Ростислав Васильович Ільницький, народжений 16 липня 1992 року, пройшов класичний шлях українського юриста: від рядового працівника прокуратури до посади в столичному районі, перш ніж його ім’я почало асоціюватися з одним із найгучніших скандалів воєнного часу. Його історія — це не просто біографія чиновника, а дзеркало складних процесів в українському суспільстві: прагнення до кар’єри, сімейних зв’язків у правоохоронній системі, контрасту між особистим благополуччям і національними випробуваннями, а також питань щодо прозорості та відповідальності еліт. Сьогодні, в середині 2026 року, Ільницький продовжує службу в Збройних силах України після періоду роботи в територіальному центрі комплектування, а кримінальне провадження щодо нього призупинено у зв’язку з мобілізацією.
Ця історія розпочалася задовго до публічної відомості. Ільницький зростав в Україні, здобув вищу юридичну освіту й близько 2018 року почав працювати в органах прокуратури Львова. Уже 2019-го він обійняв посаду заступника прокурора в Радехові Львівської області — позицію, яка вимагала не лише знань, а й певної рішучості в регіонах зі складною криміногенною обстановкою. Тоді ж він намагався претендувати на посаду прокурора Херсонської області, проте призначення не відбулося. Паралельно в декларації за 2018 рік за офіційного доходу близько 265 тисяч гривень у молодого фахівця значилися готівкові заощадження в розмірі 83 тисяч доларів — факт, який уже тоді викликав питання в журналістів щодо походження коштів у людини, чия кар’єра лише розпочиналася.
Кар’єра в прокуратурі: від регіональних справ до Печерського району Києва
Робота прокурора в Україні — це не лише нагляд за слідством і підтримання обвинувачення в суді, а й участь у складних процесах реформування системи після 2014 і 2019 років. Ільницький пройшов через ці етапи. Після Радехова його шлях проліг до Києва: він став прокурором Печерського району столиці — одного з ключових і статусних підрозділів. Тут він займався справами, які часто мали резонанс або стосувалися впливових осіб. У 2023 році він звільнився за власним бажанням, не пояснюючи публічно причин. Для багатьох колег і спостерігачів це виглядало як звичайний кар’єрний маневр — хтось переходить у приватну практику, хтось у бізнес чи політику. Але вже восени того ж року його ім’я зазвучало зовсім інакше.
Гучне весілля жовтня 2023 року: розкіш, яка не вписалася в воєнний час
7 і 8 жовтня 2023 року в п’ятизірковому комплексі Emily Resort неподалік Львова Ростислав Ільницький і Роксолана Москва (колишня працівниця відділу кадрів територіального управління Державного бюро розслідувань у Львові) влаштували дводенне торжество. Понад тисяча гостей, виступи зірок української естради — Ольги Полякової, Олександра Пономарьова, Дзідзьо та інших, двометровий весільний торт, оцінений кондитерами приблизно в 100 тисяч гривень, і загальна атмосфера свята, яка, за оцінками учасників і організаторів, обійшлася в суми, що обчислюються сотнями тисяч, а за деякими неофіційними підрахунками — ближче до мільйона доларів.
У розпал повномасштабної війни, коли щодня надходили повідомлення про втрати на фронті, коли мільйони українців економили на всьому й підтримували армію волонтерськими зборами, ці кадри й відео швидко розлетілися соцмережами та медіа. Громадська реакція була жорсткою: люди запитували, як таке можливо, коли країна перебуває в стані екзистенційної боротьби. Наречена на той момент уже не працювала в ДБР — її звільнили близько 2020–2022 років, вона намагалася поновитися через суд, проте Верховний Суд зрештою підтримав позицію відомства. Сам Ільницький до осені 2023-го вже не перебував на державній службі. Весілля стало точкою, після якої його ім’я перестало бути просто прізвищем регіонального прокурора.
Сімейні зв’язки та підозри: теща-адвокатка й схеми ухилення
Дружина Ростислава — Роксолана Москва-Ільницька — донька відомої у Львові адвокатки й підприємниці Богдани Москви. Теща фігурувала в матеріалах правоохоронців як організаторка схем, пов’язаних з оновленням військово-облікових даних, сприянням в оформленні фіктивних груп інвалідності та допомогою у виїзді за кордон під виглядом волонтерської діяльності чи за медичними підставами. За даними слідства, в схемі були задіяні посадовці медичних закладів, медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) та окремі працівники ТЦК Львівщини й Івано-Франківщини. Вартість «послуг» сягала 12 тисяч доларів за людину, а загальна сума, яку нібито отримали учасники групи, наближалася до 500 тисяч доларів.
Богдана Москва мала зв’язки в правоохоронному середовищі — за деякими даними, вона є родичкою колишньої дружини екс-голови ДБР Романа Труби. Брат Ростислава, Тарас Ільницький, підприємець, у травні 2024 року був затриманий під час спроби перетнути кордон у Шегинях; раніше він очолював компанію, яка, за версією слідства, перешкоджала роботі одного з львівських ТЦК. Ці сімейні обставини додали історії додатковий шар: питання не лише в особистих діях Ільницького, а й у тому, наскільки щільно переплетені професійні й родинні зв’язки в певних колах західноукраїнського регіону.
Розшук, арешт на горищі та мобілізація в липні 2024 року
Після весілля поліція оголосила Ростислава Ільницького в розшук за підозрою в підробленні та використанні підроблених документів — імовірно, для організації виїзду за кордон. Він переховувався кілька місяців. 6 липня 2024 року під час обшуку в будинку тещі у Львові працівники СБУ та прокуратури виявили його на горищі. Разом із Богданою Москвою його затримали. Їй висунули підозру за частиною 3 статті 369-2 Кримінального кодексу України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави). Щодо Ільницького тривало провадження про підроблення документів.
Уже 9 липня 2024 року — буквально за кілька днів — його мобілізували до Збройних сил України. За даними джерел у правоохоронних органах, він отримав офіцерське звання й був зарахований до однієї з піхотних бригад на посаду командира взводу. Згідно з українським законодавством, мобілізація на військову службу є підставою для зупинення досудового розслідування та судового провадження. Цей юридичний механізм спрацював і в цьому випадку. Громадськість відреагувала неоднозначно: хтось бачив у цьому справедливу спокуту, хтось — спосіб уникнути відповідальності.
Служба в ТЦК та подальший перевід: використання юридичного досвіду
У 2024–2025 роках Ільницький проходив службу в Закарпатському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). Офіційно він був оформлений у Хустському міському РТЦК, але фактично працював в обласному центрі, де займався юридичними питаннями — відповідав на скарги та звернення, які надходять до ТЦК потоком. Начальник Хустського РТЦК Степан Христонько пізніше зазначав, що Ільницького залучали саме як юриста, чиї знання виявилися корисними в цій сфері. У 2024 році він задекларував грошове забезпечення у військовій частині А5003 (близько 74,5 тисячі гривень) та в Закарпатському обласному ТЦК (близько 68 тисяч гривень).
У червні 2025 року, за даними Lviv.media та ZAXID.NET, Ростислав Ільницький припинив службу в Закарпатському ТЦК. За наказом Генерального штабу його перевели в іншу військову частину — ймовірно, у Вінницьку чи Хмельницьку область. Точне місце служби на середину 2026 року публічно не уточнюється, проте він продовжує перебувати в лавах ЗСУ. Кримінальне провадження залишається призупиненим.
Декларації та сімейний статок: цифри, які викликають питання
Публічні декларації дають уявлення про матеріальне становище родини. В одній з останніх доступних декларацій Ростислав Ільницький зазначив:
- Право безоплатного користування квартирою площею 65 м² у Львові (власниця — Теодозія Ільницька, родичка).
- Земельну ділянку площею 20 000 м² (2 га) у Турківській територіальній громаді, придбану 2018 року.
- Готівкові кошти: 102 500 доларів США та 197 000 гривень.
- Автомобіль Audi Q8 2021 року випуску (задекларована вартість понад 2,3 млн гривень) — у користуванні сім’ї.
Дружина Роксолана Москва-Ільницька задекларувала доходи від приватного підприємства «Енергопрофіль» (понад 116 тисяч гривень) та соціальні виплати. У неї у власності — житловий будинок площею понад 100 м² у Львові (придбаний 2023 року) та квартира 54 м² в Лисиничах (2024 рік). Донька Софія Ільницька також фігурує в деклараціях з невеликими грошовими коштами.
Ці цифри на тлі відносно скромних офіційних доходів за попередні роки знову піднімають старе питання: як формувався статок сім’ї людини, чия основна кар’єра проходила в прокуратурі. Прозорість декларацій — одне з досягнень антикорупційної реформи, проте тлумачення цифр завжди лишається полем для громадської дискусії.
Громадський резонанс і контекст епохи
Історія Ростислава Ільницького — це не поодинокий випадок. Вона вплетена в ширшу тканину української реальності воєнного часу: реформування правоохоронної системи, яка досі несе відбиток старих практик; гостру чутливість суспільства до будь-яких проявів розкоші в публічних осіб; складні механізми мобілізації та роботи ТЦК, де перетинаються інтереси держави, сімей і окремих громадян; нарешті, питання про те, як сімейні й професійні мережі впливають на можливості людини в кризовий період.
Для одних його історія — приклад того, як система все-таки змушує відповідати навіть тих, хто тривалий час перебував у відносній безпеці. Для інших — свідчення того, що зв’язки та ресурси дозволяють знаходити «м’які» варіанти навіть у найгостріших ситуаціях. Істина, як часто буває, лежить десь посередині й потребує ретельного судового розгляду, який наразі неможливий у повному обсязі через зупинення провадження.
Сьогодні Ростислав Ільницький — військовослужбовець ЗСУ. Його подальша доля, як і доля кримінальної справи, залежить від розвитку подій на фронті та всередині країни. Ця історія триває, і кожне нове публічне згадування про нього неминуче викликатиме питання про справедливість, відповідальність і той шлях, яким Україна рухається крізь найтяжчі випробування в своїй сучасній історії.
