
Його діяльність на посаді директора Поліграфкомбінату «Україна» дозволила державі повернути контроль над виробництвом паспортів та офіційних документів, а на позиції голови Одеської обласної державної адміністрації — запустити масштабний стратегічний план «Розумний регіон» з акцентом на дороги, безпеку та реформи. Короткий, але насичений період у Міністерстві охорони здоров’я припав на початок пандемії COVID-19 і завершився відставкою на тлі критики темпів вакцинації.
Сьогодні, через роки після залишення публічних посад, ім’я Максима Степанова залишається в центрі уваги через завершені антикорупційні розслідування та судові перспективи. Його історія відображає складні реалії української політики: від проривних управлінських рішень до серйозних правових викликів, які продовжують розвиватися в 2026 році.
Ранні роки та формування професійного шляху
Максим Володимирович Степанов народився 18 серпня 1975 року в Сковородино Амурської області Росії в родині медиків. Батько, Володимир Степанов, працював лікарем і згодом обіймав посаду головного лікаря міської клінічної лікарні в Слов’янську; він пішов з життя в березні 2025 року. У 1990–1992 роках юний Максим уже працював санітаром у Слов’янській міській лікарні №1 — цей досвід дав йому практичне розуміння роботи системи охорони здоров’я зсередини.
У 1998 році він закінчив Донецький національний медичний університет імені М. Горького за спеціальністю «лікувальна справа». Паралельно з медичною освітою в 2004 році отримав диплом Київського національного економічного університету за напрямом «міжнародна економіка». Таке поєднання знань виявилося затребуваним: уже в 1999–2001 роках Степанов працював заступником генерального директора ДК «Торговий дім „Газ України“» НАК «Нафтогаз України», потім обіймав керівні позиції в промислово-фінансовій компанії «Віче» та Державній податковій адміністрації.
У 2004–2008 роках він очолював раду директорів ТОВ «Республіканський правовий союз» у Києві. Ці роки сформували в нього навички управління великими структурами, роботи з державними та комерційними інтересами, а також розуміння юридичних і економічних механізмів. У 2008–2010 роках він повернувся на державну службу — став першим заступником голови Одеської ОДА при Миколі Сердюку, але після приходу до влади Віктора Януковича був звільнений разом із керівником області. Короткий період директорства Українського державного центру транспортного сервісу «Ліски» став перехідним етапом перед найзначнішим бізнес-проєктом у його кар’єрі.
Поліграфкомбінат «Україна»: стратегічний прорив у виробництві документів
У 2011 році Максим Степанов очолив державне підприємство «Поліграфкомбінат „Україна“» — ключового виробника бланків офіційних документів: паспортів, трудових і медичних книжок, свідоцтв про освіту, ліцензій та лікарняних листків. Саме тут розкрився його управлінський потенціал.
Головним досягненням стало руйнування монополії приватного концерну ЄДАПС на друк закордонних паспортів. У липні 2013 року комбінат здобув право повного циклу виробництва біометричних паспортів та ID-карток. Це рішення мало не лише економічне, а й стратегічне значення: контроль над персональними даними громадян повернувся державі, що особливо актуально в період після 2014 року та інтеграційних процесів з Європейським Союзом. Прибуток підприємства зріс із приблизно 3 млн грн у 2011 році до близько 172 млн грн у 2015-му та порядку 300 млн грн у 2016 році.
Були збудовані нові цехи, впроваджені сучасні продукти, підприємство пройшло сертифікацію за п’ятьма міжнародними стандартами ISO. У 2015 році Степанов отримав нагороду «Людина року-2015» у номінації «Менеджер року». Ці результати демонстрували, як грамотне державне управління здатне ефективно конкурувати з приватним бізнесом у чутливій сфері.
Голова Одеської ОДА: «Розумний регіон» та практичні реформи
12 січня 2017 року Максим Степанов офіційно вступив на посаду голови Одеської обласної державної адміністрації, вигравши відкритий конкурс. Він змінив епоху, пов’язану з Міхеїлом Саакашвілі. Уже 22 березня 2017 року губернатор представив стратегічний план дій на 2017–2019 роки під назвою «Розумний регіон» — комплексну програму трансформації області з конкретними KPI та пріоритетами.
План охоплював кілька ключових напрямів:
- Інфраструктура та логістика: ремонт стратегічних доріг (Одеса–Рені, Кодима–Балта, Спаське–Вилкове), реконструкція злітної смуги Одеського аеропорту до кінця 2018 року, розвиток портово-логістичного хабу.
- Безпека: створення 77 груп швидкого реагування поліції, впровадження єдиної системи відеоспостереження в області.
- Охорона здоров’я: запуск медичної реформи через формування до 10 госпітальних округів.
- Освіта та людський капітал: безплатна онлайн-платформа «Будь розумним/Be smart» для підготовки випускників до ЗНО — унікальний для України проєкт на той момент.
- Економіка та інвестиції: покращення інвестиційного клімату, проведення інвестфорумів, зростання доходів місцевих бюджетів мінімум на 10 %, підтримка малого та середнього бізнесу, розвиток аграрного сектору до виробництва продукції з високою доданою вартістю.
Степанов підкреслював, що понад 90 % доріг області потребують ремонту, і ставив завдання не просто латати покриття, а системно змінювати підхід до інфраструктури. План передбачав тісну взаємодію з місцевими властями, бізнесом та громадськістю, цифровізацію послуг і створення бренду Одещини. В жовтні 2020 року він очолив список партії «Слуга народу» на виборах до Одеської обласної ради.
Однак 6 квітня 2019 року президент Петро Порошенко видав указ про відсторонення Степанова. Губернатор відмовився залишати посаду, заявивши про перевищення повноважень, але 10 квітня Кабінет міністрів підтвердив звільнення. Степанов пов’язував рішення з відмовою використовувати адміністративний ресурс у президентській кампанії. Це стало одним із гучних епізодів передвиборчого періоду.
Міністерство охорони здоров’я: виклики пандемії та короткий термін
30 березня 2020 року Верховна Рада призначила Максима Степанова міністром охорони здоров’я — він став четвертим керівником відомства за сім місяців. Призначення відбулося на самому початку пандемії COVID-19, коли система охорони здоров’я України зіткнулася з нестачею обладнання, хаосом у закупівлях і потребою швидкої перебудови.
За час його роботи міністерство продовжувало реформи, започатковані раніше, але головним предметом критики стали темпи вакцинації та перенесення поставок вакцин. 18 травня 2021 року парламент відправив Степанова у відставку (за проголосували 292 депутати). Прем’єр-міністр Денис Шмигаль та голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія назвали причиною незадовільні показники з вакцинації.
Короткий період на посаді міністра показав, наскільки складно керувати галуззю в кризових умовах, коли політична турбулентність і зовнішні чинники накладаються на внутрішні проблеми системи.
Правові перипетії: розслідування та поточний статус
У липні 2023 року НАБУ та САП викрили масштабну схему заволодіння коштами ДП «Поліграфкомбінат „Україна“» на суму понад 450 млн грн (за деякими даними — близько 500 млн грн). Розслідування проводилося спільно з правоохоронцями Естонії та Франції за координації Eurojust. Підозри отримали п’ятеро осіб, включно з колишнім директором Максимом Степановим. Йому інкримінували заволодіння коштами (ч. 5 ст. 191 КК України) та легалізацію доходів (ч. 3 ст. 209).
13 вересня 2023 року Вищий антикорупційний суд заочно заарештував Степанова. За даними слідства, він залишив Україну на початку 2023 року. У травні 2025 року з’явилася нова підозра — в отриманні неправомірної вигоди у вигляді авторських прав на дизайн захисних елементів закордонних паспортів та ID-карток, а також легалізації доходів від їх використання (ч. 4 ст. 368 та ч. 3 ст. 209 КК України). Сума, про яку йдеться в нових епізодах, оцінюється слідством у мільйони євро.
До червня 2025 року НАБУ завершило розслідування щодо справи поліграфкомбінату й направило матеріали до суду. Справа залишається одним із помітних прикладів міжнародної співпраці українських антикорупційних органів.
Особистість, спадщина та уроки кар’єри
Максим Степанов ніколи не був публічним медійним політиком у класичному сенсі. Його стиль — радше прагматичний управлінець з медичним бекграундом та досвідом у стратегічних галузях. Дружба з Ігорем Палицею, за власними словами політика, тривала багато років. Відсутність гучних сімейних скандалів і відносно закрите особисте життя (деталі про дружину та дітей у відкритих джерелах практично відсутні) контрастують із масштабними справами, які сьогодні визначають його публічний образ.
Спадщина Степанова неоднозначна. З одного боку — реальні результати на Поліграфкомбінаті та амбітний, опрацьований план розвитку Одещини з конкретними цифрами й напрямами. З іншого — кримінальні справи, які ставлять під питання методи досягнення цих результатів. Його історія нагадує багатьом про те, як в українській політиці та державному управлінні переплітаються компетенції, політичні альянси та ризики правових наслідків.
Для тих, хто вивчає українську еліту, шлях Максима Степанова дає багатий матеріал: від ролі державних підприємств в забезпеченні суверенітету до складнощів антикорупційної боротьби в умовах міжнародної співпраці. У 2026 році, коли справу направлено до суду, остаточні оцінки ще попереду, але вже зараз очевидно, що ця постать залишається значущою для розуміння процесів в Україні 2017–2025 років. Розмова про нього, його рішення та їх наслідки триває.
