Стів Уіткофф — це людина, яка змогла перетворити гострий розум юриста та інтуїцію ризикового інвестора на інструмент глобальної дипломатії. Народжений у Бронксі 1957 року, він пройшов шлях від адвоката з нерухомості до засновника мільярдної імперії Witkoff Group і сьогодні обіймає посаду спеціального посланника США на Близькому Сході та спеціального посланника з місій миру в адміністрації Дональда Трампа. Його вплив відчувається в переговорах щодо Гази, Ірану та України, де традиційні дипломати часто пасують перед складнощами.
Цей шлях не був прямою дорогою до успіху. Уіткофф поєднував практичність нью-йоркського забудовника з особистою вразливістю — втратою сина та глибоким розумінням ціни людських рішень. Сьогодні він стоїть у центрі найгостріших конфліктів сучасності, використовуючи навички, відточені на угодах із мільярдами доларів, для звільнення заручників і пошуку компромісів, які змінюють життя мільйонів.
Його історія показує, як досвід бізнесу може стати несподіваною перевагою у світі, де формальні протоколи іноді заважають реальному прогресу. Водночас підхід Уіткоффа викликає серйозні питання щодо меж між особистими інтересами, бізнесом і державною службою.
Ранні роки: Бронкс, Лонг-Айленд і перші уроки стійкості
Стівен Чарльз Уіткофф народився 15 березня 1957 року в Бронксі — районі, де наполегливість цінувалася вище за походження. Батько Мартін керував виробництвом жіночого одягу, мати Лоїс працювала дизайнеркою інтер’єрів. Родина невдовзі переїхала до спокійніших передмість Лонг-Айленда — Болдвін-Гарбор і Олд-Вестбері. Єврейське коріння та атмосфера повоєнної Америки сформували в ньому поєднання практичності та амбіцій.
Освіта почалася в Union College, але Уіткофф перевівся до Hofstra University. 1980 року він здобув ступінь бакалавра політичних наук, а 1983-го — докторську ступінь з права (JD). Ці роки дали не просто дипломи. Вони навчили його розбиратися в контрактах, людських мотивах і тонкощах переговорів — навичках, які згодом визначили всю його кар’єру.
Від адвоката до забудовника: народження імперії нерухомості
Перші кроки в професії Уіткофф зробив у нью-йоркських юридичних фірмах Dreyer & Traub та Rosenman & Colin. Саме тут 1986 року сталася доленосна зустріч із Дональдом Трампом — клієнтом угоди з нерухомістю. Цей контакт переріс у багаторічну дружбу, засновану на взаємній повазі до жорстких переговорів і вміння бачити можливості там, де інші бачать проблеми.
1985 року разом із партнером Ларрі Глюком Уіткофф заснував Stellar Management. Компанія скуповувала дешеві багатоквартирні будинки у Вашингтон-Гайтс і північно-західному Бронксі. У пікові часи портфель налічував до 85 будівель і понад три тисячі квартир. Це був класичний підхід: знаходити недооцінені активи, вкладати в покращення й отримувати стабільний дохід.
1997 року Уіткофф заснував власну Witkoff Group. Після поділу активів із партнером він зосередився на офісній нерухомості. Серед знакових угод — придбання Daily News Building, Woolworth Building у Трибеці за 138 мільйонів доларів 1998 року, Park Lane Hotel за 660 мільйонів 2013-го спільно з Гаррі Маклоу. У Трибеці з Fisher Brothers було придбано ділянку під 111 Murray Street — 792-футову вежу.
Особливо показовий проєкт Fontainebleau Las Vegas. Уіткофф вклав близько 600 мільйонів у проблемний об’єкт, перейменував його на The Drew на згадку про сина, але пандемія зупинила будівництво. 2021 року актив продали, а 2023-го курорт відкрився вже під іншим управлінням. Такі історії демонструють його здатність перетворювати кризи на точки зростання.
Сьогодні Witkoff Group управляє мільйонами квадратних футів комерційної нерухомості, готелями та житловими проєктами в Нью-Йорку, Маямі, Брукліні та за межами США. Сини Алекс (нині співвиконавчий директор) і Зак активно беруть участь у бізнесі, особливо після переходу батька на державну службу.
Особиста драма та філантропія: ціна успіху
1987 року Уіткофф одружився з юристкою Лорен Джилл Раппопорт. У пари народилося троє синів: Алекс, Зак і Ендрю. 2011 року Ендрю загинув у 22 роки від передозування оксикодоном у реабілітаційному центрі в Каліфорнії. Ця трагедія глибоко змінила Уіткоффа. Він став активним прихильником боротьби із залежностями й 2024 року виступив на Республіканському національному з’їзді, ділячись особистою історією.
Із 2019 року Уіткофф живе в Маямі-Біч. 2024-го в нього почалися стосунки з Лорен Олайя. Родина володіє фермою в Лексінгтоні, Кентуккі. Філантропічна діяльність включає підтримку розширення Інституту сучасного мистецтва в Маямі на 25 мільйонів доларів 2024 року (Уіткофф увійшов до ради директорів), опікунство Hofstra University з 2015 року, Intrepid Foundation та виконавчий комітет Real Estate Board of New York.
Дружба з Трампом: від гольфу до коридорів влади
Стосунки Уіткоффа й Трампа тривають майже сорок років. Вони разом грали в гольф, обговорювали угоди, підтримували одне одного в скрутні моменти. Уіткофф був присутній на полі для гольфу в Уест-Палм-Біч 15 вересня 2024 року, коли сталася спроба замаху на Трампа. У листопаді 2024-го він став співголовою інавгураційного комітету разом із Келлі Леффлер.
2020 року під час першої адміністрації Трампа Уіткофф входив до Great American Economic Revival Industry Groups — групи з подолання економічних наслідків пандемії. Ця роль стала першим серйозним кроком у публічну політику.
Дипломатичний прорив: спеціальний посланник на Близькому Сході
У листопаді 2024 року обраний президент Трамп призначив Уіткоффа спеціальним посланником США на Близькому Сході. Офіційно посаду він обійняв 6 травня 2025 року. У липні 2025-го його повноваження розширили — він став спеціальним посланником з місій миру (з 2026 року працює в парі з Джаредом Кушнером). В Уіткоффа не було класичного дипломатичного досвіду, і саме це стало водночас його силою та джерелом критики.
Його стиль — прямий, без зайвих протоколів, з акцентом на особисті стосунки та пошук взаємної вигоди. Там, де кар’єрні дипломати бачать глухі кути, він часто знаходить точки дотику.
Переговори щодо Гази та Ізраїлю: від заручників до етапів миру
Одним із перших і найпомітніших завдань стала робота з припинення вогню та обміну заручниками між Ізраїлем і ХАМАС. У січні 2025 року за активної участі Уіткоффа, Бретта Макґерка та катарської сторони вдалося укласти угоду на шість тижнів: 33 ізраїльських заручники (включно з загиблими) в обмін на близько 1000 палестинських в’язнів. Уіткофф особисто відвідав Газу 29 січня 2025 року — рідкісний випадок для високопоставленого американського чиновника.
Пізніше з’явилися нові пропозиції, включно з «планом Уіткоффа» на 50–60 днів перемир’я. У жовтні 2025 року було досягнуто домовленості про повне звільнення решти живих заручників. До січня 2026 року оголосили про перехід до другої фази 20-пунктового плану Трампа: демілітаризація, створення технократичного палестинського комітету з управління Газою (NCAG), початок відбудови та роззброєння неавторизованих формувань.
Процес не був гладким. Відновлювалися бойові дії, виникали суперечки щодо темпів виведення ізраїльських сил і долі останків заручників. Тим не менш саме нестандартний підхід Уіткоффа допоміг зрушити процес із мертвої точки, де попередні спроби роками буксували.
Україна та Росія: зустрічі з Путіним і пошук формули миру
Паралельно Уіткофф став де-факто головним переговорником щодо російсько-українського конфлікту. У лютому 2025 року він зустрівся з Володимиром Путіним у Москві й домігся обміну в’язнями: американця Марка Фоґеля на росіянина Олександра Вінніка. За цим пішли нові візити в квітні та серпні 2025 року, зустрічі в Ер-Ріяді та символічний саміт на Алясці.
У листопаді 2025 року Уіткофф спільно з Кирилом Дмитрієвим підготував 28-пунктовий план врегулювання. Документ передбачав значні поступки з боку України, включно з питаннями територій, обмеження армії та нейтрального статусу. Частина положень стосувалася використання заморожених російських активів для відновлення України за участі США (до 50 % прибутку). План викликав гостру критику як надто вигідний для Росії.
Уіткофф публічно називав Путіна «відмінним хлопцем» і «чесним», що посилило суперечки щодо його позиції. Витік запису розмови з російським чиновником Юрієм Ушаковим, де Уіткофф давав поради щодо переговорів із Трампом, призвів до звинувачень в надмірній лояльності Москві з боку частини конгресменів. Адміністрація Трампа загалом підтримує свого посланника, підкреслюючи його ефективність як «ділера угод».
Іран, конфлікти інтересів і стиль роботи
Уіткофф брав участь у спробах відновити ядерні переговори з Іраном, зустрічався з опозиційними фігурами, включно з Резою Пехлеві. Однак у лютому 2026 року після невдачі женевських переговорів відбулися спільні удари США та Ізраїлю по Ірану. Деякі спостерігачі критикували неортодоксальну дипломатію Уіткоффа й Кушнера як надто близьку до ізраїльської позиції.
Окремий пласт критики стосується потенційних конфліктів інтересів. Сини Уіткоффа беруть участь у криптопроєкті World Liberty Financial разом із родиною Трампа. Поки батько вів переговори з близькосхідними країнами, бізнес-структури родини зберігали зв’язки з інвесторами з регіону. Демократи в Конгресі вимагали перевірок етики. Сам Уіткофф стверджує, що відійшов від оперативного управління бізнесом.
Прихильники зазначають: саме відсутність дипломатичного «багажу» дозволяє йому говорити напряму й досягати результатів там, де традиційні канали не працюють. Критики вказують на ризики непрофесіоналізму та недостатньої координації.
Імперія сьогодні та спадщина
Поки Стів Уіткофф займається глобальними питаннями, Witkoff Group продовжує розвиватися під керівництвом сина Алекса. Серед поточних проєктів — відродження One High Line в Челсі (кондомініуми та готель Faena), реконструкція Shore Club у Маямі-Біч, вежа The Brook у Брукліні та інші. Статки Уіткоффа за оцінками Forbes на 2026 рік становлять близько 2,3–2,5 мільярда доларів із помітним зростанням завдяки інвестиціям у криптоактиви та частки в SpaceX.
Його історія — це історія людини, яка не боялася змінювати траєкторію. Від залів суду й будівельних майданчиків до Кремля та сектору Гази. Він доводить, що іноді найефективніші переговорники — ті, хто вміє рахувати ризики й знаходити цінність у найскладніших угодах, чи то квадратні метри, чи людські життя.
Шлях Стіва Уіткоффа триває. І те, як він завершить свої місії, значною мірою визначить, яким запам’ятають його сучасники — успішним «архітектором» компромісів чи людиною, чий нестандартний стиль приніс і прориви, і нові питання до американської дипломатії.
