Восьмого квітня 2022 року Москва проводжала в останню путь Володимира Вольфовича Жириновського — людину, чия політична біографія охопила десятиліття яскравих виступів, гострих заяв і постійної присутності в інформаційному полі країни. Церемонія поєднала православну службу, громадянську панахиду в історичній залі та поховання з військовими почестями на одному з найпрестижніших кладовищ столиці. Тисячі людей прийшли попрощатися, а деталі події багато в чому збіглися з тим, що сам політик описував за багато років до смерті.
Державний масштаб похорону підкреслив особливе місце Жириновського в російській політиці: попри репутацію яскравого й часто провокативного оратора, його проводжали представники всіх провідних фракцій Держдуми, вищі посадовці та Патріарх Московський і всея Русі Кирило. Відспівування відбулося в головному храмі країни, прощання — в Колонному залі Будинку спілок, а могила з’явилася на Новодівичому кладовищі, де спочивають багато діячів культури й політики. Це поєднання традицій, символів влади та народної участі створило атмосферу, в якій особисте горе переплелося з історичним контекстом.
Похорони Жириновського стали відображенням його життя — повного контрастів, передбачень і прямолінійності. Церемонія показала, як навіть найнеординарніший політик може отримати визнання у вигляді державних почестей, а його власні слова про майбутнє прощання збулися з точністю, яка досі викликає подив у тих, хто пам’ятає його виступи.
Обставини смерті та останні місяці життя Володимира Жириновського
Шостого квітня 2022 року у віці 75 років пішов із життя незмінний лідер ЛДПР Володимир Вольфович Жириновський. Останні два місяці він провів у Центральній клінічній лікарні під наглядом провідних лікарів країни. Госпіталізація сталася на початку лютого через ускладнення після зараження омікрон-штамом коронавірусу — ураження легких виявилося тяжким і не дозволило повністю стабілізувати стан.
У грудні 2021 року політик розповідав, що вже восьмий раз за півтора року зробив щеплення від коронавірусу й переніс вакцинацію без ускладнень. Партійні джерела до останнього моменту наголошували, що він продовжує працювати й почувається відносно стабільно. Наприкінці березня мережею прокотилася хвиля фальшивих повідомлень про його смерть — інформацію оперативно спростували, а в ЛДПР навіть пообіцяли звернутися до Генпрокуратури щодо поширення фейків.
Смерть настала після тривалої боротьби з хворобою. Для багатьох, хто стежив за його кар’єрою десятиліттями, це стало несподіванкою: Жириновський завжди здавався вічним двигуном політичної сцени, людиною з невичерпною енергією та готовністю до нових заяв. Його відхід залишив по собі не лише політичну спадщину, а й відчуття, що епоха гучних і прямолінійних ораторів поступово минає.
Точні передбачення Жириновського про власні похорони
Ще в 2013–2014 роках в інтерв’ю різним виданням Володимир Жириновський детально описував, як, на його думку, мають пройти його похорони. Він говорив про Колонний зал Будинку спілок як про місце прощання — йому подобалося, як там організовували церемонії за радянських часів. Політик згадував великий портрет у чорній рамці, ордени на подушках, транспортування труни на лафеті, щоб не заважати руху в центрі міста, та поховання на Новодівичому кладовищі.
Він навіть зазначав, що, попри наявність сімейної могили на Троєкуровському кладовищі, віддав би перевагу саме Новодівичому. За кілька місяців до смерті, за деякими свідченнями, він «забронював» Колонний зал на конкретну дату — 8 квітня. Тоді це сприймалося як черговий яскравий жарт чи характерний для нього жест, але реальність виявилася разюче близькою до його слів.
Точність передбачення додала церемонії додатковий шар сенсу. Людина, яка десятиліттями передбачала політичні події й часто виявлялася правою, зрештою «написала сценарій» власного прощання. Це надало події відтінок історичної іронії та поваги до його інтуїції.
Ранкове відспівування в Храмі Христа Спасителя
Вранці 8 квітня о восьмій годині в Храмі Христа Спасителя розпочалося православне відспівування. Його провів особисто Патріарх Московський і всея Русі Кирило. Це стало рідкісним жестом: глава Російської православної церкви рідко очолює такі служби особисто, особливо для світських політиків.
Патріарх у своєму слові зазначив: «Хоча він був дипломатом за освітою й за частиною своєї біографії, на трибуні він не був дипломатом. Він говорив те, що думав, без жодних компромісів, і саме ця чесна позиція й викликала симпатію та вдячність дуже багатьох людей». Ці слова прозвучали особливо вагомо в стінах головного храму країни.
Коло учасників відспівування було обмеженим — родичі, найближчі соратники та окремі офіційні особи. Після завершення служби труну з тілом перевезли далі за маршрутом церемонії. Урочистість і стриманість ранкової частини задали тон усьому дню: попри яскраве життя покійного, прощання проходило з гідністю й без зайвої метушні.
Громадянська панахида в Колонному залі Будинку спілок
Основна частина прощання розгорнулася в Колонному залі Будинку спілок. З 11 до 13 години туди пускали всіх охочих. На вулиці, на Великій Дмитрівці, вишикувалися черги — люди різних віків і поглядів прийшли провести політика в останню путь. У залі встановили великий портрет Жириновського в чорній рамці, а на подушках із червоного оксамиту розклали його ордени та нагороди.
Труну доставили на ритуальному автомобілі Aurus Lafet — вітчизняному катафалку преміум-класу, який раніше використовували тільки на похоронах голови МНС Євгенія Зінічева. Цей вибір підкреслив державний статус події. Серед тих, хто прийшов попрощатися, були президент Володимир Путін, голова Держдуми В’ячеслав Володін, прем’єр-міністр Михайло Мішустін, колишній президент Дмитро Медведєв, міністри Сергій Шойгу та Сергій Лавров, а також лідери інших фракцій — Геннадій Зюганов, Сергій Миронов і Олексій Нечаєв.
Атмосфера в залі поєднувала офіційну урочистість і щирі емоції. Хтось згадував гучні виступи Жириновського, хтось — його допомогу конкретним людям. Багато хто відзначав, що навіть політичні опоненти віддавали належне його прямолінійності та вмінню формулювати те, про що інші воліли мовчати. Після громадянської панахиди труну винесли, і кортеж рушив до місця поховання.
Ось хронологія ключових моментів дня:
| Час | Місце | Подія | Ключові деталі |
| 8:00 | Храм Христа Спасителя | Відспівування | Патріарх Кирило, обмежене коло гостей |
| ~10:00 | Транспортування | Перевезення труни | Aurus Lafet, кортеж |
| 11:00–13:00 | Колонний зал Будинку спілок | Громадянська панахида | Тисячі людей, високі гості, портрет і ордени |
| 14:00 | Новодівиче кладовище | Поховання | Військовий оркестр, залпи, лише близькі та офіційні особи |
Його власні слова про похорони збулися з разючою точністю — від Колонного залу до Новодівичого кладовища.
Військові почесті та поховання на Новодівичому кладовищі
На Новодівичому кладовищі церемонія набула особливо урочистого характеру. Політика поховали з військовими почестями: лунав військовий оркестр, пролунали рушничні залпи. Це рідкість для цивільного політика, але в цьому випадку підкреслило його статус і внесок у громадське життя країни.
На кладовищі були присутні лише родичі, найближчі соратники по ЛДПР, спікер Держдуми В’ячеслав Володін, віцеспікер Сергій Невєров і члени вищої ради партії. Публічна частина завершилася, і прощання стало більш камерним. Могила розташувалася неподалік від поховань Бориса Єльцина, Василя Ланового, Мстислава Ростроповича та Михайла Жванецького — в оточенні постатей, які залишили помітний слід в історії Росії.
Вибір саме Новодівичого замість сімейної ділянки на Троєкуровському багато хто сприйняв як знак державного визнання. За рік, у квітні 2023 року, на могилі встановили пам’ятник зі скульптурою та цитатами, пов’язаними із захистом інтересів росіян. Сьогодні це місце залишається точкою пам’яті для тих, хто цінував його прямолінійність і енергію.
Реакція суспільства та політичного істеблішменту
Реакція на відхід Жириновського та організацію похорону виявилася багатогранною. Для одних це була непоправна втрата — людини, яка десятиліттями говорила те, що багато хто думав, але боявся озвучити. Лідер ЛДПР Леонід Слуцький відзначав, що «всім здавалося, Жириновський вічний», і наголошував на відповідальності зберегти створену ним партію.
В’ячеслав Володін у своєму зверненні написав про тисячі людей, які прийшли попрощатися, і назвав відхід політика непоправною втратою. Представники інших фракцій — від комуністів до «Справедливої Росії» — теж прийшли віддати данину поваги. Це рідкісний випадок, коли політичні опоненти збираються разом не для суперечок, а для прощання.
Для звичайних людей Жириновський залишався постаттю, яка викликала сильні емоції: хтось любив його за гумор і сміливість, хтось критикував за різкість. Черги в Колонному залі показали, що навіть роки по тому, як минув пік його популярності, інтерес до нього не згас. Церемонія стала моментом, коли політичні розбіжності на час відступили перед фактом людського відходу.
Що каже церемонія про спадщину Володимира Жириновського
Похорони Жириновського продемонстрували, як російська політична культура вміє поєднувати традиції, державні символи та особисте ставлення. Православне відспівування в головному храмі, громадянська панахида в історичній залі, військові почесті та місце на Новодівичому — все це створило багатовимірний портрет людини, яка не вписувалася в звичні рамки.
Його життя було повне парадоксів: яскравий популіст, якого проводжали з державним розмахом; критик системи, який отримав визнання від самої системи; людина, яка передбачила деталі власних похорон і побачила їх виконання. Церемонія 8 квітня 2022 року стала фінальною крапкою, де ці суперечності зійшлися в одній урочистій і водночас щирій події.
Сьогодні, коли минуло кілька років, пам’ять про Жириновського живе не лише в політичних дискусіях, а й у конкретному місці на Новодівичому кладовищі, куди можна прийти й згадати політика, чия енергія та прямота досі залишаються частиною російського громадського життя.
