Молдова з перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну відкрила кордони для сотень тисяч біженців, засудила агресію на міжнародних майданчиках і прискорила рух до Європейського Союзу. Водночас усередині країни зберігаються глибокі розколи: частина населення ностальгує за радянськими часами, а економічні зв’язки з Росією та Придністров’ям досі впливають на щоденне життя. До 2026 року Кишинів чітко обрав бік України та європейський шлях, проте ціна цього вибору висока — від гібридних атак до внутрішніх суперечок.
Суспільство поділене, але більшість підтримує європейську інтеграцію та нейтралітет, відмовляючись від прямого військового залучення. Відносини з Україною стали стратегічними: спільний кордон, енергетика, безпека. Росія ж використовує Придністров’я, Гагаузію та пропаганду, щоб зберегти вплив, проте її позиції слабшають через енергетичну кризу та санкції. Молдова балансує між вдячністю Україні за захист і бажанням уникнути ескалації, демонструючи, як маленька країна може протистояти тиску великої держави.
Історичний контекст: від радянської спадщини до незалежності
Молдова вийшла з СРСР із важким тягарем. У 1992 році спалахнув конфлікт у Придністров’ї, де сепаратисти за підтримки російської 14-ї армії створили невизнану республіку. Цей заморожений конфлікт став постійним важелем тиску Москви. Багато молдован пам’ятають голодомор 1946–1947 років і депортації, коли тисячі сімей вивезли до Сибіру. Ці травми досі відлунюють у суспільстві, особливо серед гагаузів та російськомовних громад, де ностальгія за стабільністю СРСР змішується з реальною економічною залежністю.
Після здобуття незалежності Молдова проголосила нейтралітет у Конституції — крок, покликаний запобігти новим війнам і вивести російські війська. Однак реальність виявилася складнішою. Росія багато років використовувала газ як зброю, субсидуючи Придністров’я та підтримуючи проросійські партії. До 2022 року країна залишалася однією з найбідніших у Європі, з сильним впливом олігархів і корупцією. Війна в Україні стала каталізатором змін: вона викрила вразливості та змусила зробити вибір.
Реакція на повномасштабне вторгнення: гуманітарна допомога та дипломатія
З 24 лютого 2022 року Молдова прийняла понад 400 тисяч українських біженців — рекордний показник на душу населення. Багато з них залишилися, інтегрувалися в суспільство, знайшли роботу. Президентка Майя Санду різко засудила агресію, країна проголосувала за відповідні резолюції ООН і долучилася до гуманітарних ініціатив. Було відкрито рахунки для донатів, запроваджено надзвичайний стан, закрито повітряний простір.
До 2026 року підтримка триває: Молдова бере участь у розмінуванні, стає транзитним коридором для українського експорту, допомагає з енергетичною стабільністю. Прем’єр-міністр Александру Мунтяну на конференціях з відновлення України наголошує, що допомога Києву — це інвестиція в безпеку всього регіону. Кордон завдовжки понад 1200 км з Україною став стратегічною перевагою: дружній, а не фронтовий.
Молдова не відправляє війська в Україну через конституційний нейтралітет, але активно допомагає в інших сферах — від логістики до дипломатії. Це прагматичний підхід: країна уникає прямої конфронтації, зберігаючи мир на своїй території.
Громадська думка: поділена, але з європейським вектором
Опитування 2026 року показують стабільну підтримку ЄС: близько 58% за вступ, 71% бачать більше переваг. Довіра до Європейського Союзу сягає 70%, відносини оцінюють як хороші 89% респондентів. При цьому багато (до 37–44%) віддають перевагу балансу між ЄС і Росією, а приєднання до НАТО відкидає більшість — близько 60%.
У Придністров’ї та Гагаузії проросійські настрої сильніші: там вища підтримка Москви, ностальгія за СРСР. Етнічні українці в Молдові іноді голосують за проросійські сили через русифікацію та економічні зв’язки. Однак загальна тенденція — зсув у бік Заходу. Референдум 2024 року про європейську інтеграцію пройшов із невеликою перевагою, але підтвердив курс.
| Аспект | Підтримка ЄС | Підтримка Росії/баланс | Джерело даних |
|---|---|---|---|
| Вступ до ЄС | 58% | 22% проти, 20% нейтрально | EU NEIGHBOURS east 2026 |
| Відносини з ЄС | 89% хороші | - | Опитування 2026 |
| НАТО | 25–30% за | 58–60% проти | iData, IMAS |
| Баланс із РФ | 36–44% | - | Різні опитування |
Дані відображають динаміку: європейський вектор переважає, але внутрішні розломи залишаються.
Економіка та енергетика: розрив із Росією
До війни Молдова залежала від російського газу та Придністровської ГРЕС. Після 2022 року все змінилося: закінчення транзитного контракту через Україну в 2025 році вдарило по сепаратистах, змусивши їх шукати альтернативи. Кишинів диверсифікував постачання, посилив зв’язки з Румунією та ЄС, почав імпорт електроенергії з європейської мережі.
Це болісно, але ефективно. Експорт до ЄС зростає — вино, фрукти, текстиль. Ремітанси від діаспори допомагають, але війна відлякує інвесторів. Молдова стає хабом для українського зерна та товарів, зміцнюючи регіональну взаємопов’язаність.
Придністров’я: заморожений конфлікт у нових реаліях
Придністров’я з 1500 російськими військовослужбовцями залишається головним болем. Війна в Україні змінила динаміку: Україна закрила кордон, посилила контроль, розглядає російську присутність як загрозу. Молдова проводить економічну реінтеграцію — жителі лівобережжя їздять на роботу на правий берег, користуються молдовськими документами та соцпідтримкою.
Росія намагається утримувати контроль, роздаючи паспорти та провокуючи кризи, але її ресурси обмежені. Кишинів наполягає на мирному врегулюванні та виведенні військ у межах європейського діалогу. До 2026 року статус-кво розмивається: Придністров’я економічно слабшає, а Молдова набирає важелі впливу.
Гібридні загрози та спротив
Росія веде проти Молдови повномасштабну гібридну війну: дезінформація, кібератаки, політичне втручання через олігархів на кшталт Ілана Шора, спроби дестабілізувати Гагаузію. Незважаючи на це, країна проводить реформи, бореться з корупцією, зміцнює інститути. Європейський парламент високо оцінює прогрес, попри перешкоди.
Майя Санду та її команда демонструють стійкість: від викриття фейків до законодавчих ініціатив щодо виробництва дронів-перехоплювачів. Громадянське суспільство, діаспора та підтримка Румунії й ЄС створюють «глибину оборони».
Перспективи: європейське майбутнє як гарантія безпеки
До 2026 року Молдова відкрила переговорні глави з ЄС, прискорила реформи. Мета — членство до 2030 року. Це не лише економіка, а й безпека: в об’єднаній Європі легше протистояти зовнішньому тиску. Санду наголошує, що маленькій країні виживати як демократії стає дедалі складніше без сильних союзників.
Молдова обирає Україну як партнера й сусіда, а не Росію як джерело загроз. Цей вибір приносить виклики — від енергетичних криз до політичних суперечок, — але відкриває шлях до процвітання. Війна показала: нейтралітет не означає бездіяльність. Підтримуючи Київ гуманітарно та дипломатично, зміцнюючи власні інститути, країна пише історію resilience — здатності маленької держави вистояти та рухатися вперед.
Регіональні зв’язки міцнішають: спільні проєкти з Україною та Румунією, нові інфраструктурні коридори. Майбутнє Молдови — в Європі, де мир і розвиток можливі без постійного страху перед великим сусідом. Цей шлях вимагає мужності, але вже приносить перші плоди у вигляді реформ, інвестицій і надії на стабільність.
