РСЗО «Ураган», відома також під індексом 9К57 або БМ-27, — це важка радянська реактивна система залпового вогню калібру 220 мм, прийнята на озброєння в 1975 році. Вона здатна одним залпом із 16 ракет вагою близько 280 кг кожна накрити площу до 426 тисяч квадратних метрів на відстані від 10 до 35 кілометрів, поєднуючи колісну мобільність із руйнівною щільністю вогню, якої не могла досягти ствольна артилерія того часу.
Розроблена в Тульському НДІ точного машинобудування під керівництвом Олександра Ганічева, система стала прямим продовженням концепції «Катюші», але отримала обертальну платформу, перші у світі касетні боєприпаси для РСЗО та значно більшу дальність. Сьогодні, в умовах спеціальної військової операції, модернізовані «Урагани» продовжують застосовуватися для ураження укріплених районів, дистанційного мінування та контрбатарейної боротьби, часто в парі з розвідкою безпілотників.
У цьому матеріалі детально розглянуто історію створення, конструкцію машини, номенклатуру боєприпасів із реальним уражаючим ефектом, тактику застосування, еволюцію через модернізації та місце системи в сучасному арсеналі — усе з технічними деталями, прикладами з бойової практики та порівняльними акцентами для розуміння як новачками, так і фахівцями.
Історія створення РСЗО «Ураган»
До середини 1960-х років РСЗО «Град» уже не повною мірою задовольняла вимогам щодо дальності та потужності ураження площових цілей. У Тульському державному НДІ точного машинобудування (нині НВО «Сплав») розгорнулися роботи зі створення важчої системи. У 1967 році стартував проєкт NV-121-66 під загальним керівництвом Олександра Микитовича Ганічева, відповідального за комплекс загалом, та Юрія Миколайовича Калачникова — за бойову машину.
Інженери спиралися на досвід експлуатації «Града», але пішли далі: збільшили калібр до 220 мм, запровадили обертальну пускову установку та розробили принципово нові касетні боєприпаси. Випробування прототипів завершилися в 1972 році, а в 1975-му комплекс 9К57 «Ураган» офіційно прийняли на озброєння Радянської армії. Серійне виробництво розгорнули на потужностях «Сплава» в Тулі й продовжували до 1991 року.
Система відразу продемонструвала свої переваги в Афганістані, де розрахунки застосовували її для раптових ударів по скупченнях живої сили та укріплених позиціях за природними укриттями, а також для вогневої підтримки вертолітних операцій. Згодом «Урагани» пройшли через обидві чеченські кампанії, конфлікт 2008 року в Південній Осетії та активно використовуються в поточних бойових діях.
Конструкція бойової машини 9П140
В основі лежить доопрацьоване чотиривісне шасі ЗІЛ-135ЛМ із колісною формулою 8×8. Два бензинові V-подібні восьмициліндрові двигуни ЗІЛ-375 потужністю по 180 к.с. розміщені поздовжньо по бортах — кожен приводить у рух колеса свого боку. Це рішення забезпечує надмірну надійність і добру прохідність по пересіченій місцевості.
Маса бойової машини в спорядженому стані сягає 20 тонн. Довжина — 9,63 м, ширина — 2,8 м, висота — 3,223 м, дорожній просвіт — 475 мм. На шосе установка розвиває до 65 км/год, запас ходу становить 570 км. Підвіска торсіонна, незалежна на передніх і задніх осях, з можливістю регулювання тиску в шинах прямо з кабіни.
Пускова установка з 16 напрямними змонтована на обертальній платформі в кормовій частині. Час переведення з похідного положення в бойове — не більше 3 хвилин. Після залпу розрахунок зобов’язаний залишити вогневу позицію за 1,5 хвилини, щоб уникнути відповідного вогню. Перевезення та заряджання здійснюються транспортно-заряджаючою машиною 9Т452, оснащеною краном і механізмами точного стикування.
Технічні характеристики РСЗО «Ураган»
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Калібр | 220 мм |
| Кількість напрямних | 16 |
| Маса бойової машини | 20 т |
| Дальність стрільби | 10–35,8 км |
| Час залпу | 8,8–20 с |
| Площа ураження одним залпом | до 426 000 м² |
| Розрахунок | 4 людини |
| Час перезарядки | близько 15 хв |
Реактивні снаряди та їх уражаюча дія
Основний боєкомплект — сімейство 220-мм реактивних снарядів 9М27. Кожен важить 270–280 кг і несе бойову частину масою 90–143 кг. Двигун твердопаливний, працює в діапазоні температур від –50 до +50 °C. Для ближніх дистанцій застосовують гальмівні кільця.
Найпоширеніший — осколково-фугасний 9М27Ф. Під час вибуху він формує вирву глибиною до 3 м і діаметром близько 8 м, ефективно уражаючи живу силу, легку техніку та польові укріплення.
Термобаричний снаряд 9М51 призначений для знищення цілей в укриттях і бункерах: хмара розпиленого палива підривається, створюючи ударну хвилю підвищеної тривалості.
Касетні варіанти стали справжнім проривом — «Ураган» першим у світі серед РСЗО отримав такі боєприпаси. Снаряд 9М27К3, наприклад, містить 312 протипіхотних мін ПФМ-1 («Пелюсток»), які розкидаються на площі до 60 га й самоліквідуються через 16–40 годин. Варіант 9М27К2 несе 24 протитанкові міни, створюючи загороджувальне поле на 150 га. Такі можливості дозволяють дистанційно мінувати шляхи підвозу чи відходу противника.
Принцип роботи та тактика застосування
Розрахунок прибуває на позицію, розгортає установку, проводить топоприв’язку та наведення за допомогою механічного прицілу Д726-45 і панорами ПГ-1. Стрільба можлива в двох режимах: постійний темп (один постріл кожні 0,5 с) або «рваний» — перші вісім ракет з інтервалом 0,5 с, потім по одній кожні дві секунди. Другий режим зменшує вібрацію шасі та підвищує кучність наступних снарядів.
Після залпу машина негайно залишає позицію. У сучасних умовах вогонь коригують оператори БПЛА «Орлан-10» та аналогічних систем: вони видають цілевказання, фіксують влучання та підтверджують знищення. Це різко підвищує ефективність навіть зі збереженням балістичного принципу наведення.
Бойове застосування в різних конфліктах
В Афганістані «Урагани» показали себе незамінними при придушенні вогневих точок у горах і підтримці штурмових груп. У Чечні систему застосовували для руйнування укріплених районів і командних пунктів. У 2008 році розрахунки працювали в Південній Осетії.
З 2014 року обидві сторони конфлікту на сході України використовували «Урагани». Під час спеціальної військової операції російські артилеристи застосовують їх для ураження опорних пунктів, складів, пунктів управління БПЛА та для дистанційного мінування. Українська сторона також залучала наявні установки, зокрема з термобаричними снарядами. За відкритими даними, система залишається затребуваною саме там, де потрібне швидке насичення вогнем великої площі.
Модернізації та сучасні версії
Класичний «Ураган» на ЗІЛ-135ЛМ поступово доповнюють новими шасі. Російська армія отримує машини на базі БАЗ-69092: вища швидкість (до 80 км/год), більший запас ходу (до 1000 км), кращий захист кабіни.
Найсерйозніша еволюція — 9К512 «Ураган-1М». Бойова та транспортно-заряджаюча машини побудовані на шасі МЗКТ-7930 «Астролог». Система бікаліберна: завдяки змінним транспортно-пусковим контейнерам вона може вести вогонь як 220-мм снарядами «Урагана» (до 30 штук у пакеті), так і 300-мм боєприпасами «Смерча» (12 штук). Дальність за використання коригованих 300-мм ракет сягає 120 км. Процеси автоматизовані, екіпаж скорочено.
Білорусь розробила версію на шасі МАЗ. Україна створила «Буран» на Tatra T815-7 з сучасною системою керування вогнем і ракетами «Тайфун-2» дальністю до 65 км.
Переваги, обмеження та актуальність
Переваги РСЗО «Ураган»:
- Виняткова щільність вогню та величезна площа ураження за 20 секунд.
- Можливість дистанційного мінування та створення загороджувальних полів.
- Добра стратегічна мобільність на колісному шасі та швидка зміна позицій.
- Відносна простота експлуатації та обслуговування порівняно з важчими системами.
- Сумісність із сучасною розвідкою БПЛА, що перетворює площинний вогонь на високоточний за ефектом.
Обмеження:
- Балістичне наведення дає помітне розсіювання на максимальній дальності (сотні метрів).
- Базове шасі ЗІЛ поступається сучасним за прохідністю, захищеністю та економічністю.
- Касетні боєприпаси залишають нерозірвані елементи, що створюють довгострокову загрозу.
Незважаючи на появу високоточних систем на кшталт HIMARS, «Ураган» зберігає свою нішу там, де потрібен саме масований, швидкий і відносно недорогий вогонь по площових цілях. Модернізації на нових шасі та інтеграція з безпілотною розвідкою продовжують його бойове життя на десятиліття вперед.
В артилерійському арсеналі ця система залишається одним із найвагоміших аргументів для вирішення завдань, де швидкість насичення вогнем важливіша за точкову прецизійність.
