У 2026 році вартість одного шахеда — іранського Shahed-136 або російської версії під назвою Герань-2 — не зводиться до однієї цифри. Реальна виробнича собівартість становить від 20 до 70 тисяч доларів США за одиницю, а експортні контракти попередніх років демонстрували ще вищі показники.
Ця різниця зумовлена обсягами виробництва, рівнем локалізації компонентів і ступенем модернізації. Дешевий дрон-камікадзе з дальністю польоту до 2500 км і бойовою частиною 40–90 кг перетворився на інструмент, який змінює економіку цілих воєнних кампаній: він дає змогу завдавати ударів там, де раніше були потрібні дорогі ракети.
Саме тому питання «скільки коштує шахед» сьогодні стосується не лише ціни «заліза», а й того, як ця ціна перевертає звичні уявлення про вартість війни.
Як з’явився шахед і чому його ціна відразу стала предметом обговорення
Іран розпочав розробку сімейства Shahed у 2010-х роках як відносно просту й масову зброю. Shahed-136 вирізнявся серед аналогів трикутним крилом, штовхаючим гвинтом і поршневим двигуном MADO MD-550 або його аналогами. Конструкція вийшла максимально прагматичною: мінімум складної електроніки в базовій версії, фюзеляж із композитів, які можна збирати вручну.
Перші реальні бойові застосування в Ємені та проти Ізраїлю в 2024 році продемонстрували головну перевагу — низьку помітність для радарів і можливість запускати апарати партіями. Коли Росія почала отримувати іранські комплекти в 2022 році, ціна відразу стала предметом переговорів і витоків інформації.
Іран спочатку називав експортну вартість близько 375 тисяч доларів за штуку. Після торгів для партії в 6000 одиниць вона знизилася до 193 тисяч доларів. Ці цифри включали не лише самі дрони, а й передачу технологій, обладнання та програмне забезпечення. Загальна сума контракту перевищила 1,75 мільярда доларів.
Пізніше, коли складання перейшло на російський майданчик в Алабузі, собівартість почала швидко падати. Масштаб, спрощення деяких вузлів і часткова заміна компонентів на російські та китайські аналоги зробили свою справу.
Що всередині шахеда і як це впливає на ціну
Простота зовнішнього вигляду оманлива. Основні статті витрат розподілені так:
- Двигун — найдорожча частина. Оригінальний або аналог MD-550 коштує 12–17 тисяч доларів навіть у спрощеній версії.
- Композитний планер і крила — відносно недорого при серійному виробництві, але якість матеріалів безпосередньо впливає на дальність і живучість.
- Система наведення — тут ціна зростає найшвидше. Базова інерційна + GNSS коштує помірно, але додавання антидронових завадозахищених антен, камер і навіть елементів штучного інтелекту для розпізнавання цілей помітно підвищує вартість.
- Бойова частина — від 40–50 кг у стандартній версії до 90 кг у деяких російських модифікаціях. Термобаричні або осколково-фугасні варіанти також різняться за ціною.
- Складання й фінальне налагодження — в умовах санкцій багато компонентів ідуть через складні ланцюги постачань, що додає накладні витрати.
Чим більше дронів збирають на місяць, тим меншою стає частка постійних витрат на обладнання та оснащення. Саме тому при виході на тисячі одиниць на місяць ціна за штуку відчутно падає.
Скільки коштує шахед у 2026 році: актуальні оцінки
Сьогодні розкид оцінок стабілізувався, але все одно залежить від конкретної партії та модифікації.
| Версія та період | Приблизна вартість (USD) | Що впливає на ціну |
| Іранський Shahed-136 (експорт 2022) | 193 000 (при великій партії) | Повний контракт із технологіями та обладнанням |
| Російський Герань-2 (початок локалізації 2023–2024) | 35 000 – 50 000 | Прогнози при мінімальних іранських комплектуючих |
| Герань-2 (2025–2026, масове виробництво) | 40 000 – 70 000 | Покращена навігація, антидронові системи, важкі бойові частини |
| Декой-варіанти (типу Gerbera) | близько 10 000 | Спрощена конструкція без бойової частини або з мінімальною |
Станом на середину 2026 року більшість аналітиків сходяться на тому, що серійний Герань-2 російського виробництва обходиться в районі 40–60 тисяч доларів при поточних обсягах. Дорожчі варіанти з посиленим захистом від РЕБ і покращеною оптикою наближаються до верхньої межі діапазону.
Важливо розуміти: цифри вище — це насамперед собівартість або ціна передачі замовнику. Реальна ринкова ціна для третіх країн може відрізнятися, а внутрішні витрати Росії з урахуванням усіх амортизаційних платежів та інфраструктури Алабуги виглядають інакше.
Порівняння шахеда з іншими засобами ураження
Щоб зрозуміти, чому ціна шахеда викликає стільки розмов, достатньо поглянути на сусідні позиції в таблиці витрат.
| Тип зброї | Приблизна вартість за одиницю (USD) | Дальність / тип цілі |
| Шахед-136 / Герань-2 | 20 000 – 70 000 | До 2500 км, стаціонарні та площадні цілі |
| Крилата ракета типу Калібр / Томагавк | 1 000 000 – 3 000 000 | Сотні–тисячі км, високоточні удари |
| Ракета ППО PAC-3 (Patriot) | близько 4 000 000 | Перехоплення повітряних цілей |
| Балістична ракета Іскандер-М | 2 000 000 – 3 000 000+ | До 500 км, високоточні удари |
Один шахед у 50–60 разів дешевший за крилату ракету і в 60–80 разів дешевший за ракету системи ПРО. При цьому він здатен долати сотні кілометрів і завдавати зіставної шкоди інфраструктурі. Саме тому в українському конфлікті щоденні запуски сотень дронів стали нормою: навіть при високому відсотку перехоплення (80–94 %) решта одиниць усе одно окупають себе за сукупним ефектом.
Як масштаби виробництва в Алабузі змінили ціну
Завод в особливій економічній зоні «Алабуга» під Єлабугою став ключовим елементом зниження вартості. До середини 2025 року там уже виробили понад 26 тисяч Гераней-2. У 2025–2026 роках потужності дозволяли випускати від 170–200 дронів на добу, а в окремі періоди планувалося до 5000–5500 одиниць на місяць.
Частина комплектуючих і досі надходить з Ірану, частина — з Китаю та паралельного імпорту. Двигуни, підшипники, окремі електронні модулі залишаються помітною статтею витрат. Однак сам процес складання вже відлагоджений: конвеєрні лінії, підготовлений персонал (включаючи студентів профільних програм) і постійне вдосконалення конструкції дають змогу тримати ціну в прийнятних межах.
Цікаво, що навіть при зростанні прибутку компаній-підрядників (в окремі роки — в десятки разів) кінцева вартість для замовника не злетіла. Це свідчить про те, що економія від масштабу реально працює.
Чому дешевий шахед змушує витрачати мільйони на оборону
Головний парадокс сучасної війни — вартість атаки і вартість захисту розійшлися на порядки. Українські та західні системи ППО успішно збивають більшу частину шахедів, але кожне перехоплення коштує в десятки, а іноді й у сотні разів дорожче за сам дрон.
Коли за одну ніч запускають 200–400 апаратів, навіть 85–90 % перехоплення означає, що 20–60 дронів усе одно долітають. А це вже серйозний урон по енергетиці, логістиці та цивільній інфраструктурі.
Шахеди часто йдуть у змішаних хвилях із дорожчими ракетами та дешевими хибними цілями. Декой-варіанти за 10 тисяч доларів змушують витрачати дорогі ракети ППО, розчищаючи шлях основним ударним засобам. Така тактика перетворює кожен запуск на багатошарову економічну головоломку для оборонної сторони.
Що буде з ціною шахеда далі
Тенденція очевидна: при збереженні поточних обсягів виробництва та подальшому спрощенні чи локалізації вузлів ціна за одиницю повільно знижуватиметься. Поява нових варіантів — реактивних Герань-3 або версій із покращеним ІІ-наведенням — навпаки, може підняти вартість окремих партій.
Головний фактор, який визначатиме ціну в найближчі роки, — доступність ключових компонентів під санкціями. Чим успішніше Росія та Іран вибудовують паралельні канали постачань і власне виробництво двигунів та електроніки, тим нижчою буде собівартість.
Для новачків важливо запам’ятати просту думку: шахед — це не «дешева іграшка», а ретельно прорахована зброя асиметричної війни. Його ціна робить можливим те, що раніше вважалося надто дорогим: регулярні далекобійні удари по тиловій інфраструктурі противника без витрати стратегічних запасів крилатих ракет.
Для просунутих читачів цікаве інше: як саме змінюється баланс між наступальним і оборонним, коли один тип зброї коштує на два порядки менше за кошти його нейтралізації. Саме ця розбіжність сьогодні визначає, скільки ресурсів кожна зі сторін може дозволити собі витрачати на війну в довгостроковій перспективі.
Шахед уже довів, що в сучасній війні іноді перемагає не той, у кого дорожчі ракети, а той, хто може виробляти їх дешево і в величезних кількостях. І питання «скільки коштує шахед» залишатиметься актуальним рівно доти, доки ця асиметрія зберігатиметься.
