Саїд Ісмагiлов пройшов шлях, який рідко зустрінеш навіть у найдраматичніших біографіях: від кафедри муфтія та перекладача Корану до окопів Бахмута, де замість проповідей він вивозить поранених під постійним вогнем. Його історія — це не просто зміна професій, а глибока трансформація людини, для якої віра завжди залишалася якорем, а захист Батьківщини — природним продовженням духовного обов’язку. У 2026 році, коли війна триває вже четвертий рік, Саїд продовжує служити в ЗСУ, дає жорсткі інтерв’ю про Путіна, ухилянтів та роль віри, залишаючись одним із найяскравіших прикладів того, як помірний іслам і український патріотизм сплелися в єдиний стрижень.
Його життя показує, що справжній духовний лідер не ховається за стінами мечеті в скрутні часи, а виходить на передову разом зі своїм народом. Саїд не просто відмовився від високої посади у 2022 році — він свідомо обрав найважчу форму служіння: порятунок життів під ракетами. Це рішення стало символом для тисяч українських мусульман і не лише для них. В епоху, коли багато хто шукає виправдання для втечі чи нейтралітету, приклад Саїда нагадує: віра без діла мертва, а діло без віри — сліпе.
Його шлях від Донецька до Бахмута, від проповідей до евакуаційних машин — це жива ілюстрація того, як одна людина може поєднати традиції татарської діаспори, українську ідентичність і сучасний сунітський іслам в умовах війни. Саїд Ісмагiлов довів, що поміркованість (аль-васатія) — це не слабкість, а сила, яка дозволяє зберігати людяність навіть у пеклі окопів.
Ранні роки та коріння на донецькій землі
Сергій Валерійович Ісмагiлов (татарське ім’я Саїд) народився 9 серпня 1978 року в Донецьку в родині татар. Батько — казанський татарин, мати — пензенська (мішарська) татарка. Предки приїхали в Донбас ще в радянські часи на шахти в пошуках кращого життя. У цьому промисловому місті, де перепліталися різні культури, Саїд вбирав повагу до праці, до коренів і до сусідів.
З 1985 по 1993 рік він навчався в середній школі № 60 Донецька. Місто в ті роки вже переживало складні часи: кримінал 90-х, економічний занепад, але саме тут формувався характер майбутнього муфтія — спокійний, але твердий. Татарська родина зберігала мову, традиції, повагу до старших. Згодом Саїд не раз підкреслював, що саме донецьке коріння та любов до України зробили його таким, яким він став.
Освіта: від техніки до теології
У 1993–1997 роках Саїд закінчив Донецький політехнічний технікум за спеціальністю «технік-механік». Практична спеціальність дала йому вміння працювати руками та розуміти технічний бік життя. Але душа прагнула іншого. У 1997–2001 роках він вступив до Московського вищого ісламського коледжу (нині Московський ісламський інститут) на теологічний факультет. Закінчив із червоним дипломом, отримавши звання імам-хатіб.
Паралельно в 2002–2007 роках навчався на факультеті філософії та релігієзнавства в Донецькому державному інституті штучного інтелекту (згодом — Державний університет інформатики та штучного інтелекту). Отримав дипломи бакалавра філософії та магістра релігієзнавства. Володіє чотирма мовами: українською, російською, татарською та арабською. Це рідкісне поєднання практичного розуму, богословської глибини та лінгвістичних навичок згодом допомогло йому стати одним із найвпливовіших мусульманських лідерів України.
Перші кроки в служінні та шлях до муфтія
Після навчання Саїд почав із імамства в Шахтарську, потім з 2002 року очолив Донецьку мусульманську громаду «Дуслик». У 2009 році, 25 січня, його обрали муфтієм Духовного управління мусульман України «Умма». Він обіймав цю посаду 13 років — до 2022 року. Став президентом Всеукраїнської громадської організації «Український центр ісламознавчих досліджень», головою громади «Нур» у Донецьку, членом різних міжконфесійних рад.
З 2011 року брав участь у групі з перекладу смислів Корану українською мовою. У 2017 році увійшов до списку 100 найвпливовіших українців за версією журналу «Кореспондент». Його стиль керівництва завжди вирізнявся відкритістю, діалогом з іншими конфесіями та жорстким неприйняттям радикалізму.
Аль-васатія: серце його світогляду
Саїд Ісмагiлов — послідовник сунітського ісламу та яскравий прихильник принципу аль-васатія — поміркованості, збалансованої середини, відмови від крайнощів. Цей принцип він неодноразово розкривав у доповідях та інтерв’ю: мусульмани покликані бути «общиною середини», свідками для людей, а не екстремістами чи пасивними спостерігачами.
Аль-васатія для нього — не абстракція, а практичний інструмент проти радикалізму. Він підкреслював, що справжній іслам не дозволяє насильство над мирними людьми, не виправдовує тероризм і вимагає захищати життя, честь та майно. Саме цей принцип допоміг йому вибудувати діалог з українським суспільством і державою, зробивши мусульман «Умми» органічною частиною української реальності, а не замкненою діаспорою.
Євромайдан та позиція в 2014 році
Коли в листопаді 2013 року почався Євромайдан, Саїд активно підтримав протести. Він виступав із зверненнями, брав участь у мітингах у Києві та Донецьку, засуджував насильство влади. У проповідях цитував Коран: «Хто вб’є одну людину, той ніби вбив усіх людей». Після анексії Криму та початку війни на Донбасі він чітко став на бік України, підтримував кримських татар та засуджував російську агресію.
У 2014 році його дім у Донецьку вже зазнав тиску. Це стало провіщенням більшого — у 2022 році окупанти пограбували і другий його дім у Бучі.
24 лютого 2022: рішення, яке змінило все
Ще в грудні 2021 року, передчуваючи вторгнення, Саїд вступив до територіальної оборони, навчився поводитися зі зброєю. 24 лютого 2022 року він не вагався. Організував евакуацію родини до Європи, сам з’явився у військкоматі та отримав зброю. Зняв із себе повноваження муфтія — не тому що втомився, а тому що вважав: зараз потрібно захищати країну не словом, а ділом.
Він став водієм-стрільцем та парамедиком в евакуаційній бригаді. Працював у Київській області, потім у Лисичанську, згодом — у Бахмуті. Виїжджав під обстрілами, вивозив поранених військових і цивільних. «У нашій машині жоден поранений не помер», — говорив він згодом. Це не просто статистика. Це сотні врятованих життів.
На фронті: намаз як останній і сила духу
Війна змінила зовнішній бік життя Саїда — замість чапана військова форма, замість кафедри окопи. Але внутрішньо віра лише зміцніла. Він розповідав, що кожен намаз на фронті здійснюється так, ніби він останній. Немає часу на довгу підготовку, іноді доводиться молитися в крові та бруді. Але саме ці молитви дають сили.
Саїд підкреслює: українські мусульмани, які воюють у ЗСУ, перебувають на справжньому джихаді — захисті своїх родин, домівок, країни, яку дав їм Бог. А ті, хто прийшов з російського боку, — злочинці та грішники, бо нападають на тих, хто їх не чіпав.
Він бачив, як війна оголює справжню природу людей: одні стають героями, інші ламаються. Сам він відкрив у собі здатність жити в холоді, без світла, по коліна в бруді — і при цьому зберігати ясність розуму та спокій. Колишній муфтій, який раніше зустрічався з президентами та королями, тепер удень і вночі рятує життя.
Погляди 2025–2026: без ілюзій і з жорсткою правдою
В інтерв’ю грудня 2025 року Саїд Ісмагiлов не залишив місця рожевим окулярам. Він прямо заявив: Путін не збирається зупинятися, бо майже половина російського бюджету на наступний рік йде на війну. «Скажіть правду людям, що ворог не збирається зупинятися», — закликав він.
Про ухилянтів він говорить жорстко: ті, хто міг би прийти на фронт і дати можливість відпочити бійцям, замість цього «живуть своє найкраще життя». При цьому уточнює: не кожен чоловік зобов’язаний бути штурмовиком, але кожен зобов’язаний знайти своє місце в загальній обороні.
Особливо різко він висловлюється про УПЦ Московського патріархату: на його думку, це прямий агент впливу Путіна, який проводить розвідку, коригує вогонь і допомагає диверсантам. «В Україні є агенти Путіна, яких потрібно просто закрити», — заявив Саїд.
Про Близький Схід і Трампа він також не будує ілюзій: нові війни в регіоні відволікають увагу та ресурси Заходу від України. Але при цьому вірить: українська нація «тупо стала поперек горла всьому світу» і не здасться.
Таблиця: ключові етапи життєвого шляху Саїда Ісмагiлова
| Період | Роль / Подія | Значення |
|---|---|---|
| 1978–1997 | Народження та освіта в Донецьку (школа + технікум) | Формування характеру та практичних навичок у промисловому місті |
| 1997–2009 | Ісламська освіта в Москві + імамство в Донецькій області | Становлення як богослова та духовного лідера громади «Дуслик» |
| 2009–2022 | Муфтій ДУМ «Умма», громадська діяльність | 13 років лідерства, просування помірного ісламу та інтеграції мусульман в українське суспільство |
| 2022–дотепер | Доброволець ЗСУ, парамедик-евакуатор (Бахмут, Лисичанськ та ін.) | Особистим прикладом захисту Батьківщини зі зброєю в руках; зміцнення віри через випробування |
Уроки, які дає історія Саїда Ісмагiлова
Його життя вчить кільком важливим речам. По-перше, віра та патріотизм не суперечать одне одному — вони посилюють одне одного. По-друге, поміркованість в ісламі — це не компроміс із совістю, а тверда позиція проти зла. По-третє, справжній лідер не чекає, поки інші вирішать проблему, а бере відповідальність на себе, навіть якщо це означає змінити рясу на бронежилет.
Саїд Ісмагiлов продовжує служити. Він не будує планів на далеке майбутнє — війна вчить жити теперішнім моментом. Але одне він знає точно: доки українці тримають зброю і не здаються, у країни є шанс. А його власний шлях — найкращий доказ того, що навіть наймирніша людина, коли приходить біда, стає воїном, якщо за її спиною — віра, родина та рідна земля.
Розмова про таких людей, як Саїд, ніколи не закінчується. Бо їхній приклад продовжує працювати — в окопах, у мечетях, у серцях тих, хто шукає орієнтири в темні часи.
