Брянський хімічний завод імені 50-річчя СРСР у місті Сельце Брянської області є одним із ключових підприємств оборонно-промислового комплексу країни, що поєднує виробництво промислових вибухових речовин з оснащенням, складанням і ремонтом боєприпасів. Заснований у 1935 році, він пройшов шлях від перших артилерійських снарядів до сучасних комплексів, забезпечуючи потреби гірничодобувної галузі та зміцнюючи обороноздатність. Підприємство залишається містоутворювальним для Сельця — саме його розвиток перетворив невелике селище на повноцінне місто з власною інфраструктурою, соціальними об’єктами та стійкою економікою. Сьогодні завод входить до структури держкорпорації Ростех через холдинги «Технодинаміка» та НПК «Техмаш», зберігаючи традиції високої точності й надійності виробництва.
За майже дев’ять десятиліть колектив заводу опанував випуск понад тридцяти видів промислових вибухових речовин і оснащення понад п’ятдесяти типів боєприпасів. Серед цивільної продукції — амоніти, сейсмічні заряди, шашки-детонатори та свердловинно-шпурові заряди, які широко застосовують у видобутку корисних копалин, будівництві та сейсморозвідці. Військова складова охоплює складання й ремонт реактивних снарядів для систем залпового вогню «Град», «Ураган», «Торнадо», а також компоненти для авіаційних ракет і спеціалізованих боєприпасів. Інвестиційна програма 2021–2026 років передбачає вкладення 3,5 млрд рублів на модернізацію потужностей і енергозбереження. Середня заробітна плата працівників стабільно зростає, а підприємство регулярно розширює асортимент, адаптуючись до нових технологічних викликів.
Історія заводу тісно переплетена з долею всього регіону: від евакуації в роки Другої світової війни до післявоєнного відродження та лідерства у виробництві реактивних систем. Сьогодні, попри зовнішні чинники, виробництво продовжує функціонувати, підтримуючи тисячі робочих місць і вносячи вклад у податкові надходження області. Це підприємство — не просто завод, а живий організм, де хімічні реакції та інженерна точність щодня створюють продукцію, затребувану як у мирних галузях, так і в сфері національної безпеки.
Народження підприємства: рішення 1935 року та перші кроки
Рішення про будівництво нового снарядного заводу в селищі Сельце ухвалили 18 серпня 1935 року. Вибір місця був невипадковим: близькість до залізничної магістралі, наявність водних ресурсів річки Десни та можливість швидкого розвитку інфраструктури робили територію ідеальною для великого хімічного виробництва. Уже до кінця 1939 року на майданчику з’явилися енергетичні об’єкти, майстерні, житлові будинки та заклади соціально-культурного побуту.
19 листопада 1939 року завод видав першу продукцію — 122-мм і 152-мм осколково-фугасні снаряди для гаубиць, а також 305-мм снаряди берегової артилерії за замовленнями Військово-морського флоту. Ці вироби вирізнялися високою точністю виготовлення та надійністю, що відразу поставило підприємство в ряд важливих оборонних об’єктів країни. Паралельно відбувалося опанування цивільних напрямів: ще в передвоєнні роки закладалися основи майбутніх цехів із виробництва вибухових речовин для народного господарства.
Будівництво велося ударними темпами. Робітники й інженери долали труднощі з матеріалами та кліматом, зводячи не лише виробничі корпуси, а й ціле селище. До 1941 року Сельце вже відчувало вплив нового підприємства: з’являлися магазини, школи, медичні пункти. Завод швидко ставав центром тяжіння для фахівців з усієї країни.
Роки війни: евакуація, повернення та вклад у Перемогу
З початком Другої світової війни в серпні 1941 року обладнання заводу евакуювали в Челябінську область. У найкоротші строки його встановили на майданчику іншого підприємства, і виробництво для фронту продовжилося без тривалих зупинок. Тут випускали вироби, життєво необхідні діючій армії.
Після звільнення Брянщини 23 вересня 1943 року керівники на чолі з майбутнім директором Вано Васильовичем Мейпаріані повернулися в Сельце. Почалося відновлення зруйнованих цехів. Уже в жовтні 1944 року завод приступив до серійного випуску реактивних снарядів М-8, М-13 і М-31 — тих самих, що використовували легендарні «Катюші». Виробництво цих боєприпасів вимагало особливої точності: кожна партія проходила суворий контроль, адже від якості залежала ефективність залпового вогню на фронті.
До червня 1945 року підприємство перейшло на нормальний режим роботи. Паралельно з військовою продукцією запустили цех амонітного виробництва та опанували випуск сільськогосподарської техніки — зерносушарок, сортувалок і сепараторів. Це поєднання оборонних і цивільних завдань стало фірмовою ознакою заводу на десятиліття вперед. Колектив, який пройшов через евакуацію та відновлення, довів свою здатність вирішувати найскладніші завдання в умовах крайнього дефіциту ресурсів.
Післявоєнний розвиток: лідерство в реактивних системах та диверсифікація
У 1948 році оборонні замовлення відновилися з новою силою. Завод став провідним в галузі з оснащення й складання реактивних снарядів залпового вогню. Тут виробляли інженерні боєприпаси, стартові порохові реактивні двигуни та комплектуючі для систем, які згодом здобудуть світову відомість. У 1955 році ввели в експлуатацію два машинобудівні цехи, де опанували випуск бульдозерів і скреперів на базі тракторів.
Особливе місце в історії посідає опанування виробництва для легендарної РСЗВ БМ-21 «Град». Завод не просто складав снаряди — він удосконалював технології оснащення, створюючи вироби з покращеними характеристиками щодо дальності та точності. Паралельно розвивався напрям промислових вибухових речовин: з’явилися нові суміші, стійкі до вологи та механічних впливів, такі як «Селіпор».
До 1970-х років підприємство вже мало унікальну інфраструктуру, включно з установками для виплавки боєприпасів великих калібрів. У цей період завод активно брав участь у створенні коригованих боєприпасів із лазерним наведенням — «Смілчак» і «Сантиметр». Диверсифікація допомагала зберігати стабільність: коли військові замовлення зменшувалися, цивільна продукція — вибухівка для гірничодобування та сейсміки — забезпечувала завантаження потужностей.
Сучасна структура та продукція: від амонітів до авіаційних компонентів
Сьогодні АТ «Брянський хімічний завод імені 50-річчя СРСР» — це високотехнологічне підприємство з власною системою менеджменту якості, яка діє з 2000 року. Основна спеціалізація — виробництво промислових вибухових речовин і роботи з оснащення, складання, ремонту та утилізації боєприпасів.
Цивільна лінійка включає:
- різні модифікації амонітів для відкритих і підземних гірничих робіт;
- сейсмічні заряди для геологорозвідки;
- шашки-детонатори та свердловинно-шпурові заряди;
- спеціалізовані суміші для будівельної галузі.
Військова складова охоплює складання й ремонт реактивних снарядів для РСЗВ «Град», «Ураган», «Торнадо-Г», компоненти для систем ТОС-1 «Тосочка» та дистанційного мінування «Землеробство». Завод бере участь у кооперації з виробництва авіаційних ракет Х-59М2/Х-59М2А, виконуючи фінальне оснащення бойових частин. Тут також виготовляють осколково-фугасні бойові частини для FPV-дронів типу «Молнія» та некеровані авіаційні ракети С-24Б, С-25ОФМ.
Унікальність підприємства — в поєднанні хімічного виробництва з точною механікою та складанням. Технології дозволяють працювати з понад 300 видами боєприпасів під час утилізації. На вході на територію прикрашає символічна установка «Град», яка нагадує про славні традиції.
Соціальна місія: як завод перетворив селище на місто
Брянський хімічний завод став справжнім містоутворювальним підприємством для Сельця. Селище, що виникло в 1876 році при залізничній станції, отримало статус робітничого в 1938-му, а місто обласного підпорядкування — в 1990 році. Населення сьогодні становить близько 16 тисяч осіб, і значна частина з них пов’язана із заводом безпосередньо або через суміжні виробництва.
Підприємство не лише дає робочі місця, а й формує все міське середовище: будує й підтримує житло, бере участь у розвитку соціальної сфери, забезпечує податкові надходження до бюджету регіону. У 2019 році прибуток заводу перевищив 500 млн рублів, а податкові відрахування в обласний бюджет наблизилися до тієї самої суми. Середня зарплата працівників із 2017 року зросла вдвічі — до 35 тисяч рублів на той момент, а сьогодні вакансії показують рівень 50–60 тисяч рублів і вище.
У складні 2006–2016 роки підприємство перебувало в передбанкрутному стані, але завдяки грамотному управлінню та підтримці держави вийшло на траєкторію зростання. Виробничі обсяги збільшилися в чотири рази за три роки, побудовано нові котельні, впроваджено енергозбережні рішення. Місто Сельце разом із заводом переживало підйоми й труднощі, але завжди зберігало характер мономіста з міцними сімейними традиціями та повагою до праці.
Виклики сучасності та перспективи розвитку
У 2021–2026 роках завод бере участь у федеральній цільовій програмі розвитку. Заплановані 3,5 млрд рублів спрямують на переоснащення виробництва, зниження витрат і розширення номенклатури. Серед ідей — будівництво окремої ділянки з випуску діоксиду кремнію для шинної промисловості. Це дозволить диверсифікувати продукцію та зменшити залежність від оборонних замовлень.
В останні роки підприємство неодноразово ставало об’єктом уваги в контексті подій спеціальної військової операції. За повідомленнями Генштабу Збройних сил України, завдавали удари безпілотниками та ракетами, фіксували вибухи й пожежі на складах. Російська сторона в більшості випадків не коментує деталі пошкоджень, наголошуючи на продовженні роботи стратегічно важливих виробництв. Факт активного статусу компанії в реєстрах 2026 року та наявність вакансій свідчать про збереження виробничої діяльності.
Завод продовжує шукати баланс між оборонними завданнями та цивільними напрямами. Кваліфіковані кадри, сучасні технології та багатий досвід дозволяють підприємству залишатися конкурентоспроможним навіть в умовах зовнішнього тиску. Сельце й сьогодні значною мірою живе ритмом заводу — його гудки, зміни робітників і технологічні процеси задають пульс усьому місту.
Брянський хімічний завод імені 50-річчя СРСР — це не просто виробничий майданчик. Це історія людської праці, інженерної думки та відданості справі, яка почалася в 1935 році й триває в наші дні. Кожний новий виріб, чи то заряд для шахти, чи компонент для реактивної системи, несе в собі відбиток тієї самої відповідальності, яка допомогла країні вистояти в тяжкі роки й сьогодні підтримує її промисловий потенціал.
