У небі над Корочацьким районом Білгородської області 24 січня 2024 року близько 11:12 за московським часом упав російський військово-транспортний літак Іл-76М. Загинули всі 74 людини, які перебували на борту. Російські офіційні джерела заявили про збиття українськими силами ППО під час рейсу з українськими військовополоненими для обміну. Українська сторона назвала борт законною військовою ціллю, який імовірно перевозив зенітні ракети С-300. За минулі роки з’явилися нові дані, зокрема результати генетичних експертиз та непрямі підтвердження з української сторони, які дозволяють точніше відновити картину подій.
Літак вилетів з аеродрому Чкаловський у Московській області та прямував до Білгорода. За версією російської влади, на його борту перебували 65 українських військовополонених, шестеро членів екіпажу та троє супроводжуючих. Падіння сталося в полі приблизно за 5–6 кілометрів від села Яблонове. Відеозаписи очевидців зафіксували яскраву вогняну кулю та шлейф диму — характерні ознаки ураження зенітною ракетою. Місцеві жителі та служби надзвичайних ситуацій оперативно прибули на місце, проте врятувати нікого не вдалося.
До 2025 року ситуація з ідентифікацією загиблих прояснилася частково. Російська сторона передала Україні останки, серед яких генетична експертиза виявила збіги ДНК з родичами українських військовополонених. Українські офіційні особи в 2025 році непрямо підтвердили присутність полонених на борту. Ці дані додають трагедії додатковий людський і дипломатичний контекст, який виходить далеко за межі звичайної авіакатастрофи.
Хронологія трагедії: від зльоту до падіння
Вранці 24 січня 2024 року екіпаж Іл-76М з бортовим номером RF-86868 (або RA-86868) підготував літак до вильоту з підмосковного аеродрому Чкаловський. Літак належав 117-му військово-транспортному авіаційному полку. За даними російських джерел, це був плановий рейс для доставки спеціального вантажу в Білгородську область. Погода в регіоні була типовою для зими — хмарність, можливі пориви вітру на висотах.
Приблизно о 11:00–11:12 МСК борт увійшов у повітряний простір Білгородської області. Російські радари зафіксували пуски зенітних ракет з території Харківської області України, район Лисичанська (Липці). Екіпаж встиг передати сигнал про зовнішній вплив. Літак почав втрачати висоту, перекинувся і впав у поле неподалік від Яблонового. Вибух і пожежа були видно за кілька кілометрів. Губернатор Білгородської області В’ячеслав Гладков оперативно повідомив про інцидент у своєму Telegram-каналі.
Служби надзвичайних ситуацій, включно з МНС та військовими, прибули на місце за лічені хвилини. Уламки були розкидані на значній території, тіла сильно фрагментовані. Вже в перші години російське Міноборони заявило про збиття українською ракетою і назвало кількість загиблих. Український Генштаб того ж дня виступив із заявою, що літак становив законну військову ціль. Обмін полоненими, запланований на той самий день, не відбувся.
Іл-76: надійний трудяга військової авіації
Іл-76 — це важкий чотиридвигунний військово-транспортний літак, розроблений в СРСР у 1960–1970-х роках. Машина здатна перевозити до 40–50 тонн вантажу або до 150–200 людей у пасажирській конфігурації, має дальність польоту понад 4000 км і може працювати з ґрунтових смуг. У російській армії ці літаки активно використовують для перекидання військ, техніки, гуманітарних вантажів і, в особливих випадках, для транспортування військовополонених.
Борт RF-86868 належав до модернізованої версії Іл-76М. Екіпаж складався з шести осіб: командир Станіслав Беззубкін, другий пілот Владислав Чмірьов, штурман Олексій Високін, бортінженер Андрій Пілуєв, борттехнік Сергій Житенєв та радист Ігор Саблін. Усі вони мали багатий досвід польотів у складних умовах. Літак не був оснащений сучасними системами активного захисту чи стелс-технологіями — це типовий транспортник, захист якого в зоні конфлікту повністю залежить від прикриття винищувачами та наземними засобами ППО.
В умовах бойових дій такі машини літають на середніх і великих висотах, де їх легко виявити сучасними радарами. Зенітно-ракетний комплекс Patriot, який перебуває на озброєнні України, здатний уражати цілі на відстані понад 100 км і висотах до 20–25 км. Саме цей фактор став одним із ключових у дискусіях про те, що саме сталося в небі над Білгородщиною.
Дві версії подій: позиції Росії та України
Російська та українська сторони з самого початку представили принципово різні картини подій. Відмінності стосуються не лише причини падіння, а й того, що саме перебувало на борту.
| Аспект | Російська версія | Українська версія | Свідчення та дані |
|---|---|---|---|
| Причина падіння | Збитий українською зенітною ракетою (Patriot або IRIS-T) з території Харківської області | Законна військова ціль; можливо, російська ППО або провокація | Відео падіння, дані російських радарів, заяви західних офіційних осіб про Patriot |
| Вантаж на борту | 65 українських військовополонених + 9 російських військовослужбовців для обміну | Ракети С-300 для обстрілів Харківської області | Генетична експертиза РФ (2024–2025), непрямі підтвердження України в 2025 р., список імен від РФ |
| Напрямок польоту | Із Підмосков’я до Білгорода для обміну полоненими | Можливо, з вантажем у бік фронту або провокаційний маршрут | OSINT-аналізи, свідчення очевидців, дані про виліт з Чкаловського |
| Відповідальність | Українські сили ППО, наказ командира ЗСУ | Не взята напряму; акцент на законності цілі | Заяви США та Франції про Patriot, розслідування СК РФ та СБУ |
Ключовий момент: західні офіційні особи, включно з представниками США та Франції, підтвердили, що літак був уражений українським комплексом Patriot. Це один із небагатьох випадків, коли версія про збиття з української сторони отримала непряму підтримку з-за кордону.
Ціна людських життів
Шестеро членів екіпажу загинули миттєво. Їхні імена стали відомі завдяки офіційним повідомленням: Станіслав Беззубкін, Владислав Чмірьов, Олексій Високін, Андрій Пілуєв, Сергій Житенєв та Ігор Саблін. Кожен із них залишив родини — дружин, дітей, батьків. У Білгородській області та в інших регіонах Росії відбулися траурні заходи.
За російською версією, на борту перебували 65 українських військовополонених, яких везли на обмін. У листопаді 2024 року Росія передала Україні 62 тіла, нібито належних загиблим у цій катастрофі. У лютому–квітні 2025 року українські офіційні особи повідомили про майже 50 збігів ДНК останків з родичами військовополонених. Повна ідентифікація всіх фрагментів триває — тіла були сильно зруйновані під час падіння та пожежі.
Родичі українських військових, чиї близькі перебували в списках на обмін, пережили подвійний удар: спочатку надію на зустріч, а потім — звістку про трагедію. Деякі родини в 2025 році отримали підтвердження через ДНК-тести. Ця частина історії залишається однією з найболісніших і до кінця не закритих сторінок конфлікту.
Вплив на процес обміну полоненими
Обміни військовополоненими — один із небагатьох каналів, де сторони періодично знаходять точки дотику навіть у найважчі періоди. Катастрофа 24 січня 2024 року стала серйозним ударом по цьому процесу. Російська сторона оголосила про призупинення обмінів, звинувативши Україну в умисному вбивстві своїх же громадян.
Незважаючи на паузу, обміни згодом відновилися. У січні 2024 року відбувся великий обмін (понад 400 осіб), але без участі тих, хто нібито перебував на борту Іл-76. Довіра між сторонами помітно знизилася. Українські офіційні особи неодноразово підкреслювали, що Росія використовує тему полонених в інформаційних цілях. Російська сторона, навпаки, вимагала міжнародного розслідування та визнання відповідальності.
До 2025–2026 років процес обміну тривав, але з додатковими перевірками та обережністю. Кожна сторона тепер ще уважніше ставиться до інформації про заплановані рейси та маршрути.
Розслідування та актуальні дані 2025–2026 років
Слідчий комітет Росії порушив справу про теракт і провів генетичну експертизу понад 670 фрагментів тіл. За її результатами були ідентифіковані всі члени екіпажу, супроводжуючі та 65 українських військовослужбовців. У липні 2025 року російські слідчі назвали конкретного українського командира, який нібито віддав наказ на пуск ракет.
Українська сторона (СБУ та Генштаб) також проводила розслідування. У 2025 році заступник міністра внутрішніх справ України Леонід Тимченко в інтерв’ю фактично підтвердив, що на борту перебували українські військовополонені. Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими повідомив про десятки ДНК-збігів серед переданих останків. Повного офіційного визнання всіх обставин з української сторони поки не прозвучало.
Міжнародного незалежного розслідування в повному обсязі не було. ООН обмежилася закликами до стриманості. Червоний Хрест закликав Росію репатріювати останки. Західні розвідки в закритих каналах підтвердили версію про збиття українським Patriot, але публічно детальної картини не розкривали.
Авіація в зоні конфлікту: уроки та ризики
Трагедія Іл-76 ще раз показала, наскільки вразлива навіть важка військова авіація в умовах сучасної війни. Транспортні літаки на кшталт Іл-76 не мають серйозного захисту від далекобійних зенітних ракет. Польоти в прифронтовій зоні вимагають ретельного планування, прикриття та постійного моніторингу повітряної обстановки.
Для жителів Білгородської області цей день став ще одним нагадуванням про те, як близько проходить лінія бойових дій. Регіон регулярно зазнає ударів дронів і ракет, а тепер до цього списку додалася велика авіакатастрофа. Місцеві служби спрацювали оперативно, але емоційний слід у людей залишився надовго.
У ширшому сенсі історія збитого Іл-76 ілюструє, як інформаційне протистояння іноді затінює саму трагедію людських втрат. Обидві сторони продовжують відстоювати свої позиції, а родини загиблих чекають остаточних відповідей. Генетична ідентифікація останків, яка активно велася в 2025 році, — один із небагатьох процесів, де факти поступово беруть гору над версіями.
Процес з’ясування всіх обставин цієї трагедії ще не завершений. Нові дані можуть з’явитися й у наступні роки, особливо в міру завершення роботи з ДНК-матеріалами та можливих нових свідчень. Поки ж головне, що залишається в пам’яті, — це 74 людські життя, які обірвалися в небі над Білгородською областю того зимового дня.
