Кілька людей стали жертвами отруєння «Новичком» — нервово-паралітичною речовиною, розробленою в радянських лабораторіях. Серед них — колишній подвійний агент Сергій Скрипаль і його дочка Юлія, які вижили після атаки в британському Солсбері 2018 року. Випадкова жертва Дон Стерджесс загинула від залишків отрути у викинутому флаконі парфумів через кілька місяців. У 2020 році опозиціонер Олексій Навальний вижив після отруєння «Новичком» у Томську завдяки своєчасній допомозі лікарів та евакуації до Німеччини. Раніше, 1995 року, отрута з цієї групи забрала життя банкіра Івана Ківеліді та його секретарки Зари Ісмаїлової в Росії, а 2015-го подібною речовиною отруїли болгарського підприємця Еміліана Гебрева та його близьких.
У кожному випадку «Новичок» діяв як невидимий убивця, проникаючи через шкіру або контакт із поверхнями й спричиняючи найтяжчу кризу нервової системи. Розслідування виявили причетність російських спецслужб до гучних інцидентів, хоча Москва це категорично заперечує. Ці історії розкривають не лише технічні деталі надсекретної зброї, а й людські трагедії, політичні наслідки та питання безпеки, які залишаються актуальними.
«Новичок» — це не одна речовина, а ціла родина фосфорорганічних нервово-паралітичних агентів (A-230, A-232, A-234 та інші), створених у межах надсекретної програми «Фоліант» у 1970–1990-х роках у ДержНДІОХТ. Вчені Віл Мірзаянов і Володимир Угльов пізніше розповіли світові про розробки. Ці отрути в рази токсичніші за VX чи зарин: вони блокують фермент ацетилхолінестеразу, через що ацетилхолін накопичується, нерви безперервно «стріляють» сигналами, м’язи скорочуються неконтрольовано, виділяються слина, піт, сльози, настає параліч дихання та смерть. Деякі варіанти — бінарні: два відносно безпечні попередники змішуються вже на місці, що полегшує транспортування.
Для тих, хто вперше чує про такі речовини: уявіть надпотужний пестицид без запаху й смаку, який проникає крізь шкіру за хвилини й не потребує вдихання чи ковтання. Симптоми розвиваються швидко — від кількох хвилин до годин: рясне потовиділення, слинотеча, звуження зіниць до голівки шпильки, м’язові посмикування, слабкість, нудота, судоми, кома та зупинка дихання. Антидоти (атропін і оксими на кшталт пралідоксиму) діють лише в вузькому вікні — перші години. Якщо допомога запізнилася, навіть ті, хто вижив, часто залишаються з тяжкими наслідками: ураженням нервів, печінки, епілепсією.
Випадкові жертви власної розробки: 1987 і 1995 роки
Першим задокументованим постраждалим став радянський хімік Андрій Желєзняков. У травні 1987 року під час випробувань речовини A-232 в московській лабораторії ДержНДІОХТ сталася витік. Антидот ввели відразу, але вже по дорозі додому почалися галюцинації та втрата свідомості. Його врятувала швидка госпіталізація та інтенсивна терапія, однак здоров’я було зруйноване назавжди: токсичний гепатит перейшов у цироз, з’явилася епілепсія, слабкість у руках, проблеми з пам’яттю та депресія. Желєзняков помер 1993 року від інсульту у віці 46 років.
Значно гучніше прозвучав випадок 1995 року. Голова Росбізнесбанку Іван Ківеліді та його секретарка Зара Ісмаїлова загинули після того, як на телефонну трубку в кабінеті банкіра нанесли отруту з групи «Новичок». Речовину синтезував співробітник закритого інституту в Шиханах Леонід Рінк — в умовах невиплат зарплат 1990-х він продавав ампули кримінальним елементам. Ківеліді помер від гострої дихальної недостатності, секретарка — також. Постраждали ще десятки людей: охоронці, відвідувачі, навіть поліцейські, які оглядали місце. Суд визнав винним члена ради директорів банку Володимира Хуцишвілі, який, за версією слідства, замовив убивство. Сам Рінк відбувся допитами — термін давності минув. Експерти пізніше підтвердили: спектр речовини відповідав A-234.
Болгарський слід: Еміліан Гебрев та його близькі (2015)
У квітні 2015 року в Софії болгарський торговець зброєю Еміліан Гебрев, його син Христо та директор виробництва Валентин Тахчієв раптово відчули себе погано. Гебрев впав у кому, решта — в тяжкий стан. Симптоми вказували на отруєння фосфорорганічною сполукою. Фінська лабораторія VERIFIN виявила два невідомі раніше органфосфати. Пізніше розслідування Bellingcat пов’язало інцидент із російською військовою розвідкою — тією самою групою (в/ч 29155), що пізніше фігурувала в справі Скрипалів. Отруту, ймовірно, нанесли на ручки дверей автомобілів у підземному гаражі. Усі троє вижили завдяки агресивному лікуванню, але Гебрев досі переконаний: це була спроба вбивства. Болгарська влада врешті висунула заочне обвинувачення трьом росіянам.
2018 рік: тихий Солсбері та атака на Скрипалів
4 березня 2018 року колишній полковник ГРУ Сергій Скрипаль і його дочка Юлія, яка приїхала з Москви навідати батька, вийшли з дому в Солсбері. На ручці вхідних дверей уже був «Новичок» A-234 — нанесений двома агентами під псевдонімами «Руслан Боширов» і «Олександр Петров» (справжні імена — Анатолій Чепіга та Олександр Мішкін, обоє нагороджені званням «Герой Росії»). Після обіду в ресторані Zizzi вони сіли на лавку в парку й втратили свідомість: піна з рота, судоми, хаотичні рухи. Перехожі викликали швидку. Скрипаль і Юлія провели тижні в реанімації на штучній вентиляції легень. Сержант поліції Нік Бейлі, який першим увійшов у дім, також отримав тяжке отруєння — він вижив, але кар’єра й здоров’я були підірвані.
Британські експерти Porton Down та ОЗХЗ підтвердили: це саме «Новичок» A-234. Розслідування Bellingcat за авіаквитками, фото та переміщеннями ідентифікувало агентів. Росія заявила, що «Боширов» і «Петров» — звичайні туристи, які приїхали подивитися на шпиль собору. Дипломатична криза розгорілася повною мірою: висилка понад 150 російських дипломатів із різних країн, нові санкції. Скрипалі вижили, але назавжди зникли з публічного поля — під новими іменами та цілодобовою охороною.
Смерть, яку ніхто не планував: Дон Стерджесс
Через чотири місяці, 30 червня 2018 року, в сусідньому Еймсбері Чарлі Роули знайшов на вулиці гарний флакон парфумів Nina Ricci Premier Jour. Він приніс його додому й подарував своїй партнерці Дон Стерджесс — матері трьох дітей. Та, нічого не підозрюючи, розпилила вміст на зап’ястя. Через хвилини — колапс, кома. 8 липня Дон померла від гіпоксичного ураження мозку та внутрішньочерепного крововиливу. Чарлі вижив, але з тяжкими наслідками.
Британське публічне розслідування, завершене в грудні 2025 року, встановило: флакон містив залишки того самого «Новичка», яким користувалися агенти в Солсбері. Його просто викинули поспіхом після операції. У пляшечці об’ємом усього 5,5 мл було достатньо отрути, щоб убити тисячі людей. Розслідування прямо вказало: операція проти Скрипаля «мала бути санкціонована на найвищому рівні — президентом Путіним» як демонстрація російської сили. Дон Стерджесс стала невинною, випадковою жертвою чужої війни. Її родина досі вимагає відповідей: чому флакон так довго валявся в доступному місці.
Томськ 2020: Олексій Навальний і «труси з отрутою»
20 серпня 2020 року Олексій Навальний летів із Томська до Москви. Раптово почалося рясне потовиділення, дезорієнтація, сильна слабкість. Літак екстрено сів в Омську. Навального госпіталізували в тяжкому стані, ввели в медикаментозну кому. Дружина Юлія та соратники домоглися евакуації до берлінської клініки «Шаріте». 2 вересня німецька військова лабораторія Бундесверу та ОЗХЗ підтвердили: в організмі — маркери «Новичка». Пізніше розслідування The Insider, Bellingcat та Der Spiegel показало: за кілька днів до отруєння в тому самому готелі жили співробітники ФСБ з групи, яка спеціалізується на таких операціях. Отруту, за версією слідчих, нанесли на нижню білизну в номері.
Навальний вижив — лікарі «Шаріте» застосували атропін та інші заходи, він вийшов із коми й навіть майже повністю відновився неврологічно. Пізніше він сам зателефонував одному з імовірних отруйників і отримав підтвердження деталей. У 2021 році повернувся до Росії, був заарештований і 2024 року загинув у виправній колонії «Полярний вовк». Офіційна версія смерті — природні причини, однак незалежні європейські лабораторії 2025–2026 років заявили про інший токсин (епібатидин), але саме 2020 рік залишається підтвердженим випадком застосування «Новичка».
Порівняння ключових випадків
| Жертва(и) | Дата і місце | Спосіб контакту | Результат |
|---|---|---|---|
| Андрій Желєзняков | 1987, Москва (лабораторія) | Витік у повітрі | Вижив із тяжкими наслідками, помер у 1993 |
| Іван Ківеліді і Зара Ісмаїлова | 1995, Росія | Телефонна трубка | Обидва загинули |
| Еміліан Гебрев, син і директор | 2015, Софія (Болгарія) | Ручки дверей автомобілів | Усі вижили після коми |
| Сергій і Юлія Скрипаль + Нік Бейлі | Березень 2018, Солсбері (Велика Британія) | Ручка вхідних дверей | Усі вижили після реанімації |
| Дон Стерджесс (Чарлі Роули вижив) | Червень 2018, Еймсбері (Велика Британія) | Флакон парфумів (залишки) | Дон загинула, Чарлі вижив із наслідками |
| Олексій Навальний | Серпень 2020, Томськ (Росія) | Нижня білизна в готелі | Вижив після коми та лікування в Німеччині |
Дані базуються на офіційних висновках лабораторій (Porton Down, Бундесвер, ОЗХЗ), розслідуваннях Bellingcat та OCCRP, а також британському публічному розслідуванні 2025 року.
Ці випадки показують: «Новичок» — зброя не лише точна, а й вкрай безвідповідальна. Один недбало викинутий флакон забрав життя мирної жінки. Один контакт із дверною ручкою чи трусами змінив долі цілих родин. Ті, хто вижив, — Скрипалі, Навальний, Гебрев — до кінця життя несуть на собі сліди цієї невидимої війни. А світ досі шукає відповіді: хто саме віддавав накази, як така зброя потрапила в кримінальні руки ще в 1990-ті й чому досі немає повної прозорості щодо програм хімічної зброї.
Історії цих людей — не просто кримінальна хроніка. Це нагадування про те, наскільки крихке людське життя перед лицем технологій, створених для знищення. І про те, як швидко «секретне» стає надбанням криміналу чи політики, коли контроль послаблюється.
