В Україні реформа поліції, що розпочалася після Революції Гідності, перетворилася на складний і тривалий процес перебудови всієї правоохоронної системи. Вона торкнулася не лише форми та назв, а й самої філософії роботи — від радянської моделі контролю й залякування до сервісу, орієнтованого на захист прав громадян і партнерство з суспільством. Сьогодні, понад десять років по тому, цей шлях охоплює яскраві успіхи патрульної служби, болісні невдачі в кримінальному блоці, героїзм під час війни та нові горизонти цифрової трансформації.
Незважаючи на видимі зміни на вулицях міст, де замість старих ДАІ з’явилися молоді патрульні з відеореєстраторами, реформа залишається незавершеною. Рівень довіри населення коливається між 35 і 48 відсотками залежно від опитувань та подій, а серйозні злочини часто розкриваються повільно. Війна з 2022 року додала поліції нові ролі — від бойових бригад до стабілізації на деокупованих територіях, — водночас посиливши навантаження й виявивши слабкі місця.
Із прийняттям у 2025–2026 роках Стратегії розвитку Національної поліції на 2026–2030 роки та закону про мінімальні соціальні гарантії відкривається наступний етап. Він обіцяє глибоку цифровізацію, роботу за моделлю «поліцейський офіцер громади» та адаптацію до післявоєнних викликів. Ці зміни безпосередньо стосуються кожного українця: від швидкості реагування на виклик до відчуття безпеки в повсякденному житті.
Чому реформа стала неминучою
До 2014 року українська міліція сприймалася багатьма як частина старої системи — з корупцією на дорогах, вимаганням, низьким професіоналізмом і відвертим страхом населення. Звичайні громадяни часто стикалися з «кришуванням» бізнесу, необґрунтованими затриманнями та відсутністю реального захисту. Радянська спадщина — каральний підхід і закритість — зберігалася десятиліттями, попри окремі спроби оновлення.
Революція Гідності стала каталізатором. Суспільство вимагало не косметичних змін, а повного перезавантаження. У 2014–2015 роках за підтримки міжнародних партнерів, зокрема досвіду Грузії, розпочалася робота над новою моделлю. Закон «Про Національну поліцію України» ухвалили 2 липня 2015 року, він набув чинності 7 листопада того ж року. Це був не просто ребрендинг: створювався новий центральний орган виконавчої влади з акцентом на відкритість, підзвітність та європейські стандарти.
Перші кроки та народження патрульної поліції
Одним із найпомітніших і найуспішніших елементів реформи стало створення патрульної поліції. У Києві нові екіпажі вийшли на вулиці вже 4 липня 2015 року, пізніше — в Одесі, Львові, Харкові та інших містах. На службу прийшли тисячі молодих людей, які пройшли суворий відбір із поліграфом та психологічними тестами. Багато хто не мав жодного стосунку до старої системи — це були вчителі, інженери, волонтери Майдану.
Нова форма, сучасні автомобілі, відеореєстратори та акцент на ввічливому спілкуванні швидко змінили картину на дорогах. Зникли масові випадки вимагання за «дрібні порушення». Громадяни відзначали, що патрульні частіше пояснюють правила, ніж одразу виписують штраф. За даними ранніх опитувань, довіра до поліції загалом зросла з низьких показників 2015 року до близько 48 відсотків до 2019-го.
Однак реформа торкнулася далеко не всіх підрозділів. Кримінальна поліція та слідчі органи залишилися здебільшого в старій парадигмі. Багато досвідчених співробітників пройшли переатестацію формально або повернулися через суди. Це створило відчуття половинчастості: вулиці стали чистішими, але розкриваність серйозних злочинів і якість розслідувань поліпшувалися повільно.
Досягнення, які видно кожному
Патрульна поліція стала справжнім обличчям реформи. Щодня тисячі офіцерів забезпечують видиму присутність, реагують на виклики за номером 102 та використовують сучасні інструменти — планшети для перевірки даних у реальному часі, body-камери. Час прибуття в обласних центрах скоротився до 7 хвилин, у районах — до 20. З’явилися спеціалізовані групи протидії домашньому насильству, мобільні підрозділи та навіть річкова поліція.
Технічне переоснащення також помітне: парк оновився сотнями нових автомобілів (Renault Duster, Škoda, Toyota Land Cruiser для спеціальних завдань). До 2026 року в розпорядженні поліції — гелікоптери, службові собаки, катери. Ці зміни не просто символічні — вони безпосередньо впливають на безпеку громадян.
Труднощі та незавершені завдання
Реформа зіткнулася з системними перешкодами. Низькі зарплати довгий час відлякували найкращих фахівців: у 2016–2019 роках середні виплати ледь покривали базові потреби, що призводило до відтоку кадрів у приватний сектор чи за кордон. Кримінальний блок реформувався повільніше за патрульний — не вистачало законодавчих змін, нових методик та незалежних слідчих.
Рівень довіри залишався нестабільним. За даними різних соціологічних досліджень 2025 – початку 2026 року, він коливається в діапазоні 35–48 відсотків, із переважанням недовіри. Окремі інциденти, перевантаження під час війни та збережені проблеми з розслідуванням крадіжок чи шахрайства підривають результати. Суспільство чекає не лише красивої форми, а й реального захисту від злочинності.
Війна як жорстке випробування та новий етап
Повномасштабне вторгнення 2022 року кардинально змінило роль поліції. Співробітники не лише підтримували порядок у тилу, а й формували бойові підрозділи. Бригада «Лють» (створена на базі спецпідрозділів) увійшла до складу штурмової гвардії та брала участь у боях. Поліцейські займалися евакуацією мирних жителів, супроводом гуманітарних колон, розмінуванням, фіксацією воєнних злочинів та стабілізацією на звільнених територіях.
Навантаження зросло на десятки відсотків, особливо в прифронтових регіонах. Частина особового складу — близько 100 тисяч осіб на початок 2026 року — несе службу в посиленому режимі. Цей час виявив і героїзм тисяч офіцерів, і межі старої системи. Поліція довела, що може працювати в екстремальних умовах, але водночас гостро постало питання мотивації, соціального захисту та психологічної підтримки.
Зарплати та соціальні гарантії: реальні зміни 2026 року
У червні 2026 року Верховна Рада ухвалила закон, що встановлює мінімальне грошове забезпечення поліцейських на рівні не нижче 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з набранням чинності з 2027 року). Це важливий крок після довгих років обговорень. Раніше законопроєкт №6506-1 пройшов перше читання у березні 2025-го та доопрацьовувався.
Додаткові заходи стосувалися захисту сімей загиблих співробітників та інших соціальних гарантій. За словами керівництва, ці рішення спрямовані на утримання кадрів та залучення нових професіоналів. Середні зарплати поступово зростають, хоча попереду ще багато роботи з вирівнювання умов служби.
Стратегія розвитку на 2026–2030 роки: що чекає попереду
Наприкінці 2025 року Міністерство внутрішніх справ затвердило Стратегію розвитку Національної поліції України на 2026–2030 роки. Документ, розроблений за участі громадськості та міжнародних партнерів, ставить амбітні цілі: створити сучасний, незалежний від політичного впливу орган, що працює за сервісною моделлю з опорою на найкращі європейські практики.
Ключові напрями включають:
- Цифрову трансформацію: впровадження штучного інтелекту для аналізу злочинів, електронного документообігу, біометрії, відеоаналітики, системи Custody Records для прозорого обліку затриманих.
- Розвиток громадської поліції: «поліцейський офіцер громади» в кожній територіальній громаді, партнерство з місцевим самоврядуванням.
- Ризик-орієнтоване управління та внутрішній контроль.
- Модернізацію кадрової політики: мотивація, гендерна рівність, реінтеграція ветеранів, навчання.
- Адаптацію до воєнних та післявоєнних викликів: протидію кіберзлочинності, торгівлі зброєю, ухиленню від мобілізації, розслідування воєнних злочинів, стабілізацію на деокупованих територіях.
- Посилення міжнародного співробітництва з Європолом та Інтерполом.
Стратегія наголошує на відкритості, підзвітності та орієнтації на результат. Планується впровадження KPI, регулярні соціологічні заміри довіри та незалежні аудити.
| Аспект | Міліція до 2015 року | Початок реформи (2015–2020) | Стан у 2026 році |
|---|---|---|---|
| Набір та мотивація кадрів | Закрита система, низькі зарплати, корупційні ризики | Відкритий конкурс, поліграф, молоді кадри в патрулі | ~100–115 тис. поліцейських, нові соціальні гарантії з 2027 р., фокус на ветеранах |
| Взаємодія з громадянами | Часто формальне або негативне, випадки вимагання | Патрульні в новій формі, ввічливість, body-камери | Застосунки, відеофіксація, розвиток громадської моделі |
| Розслідування злочинів | Низька розкриваність, старі методи | Часткові покращення, фокус на патрулі | Цифрові інструменти, AI-аналітика в стратегії, робота над воєнними злочинами |
| Рівень довіри населення | Дуже низький | Зростання до ~48% до 2019 р. | 35–48% за різними опитуваннями, вплив війни та інцидентів |
Дані узагальнено на основі офіційних матеріалів Національної поліції України та соціологічних досліджень Центру Разумкова.
Як реформа відчувається в повсякденному житті
Для звичайного українця зміни проявляються в дрібницях: патрульний, який замість штрафу пояснює порушення; можливість швидко перевірити дані через застосунок; відеофіксація, що захищає і громадянина, і офіцера від неправдивих звинувачень. У громадах поступово з’являється постать «поліцейського офіцера», який знає місцеві проблеми та працює на профілактику.
Водночас серйозні виклики залишаються. Люди досі скаржаться на повільну роботу слідства щодо крадіжок чи шахрайства. У прифронтових регіонах поліція виконує подвійне — іноді потрійне — навантаження. Культурний зсув від «мусора» до «поліцейського» відбувається нерівномірно і потребує часу, постійного навчання та внутрішньої роботи над доброчесністю.
Майбутнє, яке будується сьогодні
Стратегія 2026–2030 років — це не просто документ, а спроба системно завершити те, що розпочалося у 2015-му. Цифровізація, робота з громадами, сучасні підходи до кадрів і прозорість можуть підняти ефективність на новий рівень. Успіх залежатиме від фінансування, політичної волі, міжнародної підтримки та, головне, від людей — тих, хто щодня виходить на службу в складних умовах.
Реформа поліції в Україні — це живий процес. Вона вже змінила вигляд вулиць і ставлення багатьох громадян до правоохоронців. Попереду ще багато роботи, щоб кожен українець міг сказати: «Поліція — це ті, хто захищає мене і мої права». І ця розмова триває просто зараз — у кожному патрулі, кожному розслідуванні та кожній громаді, де народжується нова довіра.
