Сьогодні, у 2026 році, він повернувся на екрани в абсолютно нових ролях — від хитрого кілера в «У країні святих і грішників» до яскравого Пака в «Піщаному чоловікові» та Байрона Геджеса в «Домі Гіннесів». Історія Ґлісона — рідкісний приклад того, як молодий актор відмовився від легкої слави заради власного вибору і зрештою став цікавішим, ніж його найвідоміший герой.
Його шлях показує, як можна пережити масову ненависть, зберегти себе і повернутися на своїх умовах.
Ранні роки: Корк, Дублін і перші ролі
У школі Gonzaga College він поєднував навчання з першими зйомками. У 2002 році мелькнув у «Царстві вогню» з Крістіаном Бейлом, а в 2005-му з’явився в «Бетмені: Початок» Крістофера Нолана в ролі маленького хлопчика. Ці епізоди були крихітними, але вже тоді режисери відзначали незвичну для дитини концентрацію та вміння тримати кадр.
Наприкінці нульових Ґлісон зіграв в ірландських проєктах «Shrooms» і «Сяйво веселок». Справжнім проривом став фільм «All Good Children» (2010), показаний на Каннському фестивалі в програмі Directors’ Fortnight. Критик Variety назвав його «головним відкриттям картини». На той момент акторові було вісімнадцять, і він уже розумів: великі ролі прийдуть, але треба вирішувати, наскільки сильно він готовий віддавати себе екрану.
Паралельно Ґлісон вступив до Trinity College Dublin на філософію та теологію. У 2012 році його обрали scholar — це почесний статус, який отримують лише найсильніші студенти. В університеті він познайомився з майбутніми співзасновниками театральної компанії Collapsing Horse.
Джоффрі Баратеон: роль, яка змінила все
Ґлісон створив образ, у якому жорстокість поєднувалася з дитячою примхливістю та аристократичною зверхністю. Особливо сильно це проявилося в сценах із Сансою Старк і в знаменитому «Пурпуровому весіллі». Критики від TVLine до The New York Times відзначали, що молодий ірландець грає лиходія з рідкісною для такого віку точністю і без найменшої жалості до себе.
На майданчику колеги постійно підкреслювали, що справжній Джек — цілковита протилежність Джоффрі. Пітер Дінклейдж, Лена Гіді та Ніколас Костер-Валдау в інтерв’ю розповідали, як актор після важких сцен миттєво ставав м’яким, іронічним і дуже уважним до партнерів. Глядачі цього не бачили. На вулицях Ґлісона іноді ображали, приймаючи за персонажа. Сам він ставився до цього філософськи: «Люди реагують на історію, а не на мене».
Після смерті Джоффрі в четвертому сезоні (2014) Ґлісон ухвалив рішення, яке шокувало багатьох. Він оголосив, що йде з великого кіно і серіалів. Не через травму і не через ненависть публіки. Просто хотів закінчити навчання, зайнятися театром і зрозуміти, ким він хоче бути далі.
Театральний період і Collapsing Horse
Найвідомішою роботою стала «Bears in Space» — сюрреалістична історія про космічних ведмедів. Вистава стартувала в Дубліні, з’їздила на Единбурзький фестиваль, дісталася до Лондона і навіть до Off-Broadway у Нью-Йорку. Ґлісон грав одразу кілька ролей, включно з інопланетним персонажем Ніко. Постановка отримала спеціальну премію 1st Irish Theatre Festival.
Компанія експериментувала з ляльками, радіоформатами і навіть чотиригодинним перформансом, де Ґлісон зображав кота із середньовічної поеми на фестивалі Cat Laughs. У 2019 році Collapsing Horse закрилася — учасники вирішили, що вісім років інтенсивної роботи достатньо.
Паралельно Ґлісон грав у класиці. У 2021 році він вийшов на сцену як Костянтин у «Чайці» на Голвейському фестивалі. А в проєкті «To Be a Machine» (2020–2023) втілив письменника Марка О’Коннелла в розмові про трансгуманізм. Ці роботи показали, що актор уміє бути і смішним, і глибоким, і цілковито неподібним на короля-садиста.
За моїми спостереженнями за інтерв’ю тих років, саме театр дав Ґлісону те, чого не давала «Гра престолів» — можливість контролювати власний творчий процес і не залежати від чужого сценарію.
Повернення на екрани: 2020–2026
Справжній поворот стався у 2023 році. У фільмі «У країні святих і грішників» поряд із Ліамом Нісоном Ґлісон зіграв молодого кілера Кевіна Лінча. Критики відзначали, що він майже невпізнаваний: темне волосся, вуса, цілковито інша пластика. Роль вийшла слизькою, чарівною і небезпечною водночас.
У 2025 році Ґлісон різко розширив діапазон. У серіалі Netflix «Дім Гіннесів» він з’явився в образі Байрона Геджеса — енергійного, трохи авантюрного персонажа, який намагається просунути інтереси родини Гіннес в Америці. Того ж року він зіграв Пака / Робіна Доброго Хлопця в другому сезоні «Піщаного чоловіка» — роль, яка ідеально лягла на його вміння поєднувати пустотливість і давню силу. А в трилері «Safe Harbor» він знову зустрівся з колегою по «Грі престолів» Алфі Алленом.
| Рік | Проєкт | Роль | Формат |
|---|---|---|---|
| 2011–2014 | Гра престолів | Джоффрі Баратеон | Серіал (основні сезони) |
| 2020 | Out of Her Mind | Каспер | Серіал |
| 2023 | У країні святих і грішників | Кевін Лінч | Фільм |
| 2025 | Піщаний чоловік (сезон 2) | Пак / Робін Добрий Хлопець | Серіал |
| 2025 | Дім Гіннесів | Байрон Геджес | Серіал |
Особисте життя і погляди
Ґлісон відкрито підтримував кампанію з легалізації абортів в Ірландії у 2018 році. Він живе між Лондоном (переїхав туди в 2015-му) і Дубліном, воліє не коментувати кожен свій крок у соцмережах і рідко дає великі інтерв’ю. Коли його все ж запитують про Джоффрі, він відповідає спокійно: роль була роботою, а не вироком.
В одній із розмов 2025 року він прямо спростував чутки, ніби пішов з акторства через ненависть фанатів. «Я просто хотів зробити паузу і зрозуміти, що мені справді цікаво», — сказав він. І ця пауза, судячи з усього, спрацювала.
Зараз, коли Ґлісону вже за тридцять, його кар’єра виглядає набагато цікавішою, ніж якби він продовжував штампувати лиходіїв після «Гри престолів». Він залишається рідкісним прикладом актора, який зумів відокремити себе від найяскравішого персонажа і побудувати життя за власними правилами.
