Буян-М — серія з дванадцяти малих ракетних кораблів проєкту 21631, які поєднують скромні розміри з далекобійним ракетним озброєнням. Ці судна класу «річка-море» спроєктовані для дій у мілководних акваторіях, каналах та внутрішніх морях, де великі океанські кораблі просто не пройдуть. Головна їхня особливість — вертикальна пускова установка на вісім ракет «Калібр» або «Онікс», яка перетворює компактний корпус на платформу для точних ударів на відстані до двох з половиною тисяч кілометрів.
Серія повністю збудована та передана флоту до 2025 року. Кораблі несуть службу в Каспійській флотилії, на Балтійському та Чорноморському флотах. Їхня поява стала відповіддю на потребу в недорогих, але ефективних носіях високоточної зброї, здатних діяти з закритих басейнів і швидко переміщатися внутрішніми водними шляхами.
У жовтні 2015 року три кораблі цієї серії разом із фрегатом «Дагестан» уперше в реальній операції застосували крилаті ракети «Калібр» з акваторії Каспійського моря. Залп із 26 ракет уразив цілі в Сирії на відстані близько 1500 кілометрів. Ця подія показала, що навіть невеликий корабель, який базується далеко від океану, може впливати на події в іншому регіоні.
Від артилерійського «Буяна» до ракетного «Буян-М»: як народився проєкт
Проєкт 21631 розробило Зеленодольське проєктно-конструкторське бюро на базі ранішого артилерійського корабля проєкту 21630 «Буян». Різниця виявилася принциповою. Якщо попередник ніс переважно гармати і призначався для ближньої зони, то нова версія отримала майже вдвічі більшу водотоннажність і універсальну пускову установку 3С14 на вісім комірок.
Контракт на перші п’ять кораблів уклали 2010 року з Зеленодольським заводом імені Горького. Головний «Град Свіяжськ» заклали 27 серпня 2010 року. Серію поступово розширили до дванадцяти одиниць. Будівництво велося в Татарстані, що дозволило використати місцеві виробничі потужності й зменшити залежність від зовнішніх постачальників.
Санкції 2014 року безпосередньо вплинули на силову установку. Ранні кораблі отримали німецькі дизелі MTU, але з шостого корпусу перейшли на китайські HND, а останні три — на російські агрегати Коломенського заводу. Редуктори також локалізували. Ця історія показала, наскільки швидко вітчизняне суднобудування адаптувалося до нових умов, зберігши темпи здачі кораблів.
Конструкція та характеристики: чому мала осадка — велика перевага
Корпус завдовжки 74,1 метра і завширшки 11 метрів при повній осадці всього 2,6 метра дозволяє проходити Волго-Донський канал і працювати в Каспійському, Азовському та мілководних районах Чорного моря. Повна водотоннажність — 949 тонн. Цього вистачає, щоб нести серйозне озброєння, але не робить корабель надто важким для річкових ділянок.
Силова установка — дизельна, типу CODAD, з двома водометними рушіями. Потужність варіювалася від серії до серії: ранні кораблі мали близько 3700 кінських сил, пізніші — до 6000 і вище. Максимальна швидкість — 25 вузлів, економічна — 12. Дальність на економічному ходу сягає 2500 миль, автономність — десять діб. Екіпаж — 36 осіб, з можливістю збільшення до 52.
Корпус виконано з маломагнітної сталі, ходова рубка має бронювання, а ілюмінатори — захищене скло. Радіоелектронне озброєння включає навігаційну РЛС «Лиман», РЛС «Позитив-М1», бойову інформаційно-керувальну систему «Сигма» та засоби радіоелектронної боротьби. Ці системи інтегровані так, що навіть невеликий екіпаж може ефективно керувати складним комплексом.
Мала осадка та водомети дозволяють «Буяну-М» ховатися в річкових і канальних системах, залишаючись при цьому носієм стратегічної зброї — рідкісне поєднання для сучасних флотів.
Озброєння: вісім комірок, які змінюють баланс
Серце корабля — універсальна корабельна стрільбова система 3С14 (УКСК) на вісім вертикальних пускових комірок. У них можна завантажувати різні типи ракет сімейства «Калібр»: дозвукові 3М14 для ударів по наземних цілях на 1500–2500 кілометрів, протикорабельні варіанти або надзвукові «Онікс» з дальністю близько 500 кілометрів. Модульність дозволяє гнучко готувати корабель під конкретне завдання — від підтримки наземних операцій до боротьби з надводними цілями.
Артилерія представлена 100-міліметровою автоматичною установкою А-190 «Універсал». Вона здатна працювати по морських, повітряних і берегових цілях. Для ближньої самооборони стоять два шестиствольні 30-міліметрові зенітні артилерійські комплекси АК-630М-2 «Дует». Додатково — два кулемети 14,5 мм, три 7,62 мм і дві чотиризарядні пускові установки зенітного комплексу «Гібка» з ракетами «Ігла».
Таке компонування робить «Буян-М» багатоцільовим: він може патрулювати економічну зону, підтримувати десант або наносити точкові удари далеко в глиб території супротивника. Для корабля водотоннажністю менше тисячі тонн це серйозний арсенал.
Повний список кораблів серії «Буян-М»
Усі дванадцять кораблів збудовано на одному заводі в Зеленодольську. Розподіл по флотах забезпечує гнучкість: три ранні кораблі залишилися на Каспії, де вони й пройшли бойове хрещення, решта посилили Балтику та Чорне море.
| № | Назва | Бортовий № | Флот | Рік введення | Статус (2026) |
| 1 | Град Свіяжськ | 652 | Каспійська флотилія | 2014 | В строю |
| 2 | Углич | 653 | Каспійська флотилія | 2014 | В строю |
| 3 | Великий Устюг | 651 | Каспійська флотилія | 2014 | В строю |
| 4 | Зелений Дол | 562 | Балтійський флот | 2015 | В строю |
| 5 | Серпухов | 563 | Балтійський флот | 2015 | В строю |
| 6 | Вишній Волочок | 609 | Чорноморський флот | 2018 | В строю |
| 7 | Орехово-Зуєво | 626 | Чорноморський флот | 2018 | В строю |
| 8 | Інгушетія | 630 | Чорноморський флот | 2019 | В строю |
| 9 | Грайворон | 600 | Чорноморський флот | 2021 | В строю |
| 10 | Град | 575 | Балтійський флот | 2022 | В строю |
| 11 | Наро-Фомінськ | 595 | Балтійський флот | 2023 | В строю |
| 12 | Ставрополь | 555 | Балтійський флот | 2025 | В строю |
Розподіл по флотах дозволяє швидко перекидати кораблі між театрами через внутрішні водні шляхи. Деякі одиниці вже проходили ремонти та модернізації, але вся серія залишається в бойовому складі.
Бойове застосування: 2015 рік та уроки наступних років
7 жовтня 2015 року три «Буяни-М» Каспійської флотилії — «Град Свіяжськ», «Углич» і «Великий Устюг» — разом із фрегатом «Дагестан» випустили 26 крилатих ракет «Калібр» по 11 цілях на території Сирії. Ракети пролетіли близько 1500 кілометрів через повітряний простір Ірану та Іраку. Усі цілі були уражені. Через два тижні відбувся другий удар.
Це стало першим бойовим застосуванням «Калібру» з надводних кораблів. Для російського флоту подія мала стратегічне значення: вона продемонструвала здатність завдавати точних ударів із закритих акваторій без залучення великих сил. Для світових флотів стала сигналом, що навіть відносно невеликі та недорогі кораблі можуть нести зброю, раніше доступну лише есмінцям і підводним човнам.
У наступні роки окремі кораблі серії переходили в Середземне море через Волго-Донський канал і Чорне море, заходили в Тартус. У 2020-х роках, в умовах конфлікту, кораблі цього класу використовувалися для патрулювання та потенційних ракетних завдань. У 2025 році з’явилися повідомлення про спроби ураження окремих одиниць безпілотниками в Азовському морі та на внутрішніх водоймах. Ці інциденти підкреслили нову реальність: навіть добре озброєні кораблі потребують надійної системи ППО та засобів протидії дронам.
Порівняння з попередниками та сучасними аналогами
Порівняно з артилерійським «Буяном» проєкту 21630 нова версія майже вдвічі важча, отримала вісім разів більше ракетних комірок і значно збільшену дальність удару. Осадка залишилася порівнянною, що зберегло головну перевагу — прохідність мілководдям і каналами.
Пізніший проєкт 22800 «Каракурт» розвиває подібну ідею, але має іншу архітектуру надбудови та дещо інші характеристики мореходності. «Буян-М» залишається оптимальним вибором саме для закритих басейнів і річкових маршрутів. Його ніша — швидке розгортання в регіонах, де великі кораблі не можуть базуватися постійно.
| Параметр | Проєкт 21630 «Буян» | Проєкт 21631 «Буян-М» | Перевага «Буян-М» |
| Водотоннажність (повна) | ~508 т | 949 т | Більше ракет і систем |
| Ракетне озброєння | Відсутнє (артилерія) | 8 комірок УКСК («Калібр»/«Онікс») | Стратегічна дальність |
| Осадка | ~2,0–2,5 м | 2,6 м | Зберігає прохідність |
| Екіпаж | ~30–40 | 36 (до 52) | Оптимально для потужності |
Різниця в вогневій потужності за збереження ключових якостей мілководного корабля робить «Буян-М» унікальним інструментом для певних театрів.
Роль у сучасній стратегії російського флоту
«Буян-М» утілює концепцію розподіленої ударної потужності. Замість того щоб будувати кілька великих кораблів, які легко відстежувати та атакувати, флот отримав серію невеликих, мобільних платформ, які можна розосередити по різних басейнах і швидко зосередити для залпу. Можливість проходити внутрішні водні шляхи додає ще один вимір: кораблі можуть «зникати» з одного моря і з’являтися в іншому, минаючи вузькі протоки, контрольовані супротивником.
Для Каспійської флотилії ці кораблі стали основою ударного угруповання. Для Чорноморського та Балтійського флотів — важливим доповненням до більших сил. В умовах, коли дрони та безпілотні системи змінюють морську війну, значення таких кораблів не зменшується, а трансформується: вони залишаються носіями далекобійної зброї, але потребують посиленого захисту від нових загроз.
Серія завершена, однак досвід експлуатації та бойового застосування продовжує впливати на розвиток наступних проєктів. Локалізація двигунів, інтеграція сучасних систем керування та розуміння вразливостей від безпілотників — усе це вже враховується в подальших роботах над малими ракетними кораблями.
Компактний «Буян-М» зі своїми вісьмома ракетними комірками довів, що розмір не завжди визначає силу. У закритих морях і на внутрішніх маршрутах саме такі судна здатні створювати несподівані загрози та змінювати розстановку сил без потреби виводити в океан цілі ескадри.
