На початок 2026 року Чорноморський флот Російської Федерації втратив приблизно третину свого довоєнного бойового потенціалу — близько 30 % кораблів і катерів були знищені або отримали серйозні пошкодження, які не дозволяють повернути їх до ладу в найближчому майбутньому. Флагманський ракетний крейсер «Москва» лежить на дні, більша частина десантних кораблів виведена з ладу, підводні човни проєкту 636.3 зазнали ударів навіть у захищених базах, а вцілілі надводні сили змушені ховатися в Новоросійську, який сам регулярно зазнає атак. Флот, який ще нещодавно вважався інструментом регіонального домінування та проекції сили в Середземному морі, перетворився на обмежене оборонне угруповання, позбавлене свободи маневру в західній і центральній частинах Чорного моря.
Символом цих втрат стала загибель «Москви» у квітні 2022 року — перший за десятиліття випадок, коли великий ракетний крейсер був потоплений протикорабельними ракетами в реальному бою. За цим відбулися десятки атак із використанням морських безпілотників Magura V5, крилатих ракет Storm Shadow/SCALP-EG, балістичних «Точок-У» та навіть підводних дронів Sub Sea Baby. Україна, не маючи власного повноцінного флоту, змогла методами асиметричної війни нейтралізувати значну частину російської морської присутності, звільнити острів Зміїний, убезпечити зерновий коридор і суттєво ускладнити постачання угруповання в Криму.
Ці події — не просто статистика втрат, вони демонструють, як дешеві, масово вироблені безпілотні системи та точні ракети здатні змінювати правила гри проти традиційного флоту з багатомільярдними кораблями. До середини 2026 року Чорноморський флот уже не здатний проводити великі десантні операції, його можливості щодо нанесення ударів «Калібрами» з моря сильно обмежені, а база в Севастополі фактично перестала бути головним оперативним центром.
Історичне тло: яким був Чорноморський флот перед лютим 2022 року
Чорне море завжди було особливим театром для російського флоту — закритий басейн з обмеженим виходом через турецькі протоки, де за Конвенцією Монтре 1936 року воюючі сторони не можуть вільно вводити великі кораблі. Після 2014 року, коли Росія встановила контроль над Кримом, Севастополь перетворився на модернізовану базу: тут базувалися крейсер «Москва» проєкту 1164, фрегати проєкту 11356, корвети проєктів 21631 «Буян-М» і 22800 «Каракурт» із крилатими ракетами «Калібр», дизель-електричні підводні човни проєкту 636.3 «Варшав’янка», великі десантні кораблі проєктів 775 і 1171, тральщики та допоміжні судна. Загальна чисельність бойових кораблів і катерів оцінювалася приблизно в 80 одиниць плюс близько 200 суден забезпечення.
Флот виконував одразу кілька завдань: захист південних рубежів і Криму, підтримка наземних операцій десантом, нанесення ударів по наземних цілях на велику глибину, забезпечення логістики в Середземному морі через базу в Тартусі (Сирія). До 2022 року після модернізації він виглядав цілком сучасним інструментом регіональної сили — з потужним ракетним озброєнням і відносно свіжими підводними човнами. Однак закритий характер театру робив його вразливим для раптових ударів із берега та з повітря, а також для нових типів загроз, які ще не були повною мірою враховані в доктрині.
Хроніка ключових втрат: від перших ударів до 2026 року
Вже в березні-квітні 2022 року стали очевидними слабкі місця. 24–25 березня великий десантний корабель «Саратов» проєкту 1171 отримав тяжкі пошкодження в порту Бердянська від удару балістичної ракети «Точка-У» — рідкісний випадок використання наземної ракети проти корабля в гавані. 14 квітня відбувся удар по флагману.
Крейсер «Москва» був атакований двома українськими протикорабельними ракетами «Нептун» у районі острова Зміїний. Ракети, розроблені після 2014 року, пройшли маловисотний профіль польоту, подолали систему ППО і спричинили сильну пожежу. Наступного дня корабель затонув під час буксирування. Офіційні російські дані спочатку говорили про одного загиблого та 27 зниклих безвісти, пізніше судові документи 2026 року зафіксували 20 загиблих, 24 поранених і 8 зниклих безвісти. Незалежні оцінки називають цифру близько 37–40 осіб. Це була не просто втрата корабля вартістю близько 750 мільйонів доларів — зник єдиний у складі флоту носій потужної зональної протиповітряної оборони, здатний прикривати з’єднання на великій відстані.
Далі втрати накопичувалися. У серпні 2022 року удари по аеродрому Саки знищили значну частину морської авіації флоту. Восени того ж року морські дрони пошкодили тральщик «Іван Голубець» у Севастопольській бухті та фрегат «Адмірал Макаров». У грудні 2023 року великий десантний корабель «Новочеркаськ» був знищений у Феодосії крилатою ракетою Storm Shadow/SCALP-EG. Лютий-березень 2024 року ознаменувалися серією атак морських безпілотників Magura V5: ракетний катер «Івановець» у Донузлаві, великий десантний корабель «Цезар Куніков» біля Алупки, патрульний корабель «Сергій Котов» біля Керчі.
Підводні сили також не залишилися осторонь. У вересні 2023 року підводний човен «Ростов-на-Дону» отримав тяжкі пошкодження в сухому доці Севастопольського морського заводу. У грудні 2025 року човен «Колпіно» був уражений українським підводним безпілотником Sub Sea Baby просто біля причалу в Новоросійську — перший підтверджений випадок успішної атаки UUV по підводному човну в сучасній історії. У березні-квітні 2026 року удари по Новоросійську потопили тральщик «Валентин Пікул» і завдали критичних пошкоджень фрегату «Адмірал Макаров», який після загибелі «Москви» фактично виконував роль флагмана.
| Корабель | Клас / Проєкт | Дата | Метод ураження | Наслідки |
|---|---|---|---|---|
| «Москва» | Ракетний крейсер пр. 1164 | 14 квітня 2022 | 2 ракети «Нептун» | Затонув, ~20–40 загиблих, втрата флагмана та зональної ППО |
| «Саратов» | ВДК пр. 1171 | 24–25 березня 2022 | «Точка-У» в Бердянську | Знищений |
| «Новочеркаськ» | ВДК пр. 775 | 26 грудня 2023 | Storm Shadow/SCALP-EG у Феодосії | Знищений |
| «Цезар Куніков» | ВДК пр. 775 | Лютий 2024 | Magura V5 (морські дрони) | Затонув |
| «Івановець» | Ракетний катер пр. 12411 | 1 лютого 2024 | Magura V5 у Донузлаві | Затонув |
| «Сергій Котов» | Патрульний корабель пр. 22160 | Березень 2024 | Magura V5 | Затонув |
| «Ростов-на-Дону» | ПЧ пр. 636.3 | Вересень 2023 | Ракетний удар у доці Севастополя | Тяжкі пошкодження |
| «Колпіно» | ПЧ пр. 636.3 | Грудень 2025 | Sub Sea Baby (UUV) у Новоросійську | Серйозні пошкодження, перша успішна атака UUV по ПЧ |
За оцінками Міністерства оборони України та британської розвідки, на початок 2026 року близько 30 % бойового складу Чорноморського флоту було знищено або серйозно пошкоджено. Візуально підтверджені втрати фіксують незалежні OSINT-джерела.
Як це стало можливим: технологічний і тактичний переворот
Україна не будувала великий флот — вона використовувала те, що було доступно, і створювала нове. Ракетний комплекс «Нептун» став першим інструментом, який довів, що навіть відносно недорога берегова система здатна знищити флагман. Потім на сцену вийшли морські безпілотники Magura V5 — невеликі, швидкі, з корисним навантаженням у сотні кілограмів вибухівки. Вони атакували кораблі в портах і на рейдах, де традиційна ППО та артилерія виявлялися малоефективними проти низьколетючих цілей із малою радіолокаційною помітністю. Рої з кількох дронів перевантажували системи виявлення та ураження.
Наступним кроком стали крилаті ракети Storm Shadow/SCALP-EG по доках і стоянках, а потім — підводні дрони, здатні уражати цілі навіть під водою чи біля причалів. Кожен новий тип озброєння змушував російське командування змінювати тактику: кораблі виводили із Севастополя до Новоросійська, посилювали патрулювання, ставили додаткові загородження. Але швидкість адаптації виявилася нижчою за швидкість появи нових загроз. Чорне море перетворилося на полігон, де відпрацьовувалися методи боротьби з традиційним флотом за допомогою дешевих витратних платформ — урок, який тепер вивчають флоти по всьому світу.
Стратегічні наслідки для Росії
Втрата десантних кораблів фактично позбавила Чорноморський флот можливості проводити великі морські десантні операції — ті самі, які в перші тижні війни розглядалися як загроза Одесі та південному узбережжю України. Без надійного прикриття з моря та можливості висаджувати значні сили з кораблів російське угруповання в Криму стало набагато вразливішим для ударів по логістиці. Численні пошкодження Керченського мосту та атаки на пороми лише посилили цю проблему.
Можливості завдавати ударів «Калібрами» з моря збереглися в обмеженому вигляді — переважно через вцілілі підводні човни та окремі корвети. Однак і вони періодично виводилися з ладу ударами по базах. Флот перейшов до оборонної стратегії: опора на берегові ракетні комплекси «Бастіон» і «Бал», зенітні системи С-400 та авіацію для створення зон обмеження доступу в окремих районах Чорного моря. Проекція сили в Середземному морі після втрати бази в Тартусі (в контексті змін у Сирії) також опинилася під питанням.
Економічна та людська ціна
Матеріальні втрати обчислюються мільярдами доларів. Лише «Москва» оцінювалася в 750 мільйонів доларів залишкової вартості, підводний човен «Ростов-на-Дону» — у сотні мільйонів. Кожен великий десантний корабель проєкту 775 коштував десятки мільйонів. Заміна цих одиниць в умовах санкцій і обмежених потужностей російського суднобудування займає роки, а в деяких випадках неможлива в попередньому обсязі. Частину кораблів інших флотів перекидали в Чорне море в 2022 році, але після закриття проток Туреччиною великі підкріплення стали вкрай ускладненими.
Людські втрати також відчутні. Загибель екіпажу «Москви» — це не лише цифри, а й родини з різних регіонів Росії, які досі чекають точних відповідей. Багато моряків на флоті були строковиками чи контрактниками з регіонів, далеких від моря. Втрата досвідчених екіпажів і необхідність перевчати нові позначається на боєздатності вцілілих кораблів. Моральний фактор також важливий: флот, який десятиліттями позиціонувався як одна з найсильніших складових російських збройних сил, за чотири роки війни продемонстрував вразливість перед противником, який формально не мав військово-морського флоту.
Що залишилося і що чекає флот далі
До середини 2026 року вцілілі надводні сили здебільшого зосереджені в Новоросійську та прилеглих районах. Деякі підводні човни зберігають здатність виходити в море і нести «Калібри», але їхня кількість і готовність знижені. Берегові ракетні війська та авіація продовжують забезпечувати певний рівень морської заборони в північно-східній частині Чорного моря, однак західна і центральна акваторія залишаються зоною високого ризику для будь-яких російських військових кораблів.
Росія продовжує розвивати морські безпілотники та засоби протидії їм, модернізує вцілілі платформи і намагається поповнювати втрати за рахунок нових корветів і патрульних кораблів. Однак темпи будівництва та якість ремонту в умовах ізоляції не дозволяють швидко повернути флот до довоєнного стану. Чорноморський флот із регіональної ударної сили перетворився на інструмент локальної оборони з обмеженим радіусом дії — і цей статус, судячи з динаміки 2022–2026 років, визначатиме його роль у найближчі роки.
Історія цих втрат показує не лише конкретні цифри кораблів і ракет, а й ширшу картину: у сучасному конфлікті перевага в традиційних важких платформах може бути серйозно підірвана інноваціями в галузі безпілотних систем, точної зброї та асиметричних тактик. Чорне море стало одним із найяскравіших прикладів того, як змінюються правила морської війни в XXI столітті.
