Паша Мерседес, або митрополит Павло Лебідь у миру, виріс у великій сільській родині з Рівненської області, де праця й віра передавалися з покоління в покоління. Його мати Надія Ісааківна виховала восьмеро дітей і стала бабусею 29 онуків, а тісний зв’язок із рідними зберігся навіть після прийняття чернецтва.
Водночас ім’я Паши Мерседеса міцно пов’язане з історією особняка на Печерських пагорбах, земля під яким перейшла від родини, що пережила бомбардування 1941 року та довгі роки відновлення. Контраст між обітницями смирення та реальним життям впливового церковного діяча робить цю історію особливо гострою.
Шлях від сільського хлопчика, який допомагав по господарству, до намісника Києво-Печерської лаври та власника кількох преміальних Mercedes розкриває не лише особисту біографію, а й складні переплетіння влади, власності та суспільного сприйняття в сучасній Україні.
Ранні роки та велика сільська родина
Петро Дмитрович Лебідь народився 19 квітня 1961 року в селі Борбин Млинівського району Рівненської області. Батько Дмитро Федорович працював на цегельному заводі, мати Надія Ісааківна — в колгоспі на фермі та на буряках. У родині росло восьмеро дітей. Павло був одним зі старших і з дитинства брав на себе відповідальність за молодших братів і сестер, допомагав по господарству: доглядав за тваринами, працював у полі, носив воду.
Життя в селі не балувало зручностями. Діти самі доглядали одне за одним, поки батьки працювали. Віра в домі жила тихо, але міцно — попри радянські часи, коли за релігійність могли виникнути проблеми на роботі чи в школі. Мати пізніше згадувала, що все життя в родині всі працювали, а Павло з ранніх років вирізнявся старанністю та турботою про близьких.
Батько пішов із життя, мати Надія Ісааківна прожила довге життя, оточена увагою дітей. Уже будучи митрополитом, Павло дзвонив їй щодня: цікавився здоров’ям, запитував про комбікорм, коли різати свиню. Він навіть вінчав батьків у зрілому віці — для нього це стало великою радістю. Молодша сестра Наташа з родиною жила з матір’ю та допомагала по господарству.
Така велика й згуртована родина сформувала характер: уміння тримати слово, працелюбність і звичку турбуватися про своїх. Пізніше ці якості проявилися й у церковному житті — в умінні організовувати, збирати людей навколо себе.
Шлях до церкви: від армії та семінарії до Лаври
Після школи Петро закінчив Луцький технікум радянської торгівлі. Потім відслужив в армії у 1981–1983 роках. У 1984 році вступив до Московської духовної семінарії, яку закінчив у 1988-му. У 1986 році його рукоположили в диякона, у 1988-му — в священика. У 1989 році за благословенням патріарха Пімена він прийняв чернечий постриг з ім’ям Павло.
Служіння розпочалося на Волині, в селі Низкиничі. У 1992 році його звели в сан архімандрита. А в березні 1994 року, у віці всього 33 років, Павло став намісником Свято-Успенської Києво-Печерської лаври — однієї з головних святинь українського православ’я. Це призначення стало поворотним: за його часів Лавра розквітла, відновилися храми, збільшилася братія, лавра стала центром притягання паломників і важливим духовним орієнтиром.
У 1997 році його хіротонісали в єпископа Вишгородського, у 2003-му — звели в архієпископа, а в 2011-му — в митрополита Вишгородського і Чорнобильського. Він входив до складу Священного синоду УПЦ, очолював синодальну комісію у справах монастирів. Для багатьох вірян він залишався символом стабільності та міцного зв’язку з традицією.
Прізвисько Паша Мерседес та колекція автомобілів
Любов митрополита до автомобілів марки Mercedes стала настільки помітною, що в народі його почали називати Пашею Мерседесом. Він сам не приховував уподобання й пояснював вибір машин практичними причинами: вік за 50, діабет, проблеми із суглобами. «Якби випускали хорошу нашу машину, я б їздив на ній», — говорив він. Для нього Mercedes був засобом пересування, а не розкішшю.
Серед відомих автомобілів:
- Mercedes-Benz GL 350 Bluetec (друге покоління, 2013–2019) — місткий кросовер з дизельним двигуном, на якому його затримували на кордоні з Молдовою під час спроби вивезення ікон.
- Mercedes-Benz V 220 CDI — комфортабельний мінівен зі шкіряними кріслами, телевізором і холодильником.
- Mercedes-Benz S 500 4MATIC (W222) — флагманський седан із потужним V8, подарований чи придбаний у зрілому віці.
- Більш ранні моделі, включно з S-Class W221 та навіть Mercedes 1998 року, який іноді використовували студенти духовних шкіл.
Поліція не раз зупиняла ці машини за порушення, а журналісти знімали їх біля стін Лаври. Контраст між чернечим облаченням і блискучим кузовом преміум-класу лише посилював суспільний інтерес і дискусії.
Особняк на Землянській та історія родини Береговенків
Одним із найгучніших епізодів, пов’язаних із Пашею Мерседесом, стала історія особняка на вулиці Землянській, 10а в Києві. Земля, на якій стоїть будинок площею 545 квадратних метрів на ділянці в 10 соток, раніше належала родині Береговенків.
Родина оселилася тут ще 1913 року. У 1941-му під час бомбардування Києва снаряд влучив у будинок: загинули дві дівчинки та літня жінка. Їх поховали просто на подвір’ї. Річного Вітю Береговенка витягли з-під уламків. Разом із матір’ю він пізніше відновив житло. Після смерті всіх рідних у 1987 році Віктор став єдиним спадкоємцем — це підтверджено рішенням суду та свідоцтвом про право на спадщину.
Наприкінці 1990-х розпочалася приватизація. Віктор звернувся щодо оформлення ділянки, але отримав відмови та вимоги нових довідок. У грудні 1999 року Київрада виділила землю двом священнослужителям — митрополиту Володимиру (Сабодану) та єпископу Павлу (Лебедю). У жовтні 2000 року будинок Береговенків згорів — залишився лише фундамент. Судові тяжби тривали роками: у 2001 році Печерський суд спочатку став на бік Віктора, але пізніше, на закритому засіданні, рішення змінили на користь священнослужителів. До 2007 року Віктор Береговенко остаточно втратив землю.
Сьогодні особняк належить митрополиту Павлу. Сусіди розповідали, що бачили його тут часто. В інтер’єрах — мармурові підлоги, розкішні люстри, ініціали на стінах. Вартість такої ділянки на Печерську сягає мільйонів доларів.
Ця історія й досі викликає гострі дискусії: одні бачать у ній типовий приклад «віджиму» в 90-ті, інші — складні юридичні перипетії перехідного періоду.
Інші володіння та повсякденне життя
Окрім київського особняка, в митрополита були й інші об’єкти. У селі Вороньків Бориспільського району — майновий комплекс. Один із будинків там використовували під час домашнього арешту в 2023 році. Реєстр прав власності фіксує володіння, хоча сам митрополит у суді стверджував, що деякі об’єкти давно продав або передав.
Під час обшуків 2023 року з дому вилучали предмети розкоші: шарфи Louis Vuitton, дорогі годинники, золоті вироби. Ці кадри розійшлися ЗМІ й лише зміцнили прізвисько Паша Мерседес. Сам він завжди підкреслював, що все придбано законно або подаровано вірянами.
Заяви, арешти та суспільний резонанс
З 2014 року, а особливо після повномасштабного вторгнення 2022 року, митрополит Павло опинився в центрі гострих дискусій. Він критикував створення Православної церкви України, називав її представників «бісями» та «самосвятами». У різдвяних зверненнях говорив про гоніння на церкву. У 2022 році його внесли до санкційного списку України.
У січні 2023 року порушили кримінальну справу за статтями про розпалювання міжрелігійної ворожнечі та виправдання агресії Росії. Митрополита відправили під домашній арешт, пізніше — до СІЗО. Віряни зібрали заставу майже в 900 тисяч доларів, і в серпні 2023 року його звільнили.
Його висловлювання про президента Зеленського та його родину викликали окремий резонанс. Паралельно тривали дискусії навколо виселення УПЦ МП з Лаври. Для одних він залишався захисником традиційної віри, для інших — символом старої системи, пов’язаної з розкішшю та політичними уподобаннями.
Людська сторона: дзвінки матері та сімейні цінності
Попри всі публічні історії, в приватному житті митрополит Павло залишався сином своєї матері. Щоденні дзвінки, турбота про господарство в селі, спогади про важке дитинство — це та частина біографії, яку рідше показують камери. Він не раз говорив, що з Божою допомогою родина витримала всі випробування, і дякував матері за терпіння.
Ця двоїстість — суворий чернець і турботливий син, власник особняка і людина, яка виросла в бідному селі, — робить образ Паши Мерседеса багатогранним. Його історія змушує замислитися про те, як влада та власність змінюють людей, і де проходить межа між необхідністю та надлишком.
Історія сім’ї Паши Мерседеса — це не лише про одну людину. Це відображення цілої епохи: від радянського села до незалежної України з її судовими тяжбами, церковними розколами та пошуком балансу між духовним і мирським. Розмова про це триває.
