Українська формула миру — це комплексна дипломатична платформа з десяти взаємопов’язаних пунктів, створена для досягнення не просто припинення вогню, а справедливого й тривалого миру. У цьому мирі безпека, справедливість і відновлення правопорядку стають неподільними. Вона охоплює ядерні та продовольчі ризики, енергетичну стабільність, долі полонених і депортованих, територіальну цілісність як основу міжнародного права, а також екологічне й інституційне зцілення. Так регіональний конфлікт перетворюється на питання відповідальності всього людства.
Ця ініціатива, уперше озвучена 2022 року та отримавши широку міжнародну підтримку на Глобальному саміті миру в Швейцарії, еволюціонувала від п’яти базових умов до детального плану. Він підкреслює: справжній мир неможливий без усунення коренів агресії та запобігання її повторенню. На відміну від попередніх форматів врегулювання, вона ставить в основу не компроміс за рахунок жертв, а повноцінне відновлення суверенітету та глобальної архітектури безпеки.
У 2026 році, коли динаміка на фронтах і дипломатичних майданчиках продовжує змінюватися, формула лишається живим орієнтиром — нагадуванням, що припинення війни потребує не лише тиші гармат, а й системної роботи над ранами, завданими людям, природі та інституціям.
У вересні 2022 року, коли бої точилися за кожен населений пункт на півдні та сході, президент України Володимир Зеленський звернувся до Генеральної Асамблеї ООН з п’ятьма «необговорюваними» умовами. Серед них — покарання за злочини агресії, захист життя всіма дозволеними Статутом засобами, відновлення безпеки та територіальної цілісності, міжнародні гарантії й непохитна рішучість України захищатися. Ці слова лягли в основу того, що згодом стало десятипунктовою формулою.
За два місяці, 15 листопада 2022 року на саміті G20 в Індонезії, Зеленський представив уже розгорнутий варіант — десять конкретних напрямів. Кожен із них народився не в кабінетах, а з реальних загроз: обстрілів Запорізької атомної станції, блокади чорноморських портів, ударів по енергетичній інфраструктурі, масових депортацій і руйнувань довкілля. Формула відразу вийшла за межі українсько-російського протистояння: вона пропонувала світові нову мову — мову взаємозалежних безпек.
Продовольча безпека, ядерні ризики та енергетична стабільність утворили перший блок. За ними — людський вимір: повернення полонених і дітей. Правові та територіальні засади. Справедливість, екологія, запобігання ескалації та чітка фіксація закінчення війни. Разом вони створюють не просто список, а систему, де слабкість одного пункту підриває всі інші.
Що ховається за кожним із десяти пунктів
Радіаційна та ядерна безпека вийшла на перше місце не випадково. З початку повномасштабного вторгнення Запорізька АЕС опинилася під контролем російських військ — найбільша атомна станція Європи перетворилася на заручницю бойових дій. Обстріли прилеглих територій, пошкодження ліній електропередач, проблеми з охолодженням реакторів і сховищ відпрацьованого палива створювали ризики, порівнянні з Чорнобилем чи Фукусімою, але в умовах активної війни.
Філософія цього пункту проста й жорстка: ядерний шантаж і мілітаризація атомних об’єктів неприпустимі. Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) має отримати повний доступ і можливість моніторингу, а будь-які погрози застосування ядерної зброї — отримати однозначну міжнародну відповідь. Йдеться не лише про Україну: інцидент на ЗАЕС міг би змінити радіаційну обстановку на значній частині Європи та Чорного моря.
Продовольча безпека безпосередньо пов’язана з глобальним голодом. Україна — один із найбільших експортерів зерна та соняшникової олії. Блокада портів 2022 року спричинила різкий стрибок цін на світових ринках, вдаривши по найбідніших країнах Африки та Азії. «Чорноморська зернова ініціатива», що діяла з літа 2022-го до липня 2023 року, дозволила вивезти мільйони тонн продовольства. Після її припинення експорт продовжився альтернативними маршрутами, але з більшими ризиками та витратами.
Пункт вимагає демілітаризації продовольчих ланцюгів: вільного судноплавства, захисту портової інфраструктури та довгострокових гарантій, щоб їжа не ставала зброєю. Це питання не лише гуманітарне — воно про запобігання новим хвилям міграції та політичній нестабільності в регіонах, що залежать від імпорту.
Енергетична безпека розкриває ще одну грань сучасної війни — удари по цивільній інфраструктурі. Масовані атаки на українські ТЕС, ГЕС і підстанції взимку 2022–2023 років залишили мільйони людей без тепла й світла, а європейські ціни на газ і електрику злетіли. Пункт наполягає на недоторканності критичної інфраструктури, міжнародному моніторингу та допомозі в відновленні. Холод і темрява не мають використовуватися як засіб тиску на цивільне населення.
Четвертий пункт — звільнення всіх полонених і депортованих, включно з дітьми — найлюдяніший і водночас найскладніший. За українськими даними, з лютого 2022 року Росія депортувала або примусово перемістила близько 20 тисяч дітей. ООН підтвердила понад 1200 конкретних випадків і кваліфікувала такі дії як злочин проти людяності. Тисячі дорослих — військових і цивільних — перебувають у російських колоніях і фільтраційних таборах.
Обміни, що вже відбувалися за посередництва Туреччини та інших країн, показали: повернення кожної людини можливе. Але для повного вирішення потрібен системний механізм, заснований на Женевських конвенціях, і тиск міжнародної спільноти. За кожною цифрою — матері, які місяцями не знають, чи живий син, і діти, яких намагаються стерти з української ідентичності.
П’ятий і шостий пункти формують правовий і військовий фундамент: виконання Статуту ООН, відновлення територіальної цілісності України в межах 1991 року та повний вихід російських військ із припиненням бойових дій. Анексія Криму та частин Донецької, Луганської, Запорізької й Херсонської областей визнана незаконною резолюціями Генеральної Асамблеї ООН.
Територіальна цілісність — не абстракція. Це право народу жити в визнаних кордонах, без «референдумів» під дулами автоматів. Вивід військ — єдиний спосіб припинити щоденні обстріли міст і сіл. Без цього інші пункти лишаються деклараціями.
Відновлення справедливості охоплює покарання за воєнні злочини, агресію та екоцид, а також репарації за завдану шкоду. Екологічна безпека (протидія екоциду) народилася з конкретних катастроф: підриву Каховської ГЕС у червні 2023 року, що призвів до затоплення величезних територій, знищення екосистем, забруднення питної води та втрати сільгоспугідь. Війна залишає після себе отруєну землю, міни й токсичні відходи — проблеми на десятиліття.
Дев’ятий пункт — недопущення ескалації та повторення агресії — вимагає нових гарантій безпеки для України та перегляду архітектури європейської безпеки загалом. Десятий — чітка фіксація закінчення війни через юридично зобов’язуючі документи, механізми моніторингу та підтвердження припинення бойових дій.
Глобальний резонанс і практичні кроки
Формула швидко вийшла за межі Києва. 2023 року відбулися зустрічі національних радників з безпеки в Копенгагені, Джидді та на Мальті. У грудні 2023 року в Києві зібралися представники 86 країн і організацій. Ключовим етапом став Глобальний саміт миру 15–16 червня 2024 року в Бюргенштокі (Швейцарія). У ньому взяли участь 101 делегація з усіх континентів.
Підсумкове спільне комюніке підтримали близько 80 країн і міжнародних організацій. Документ зосередився на ядерній і продовольчій безпеці, звільненні полонених і депортованих, включно з дітьми, та підтвердив необхідність відновлення територіальної цілісності України як передумови стійкого миру. Комюніке залишилося відкритим для приєднання інших держав. Після саміту робота продовжилася в форматах робочих груп і зустрічей на рівні міністрів і радників з національної безпеки.
Підтримка надійшла від США, Німеччини, Туреччини, країн Європейського Союзу та багатьох держав Глобального Півдня. Росія відкинула формулу як «нереалістичну», наполягаючи на своїх умовах. Це передбачувано: план вимагає виведення військ і визнання територіальної цілісності України — кроків, яких Москва досі відмовляється обговорювати.
Філософія та унікальність підходу
У документі «Філософія Української формули миру» кожен пункт отримує глибоке обґрунтування крізь призму міжнародного права — Статуту ООН, Женевських конвенцій, резолюцій Генеральної Асамблеї. Ядерну безпеку трактують як глобальну відповідальність, продовольчу — як заборону перетворювати їжу на зброю, територіальну цілісність — як основу всього світопорядку.
Формула унікальна тим, що не пропонує «заморозити» конфлікт, а вимагає його повного розв’язання за принципами справедливості. Вона пов’язує локальні проблеми з глобальними: один підбитий танкер із зерном відгукується голодом за тисячі кілометрів, один обстріл АЕС створює ризик для всього регіону. Це не утопія, а практична спроба створити прецедент — модель, яку можна адаптувати для інших конфліктів.
Реальні наслідки та людські історії
За сухими формулюваннями — конкретні долі. Сім’ї, чиї діти опинилися в російських дитячих будинках і прийомних родинах, борються за повернення через суди та дипломатичні канали. Українські військові та цивільні, які пройшли російський полон, розповідають про тортури й умови утримання, що порушують усі міжнародні норми. Фермери півдня України після підриву Каховської греблі втратили врожаї й землю на роки вперед.
Глобально війна вплинула на ціни на хліб в Єгипті та Тунісі, на рахунки за опалення в Європі, на роботу МАГАТЕ та дискусії про реформу Ради Безпеки ООН. Формула намагається зібрати ці розрізнені нитки в єдине полотно.
Перспективи 2026 року
До середини 2026 року формула продовжує жити в робочих групах і дипломатичних дискусіях. Президент України Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що 2026 рік може стати вікном можливостей для завершення війни — зокрема через проблеми з мобілізацією та поповненням російської армії. Паралельно з’являються детальніші документи — наприкінці 2025 року обговорювали план із 20 пунктів, який розвиває й конкретизує базові принципи формули.
Робота над ядерною безпекою, поверненням дітей і гарантіями ненападу триває. Головне, що формула задала рамку: будь-який мирний процес оцінюватимуть крізь призму цих десяти пунктів. Відступ від них — від територіальної цілісності чи відмови від покарання за агресію — ризикує створити прецедент для нових війн у майбутньому.
Формула миру — це не кінцева точка, а живий інструмент. Вона доводить, що навіть у найжорстокішій війні можна зберігати ясність цілей і пропонувати світові не просто перемир’я, а справжню архітектуру безпеки. І від того, наскільки послідовно міжнародна спільнота підтримуватиме її, залежить не лише майбутнє України, а й довіра до самого поняття «міжнародний порядок» у XXI столітті.
