У Санкт-Петербурзі тема мітингу проти Беглова давно перестала бути просто новинним рядком. Вона перетворилася на дзеркало, в якому відображаються і втома містян від щоденних проблем, і жорсткі механізми контролю над публічним простором, і навіть внутрішньоелітні розбірки, що вихлюпнулися на вулиці та в Telegram. За сім років губернаторства Олександра Беглова кілька хвиль невдоволення то спалахували яскраво, то згасали в тіні під тягарем юридичних і силових обмежень. До 2026 року відкриті вуличні акції проти нього стали рідкістю, але пам’ять про них і причини, що їх породили, продовжують жити в розмовах, мемах і тихому роздратуванні тих, хто щодня стикається з наслідками управлінських рішень.
Найпомітніші сплески припали на 2019 рік, коли вибори губернатора супроводжувалися масовими претензіями до процедури реєстрації кандидатів, і на зиму-весну 2023-го, коли різка публічна критика з боку Євгенія Пригожина викрила проблеми з прибиранням міста й змусила заговорити про можливі відставки. В обох випадках ішлося не лише про конкретну особу, а й про те, наскільки жителі Північної столиці можуть впливати на те, як виглядає і працює їхнє місто. До середини 2026 року, після чергового продовження обмежень на масові заходи, це питання набуло особливо гострого характеру: формально заборон «від ковіду» вже немає, але на практиці погодити навіть невеликий пікет досі складно.
Корені напруги: вибори 2019 року та «муніципальний фільтр»
Восени 2018 року Олександр Беглов, колишній повноважний представник президента в Північно-Західному федеральному окрузі та людина з довгою кар’єрою в будівельній і адміністративній сфері Петербурга, був призначений тимчасовим виконувачем обов’язків губернатора. Уже тоді багато містян сприйняли це як продовження федеральної вертикалі, а не як прихід «свого» управлінця. Кампанія 2019 року лише посилила це відчуття.
Щоб потрапити до бюлетеня, кандидатам потрібно було пройти «муніципальний фільтр» — зібрати підписи депутатів муніципальних утворень. У місті з 1898 депутатів більшість представляли «Єдину Росію» чи лояльні структури. Опозиціонери скаржилися на тиск на бюджетників, студентів і підприємців, на підробку підписних листів і на те, що підписи заздалегідь «розподіляли» на користь потрібних кандидатів. У результаті до бюлетеня потрапили лише троє: сам Беглов (самовисуванець за підтримки партії влади), Михайло Амосов від «Громадянської платформи» та Надія Тихонова від «Справедливої Росії». Комуніст Володимир Бортко зняв кандидатуру за тиждень до голосування, заявивши про неминучі фальсифікації.
24 липня 2019 року на площі Леніна пройшов погоджений мітинг проти порушень під час реєстрації кандидатів. За оцінками МВС, зібралося близько двох тисяч людей, організатори та незалежні спостерігачі називали цифру від трьох до шести тисяч. Люди проходили через рамки металодетекторів, поліція поводилася відносно стримано, але сама наявність огляду створювала відчуття, що навіть дозволена акція перебуває під щільним контролем. Виступали представники різних рухів — від «Яблука» до незалежних активістів. Головне послання було простим: жителі хочуть реальної конкуренції, а не заздалегідь визначеного результату.
8 вересня Беглов переміг у першому турі, набравши 64,43 % голосів при явці 30,07 %. Амосов і Тихонова отримали по 16 %. Спостерігачі зафіксували сотні порушень: вкиди, голосування «на дому» без належного контролю, тиск на членів комісій. Опозиція вимагала визнання виборів недійсними, але ці вимоги залишилися без задоволення. Мітинг проти Беглова 2019 року не зупинив його прихід до влади, але чітко позначив лінію розлому: значна частина активного міста не прийняла ні процедуру, ні підсумок.
«За будь-кого, крім Беглова»: стратегія протестного голосування та її наслідки
Паралельно з вуличними акціями працювала кампанія «розумного голосування», яку просувала команда Олексія Навального. Суть полягала в тому, щоб консолідувати голоси проти чинного тимчасового виконувача обов’язків і підтримувати будь-якого альтернативного кандидата, здатного пройти фільтр. У Петербурзі ця тактика дала помітний результат: навіть за низької явки Беглов не набрав тих 70–80 %, які зазвичай демонструють кандидати влади в регіонах без серйозної конкуренції.
Після виборів розчарування вилилося в нові спроби тиску. У вересні 2019-го активісти збирали скарги й вимагали перерахунку. Частина опозиційних депутатів муніципальних рад, обраних тоді ж, почала використовувати свої мандати для критики міської адміністрації. Однак реального перегляду підсумків не відбулося. Місто продовжило жити за звичною схемою: великі проєкти, звіти про «комфортне середовище», але водночас постійні скарги на сніг, ями, громадський транспорт і відсутність прозорості в ухваленні рішень.
Зима 2022–2023: сніг, Пригожин і гучний, але безкровний конфлікт
Наступний помітний сплеск стався взимку 2022–2023 років. Петербург традиційно страждає від снігу: вузькі вулиці історичного центру, старі комунікації, іноді нестача техніки чи неправильна організація робіт. У той сезон проблеми стали особливо помітними. Жителі викладали фото й відео завалів, неприбраних тротуарів, машин, що застрягли в заметах. Критика досягла піку, коли до неї публічно долучився Євгеній Пригожин.
У грудні 2022 — березні 2023 Пригожин у жорстких формулюваннях звинувачував Беглова в некомпетентності, називав ситуацію в місті катастрофічною і навіть натякав на загрозу національній безпеці. Він публікував ролики з неприбраними вулицями, вимагав відставки й пропонував створити надзвичайну комісію. У відповідь Беглов спочатку мовчав, потім говорив про «брудний і жадібний бізнес», який стоїть за атакою. Конфлікт двох представників одного політичного кола несподівано став публічним і дуже емоційним.
На початку березня 2023 року в мережі та через Viber почали поширюватися заклики вийти 8 березня на мітинг проти Беглова «разом із ветеранами ПВК». Пізніше Пригожин офіційно заявив, що жодного мітингу його структура не організовувала і не планувала. Реальної масової акції не відбулося: влада була напоготові, а багато містян, навчені попередніми роками, воліли не ризикувати. Конфлікт залишився в інформаційному полі й у пам’яті як приклад того, як навіть внутрішньосистемна критика може на якийсь час струснути порядок денний, але не обов’язково призводить до вуличного продовження.
Чому відкриті мітинги проти Беглова стали рідкістю до 2026 року
З 2020 року в Петербурзі діють обмеження на проведення масових заходів, запроваджені під приводом боротьби з коронавірусом. Губернатор неодноразово продовжував їх. 26 грудня 2025 року Олександр Беглов підписав постанову, що продовжує вимоги погодження з Роспотребнадзором на весь 2026 рік. Формально це «антикоронавірусні заходи», по суті — додатковий фільтр, який робить організацію будь-якої помітної акції вкрай складною.
Омбудсмен Петербурга в березні 2026 року прямо говорив, що не очікує швидкого зняття обмежень. Суди відхиляли позови про визнання таких заходів незаконними. У результаті навіть ті активісти, які хотіли б провести мітинг проти Беглова чи з будь-якого іншого приводу, частіше обирають одиночні пікети, онлайн-петиції або роботу через депутатів. Вулична політика в місті фактично відійшла в глибоку тінь.
Це не означає, що невдоволення зникло. Воно просто змінило форму: більше розмов у чатах дворів і районів, більше скарг у застосунки «Госуслуг» і «Наш Санкт-Петербург», більше тихого саботажу чи еміграції активних людей. Місто, яке завжди пишалося своєю інтелектуальною і протестною традицією, навчилося виражати себе інакше — через культуру, через локальні ініціативи, через сарказм у соцмережах.
Що залишається в сухому залишку
Мітинг проти Беглова — це не одна історія і не одна дата. Це ланцюжок спроб петербуржців нагадати владі, що місто — це не лише звіти й паради, а й люди, які в ньому живуть, ходять неприбраними тротуарами, стоять у заторах і хочуть, щоб їхню думку хоч іноді враховували під час ухвалення рішень. 2019 рік показав силу протестного голосування і межі вуличної мобілізації в умовах жорсткіших правил. 2023 рік продемонстрував, як навіть гучна внутрішньоелітна сварка не обов’язково виливається в масові акції, якщо суспільство втомилося або боїться.
До 2026 року тема не зникла. Вона просто перейшла в інший стан — більш тихий, але не менш глибокий. Містяни продовжують обговорювати, чому сніг прибирають гірше, ніж в інших мегаполісах, чому історичний центр забудовується без огляду на думку жителів, чому погодити публічний захід досі так складно. І хоча великих мітингів проти Беглова в останні роки не було, сама можливість їхньої появи залишається важливим маркером того, наскільки відкритим і чутливим залишається управління найбільшим містом країни.
Петербург — місто, яке вміє чекати. І вміє пам’ятати. А отже, розмова про те, як жителі можуть впливати на свого губернатора, ще не завершена. Вона просто перейшла на інші рейки — більш тихі, але не менш наполегливі.
