Точна цифра бойових безпілотників Bayraktar TB2, що перебувають у розпорядженні Збройних сил України, офіційно не розголошується — і це цілком логічно в умовах війни. Незалежні аналітичні центри та відкриті джерела, проте, сходяться в оцінці: після всіх поставок, втрат і початку локального виробництва парк цих машин нараховує близько п’ятдесяти одиниць в активній експлуатації.
Ці турецькі дрони стали одним із найяскравіших символів перших місяців повномасштабного вторгнення. Значна тривалість польоту, точкові удари дешевими керованими боєприпасами та можливість працювати там, де пілотована авіація була надто вразливою, дали змогу українським підрозділам ефективно вражати ворожі колони, системи ППО та логістичні вузли. Сьогодні роль TB2 змінилася, але машина продовжує залишатися цінним інструментом розвідки та цілевказання.
Паралельно з бойовим застосуванням розвивається спільне виробництво. Завод Baykar під Києвом, попри всі виклики, вже робить вагомий внесок у зміцнення парку. У перспективі це означає не лише поповнення втрат, а й якісне зростання можливостей української безпілотної авіації.
Перші контракти та шлях до власного флоту
Усе почалося задовго до 2022 року. У січні 2019-го Україна підписала контракт на постачання 12 Bayraktar TB2 для Сухопутних військ разом із наземними станціями управління. Сума угоди склала близько 69 мільйонів доларів. Перші апарати прибули вже навесні того ж року, але повноцінне освоєння та інтеграція зайняли час — українські спеціалісти проходили навчання в Туреччині.
Окреме замовлення розмістили Військово-морські сили. Контракт на шість дронів уклали в 2021-му, і вже в липні перший TB2 прибув до Миколаєва. До початку лютого 2022 року в строю перебувало приблизно двадцять готових до виконання завдань машин. Це була серйозна заявка на модернізацію: Україна вперше придбала сучасний ударний БПЛА класу MALE (середня висота, велика тривалість польоту) не в традиційних постачальників, а в Туреччини — країни, яка сама активно розвивала безпілотні технології.
Ці ранні поставки виявилися своєчасними. Коли в лютому 2022-го почалося повномасштабне вторгнення, навіть відносно невелика кількість TB2 дала змогу українським військовим швидко організувати розвідку та точкові удари в районах, де російські війська ще не встигли розгорнути щільну систему ППО.
Війна пришвидшила постачання: донати, краудфандинг і нові партії
З перших днів вторгнення Туреччина та компанія Baykar продемонстрували безпрецедентну підтримку. Baykar безоплатно передала Україні не менше двадцяти апаратів. Ще п’ять машин стали безплатними завдяки кампаніям зі збору коштів у Литві, Польщі та Україні — зібрані кошти Baykar спрямувала на гуманітарні потреби, а дрони відправила в Україну. П’ятнадцять одиниць продали зі значною знижкою, а один додатковий TB2 подарували в серпні 2023 року до Дня Незалежності.
Таким чином, за оцінками спеціалізованих оборонних аналітиків, загальна кількість отриманих Україною Bayraktar TB2 сягнула приблизно 77 одиниць. Частина з них надійшла за раніше укладеними контрактами, частина — у вигляді допомоги та пільгових поставок. Українські розрахунки швидко освоювали нову техніку: дрони запускали з ґрунтових майданчиків, керували ними з мобільних пунктів, а екіпажі працювали в умовах постійної загрози.
Ці поставки мали не лише військове, а й потужне моральне значення. Люди в різних країнах Європи буквально скидалися, щоб «купити» Україні ще один дрон. Кожен такий апарат ставав уособленням солідарності та віри в те, що точна, високотехнологічна допомога може змінити баланс на полі бою.
Як TB2 змінювали перебіг боїв у 2022 році
У перші тижні та місяці війни Bayraktar TB2 діяли майже безкарно. Російські війська рухалися колонами відкритими дорогами, системи ППО були дезорганізовані, а засоби радіоелектронної боротьби — недостатньо ефективні проти турецьких дронів. Українські оператори завдавали ударів по танках, БМП, вантажівках із боєприпасами, командних пунктах і навіть по окремих кораблях Чорноморського флоту.
Відомі випадки, коли один TB2 за виліт знищував кілька одиниць техніки. Дрон міг барражувати над ціллю годинами, чекати зручного моменту та вражати її дешевими керованими бомбами MAM-L або MAM-C. Вартість однієї такої бомби несумірна з ціною самого дрона, а ефект — величезний. Саме тому ранні успіхи TB2 стали легендарними: вони показали, що навіть відносно невелика країна може ефективно протистояти набагато потужнішому супротивнику за допомогою сучасних технологій.
До середини 2022 року російські війська адаптувалися. З’явилися додаткові зенітні комплекси «Панцир-С1», посилилася робота засобів РЕБ, почала вибудовуватися ешелонована система ППО. Ефективність TB2 в ролі «літаючої артилерії» знизилася. Однак дрони не зникли з поля бою — вони просто змінили тактику.
Втрати: реальні цифри проти пропаганди
Російська сторона неодноразово заявляла про знищення «усіх» або «більше ста» українських Bayraktar TB2. Ці заяви мали яскраво виражений пропагандистський характер. Реальну картину дають візуально підтверджені втрати, які фіксує незалежний проєкт Oryx. За його даними, на сьогодні підтверджено знищення 26 українських TB2.
Це серйозний, але не критичний показник на тлі загального парку. Частина втрат припала на перші місяці, коли дрони працювали найбільш активно та ризиковано. Інші випадки пов’язані з технічними несправностями або дружнім вогнем. Важливо розуміти: кожен втрачений TB2 — це не просто апарат вартістю кілька мільйонів доларів. Це ще й роки підготовки екіпажу, наземної інфраструктури та бойового досвіду.
Українська сторона ніколи не публікує точні дані щодо машин, що залишилися в строю. Це стандартна практика воєнного часу. Тому всі публічні оцінки мають приблизний характер і базуються на відкритих джерелах, візуальних підтвердженнях та заявах офіційних осіб.
Технічний вигляд машини, яка змінила уявлення про війну
Bayraktar TB2 — це середньовисотний безпілотник великої тривалості польоту (MALE). Він здатен перебувати в повітрі до 27 годин, розвивати швидкість близько 220 км/год і нести корисне навантаження до 150 кг. Основна зброя — турецькі керовані бомби MAM-L і MAM-C з лазерним наведенням. Дрон оснащений оптико-електронною станцією з тепловізором, що дає змогу вести розвідку вдень і вночі.
Одна з головних переваг TB2 — співвідношення ціни та можливостей. Повний комплекс (дрон + станція управління + боєприпаси) коштує значно дешевше, ніж сучасний винищувач чи вертоліт, при цьому виконує подібні завдання в певних умовах. Низька помітність для радарів, можливість працювати з ґрунту та відносно проста експлуатація зробили його ідеальним інструментом для країни, яка зіткнулася з масовим вторгненням.
| Характеристика | Значення | Практичне значення |
|---|---|---|
| Тривалість польоту | до 27 годин | Тривале барражування над ціллю або районом |
| Корисне навантаження | до 150 кг | 4 керовані бомби MAM-L/C |
| Висота польоту | до 7600 м | Робота вище багатьох засобів ППО ближньої дії |
| Вартість (приблизно) | 5–10 млн доларів за комплекс | Значно дешевше пілотованої авіації |
Як змінилася роль TB2 з 2023 по 2026 рік
Наприкінці 2023 року українські військові вже рідко використовували Bayraktar TB2 для прямих ударних місій. Російська система ППО та РЕБ стала надто щільною. Натомість дрони перейшли в нішу дальнього спостереження та цілевказання. TB2 міг годинами висіти на безпечній відстані, передавати координати цілей для артилерії, реактивних систем або інших, дешевших і масовіших дронів.
Така еволюція — природний процес у будь-якій війні. Коли супротивник адаптується до одного типу загрози, з’являються нові способи застосування старої техніки. Сьогодні TB2 часто працює в парі з FPV-дронами або наземними засобами ураження: він знаходить ціль, а дешеві «камікадзе» чи артилерія її знищують. Це дає змогу зберігати ресурс дорогих машин і екіпажів.
Важливий момент: навіть в умовах, що змінилися, TB2 залишається однією з небагатьох платформ, здатних тривалий час перебувати в повітрі над глибоким тилом супротивника та передавати якісну картинку в реальному часі.
Локальне виробництво: завод під Києвом як стратегічний крок
Одним із найважливіших довгострокових рішень стало створення спільного виробництва. Ще в 2022–2023 роках Baykar та українська сторона домовилися про будівництво заводу неподалік від Києва. Планувалося, що підприємство випускатиме як TB2, так і важчі моделі, зокрема TB3.
Будівництво просувалося попри обстріли. До 2025 року об’єкт був готовий на 80 %, а в 2026 році, за повідомленнями, виробництво вже запущене або перебуває на стадії активного нарощування потужностей. Проєктна потужність — до 120 апаратів на рік. На підприємстві планувалося створити близько 500 робочих місць, а частину комплектувальних — локалізувати в Україні.
Це не просто складання готових машин. Локальне виробництво означає зменшення залежності від зовнішніх поставок, можливість швидше ремонтувати та модернізувати дрони, а також готувати спеціалістів прямо на місці. В умовах затяжної війни такий завод стає важливим елементом стратегічної стійкості.
Скільки Байрактарів в Україні сьогодні і що буде далі
На середину 2026 року найбільш обґрунтована оцінка — близько 50–55 активних Bayraktar TB2 у складі Повітряних сил та Військово-морських сил України. Ця цифра враховує всі підтверджені поставки, візуально підтверджені втрати (26 одиниць за даними Oryx) та поступове надходження нових апаратів з турецьких і українських виробничих ліній.
Точна чисельність залишається військовою таємницею. Це дає змогу зберігати невизначеність для супротивника та захищати розрахунки. При цьому парк не стоїть на місці: навіть якщо нові поставки з Туреччини скоротилися, локальне виробництво вже починає компенсувати природний убуток.
У найближчі роки можна очікувати двох паралельних процесів. З одного боку — поступове насичення флоту новими TB2 і TB3 української збірки. З іншого — подальша інтеграція цих платформ у єдину систему розвідки та ураження, де TB2 виконуватиме роль «ока» для дешевших і масовіших засобів.
Bayraktar TB2 вже увійшов в історію сучасної війни як один із тих зразків озброєння, які довели: іноді кілька десятків добре керованих дронів здатні вплинути на ситуацію, порівняно з діями цілих авіаційних підрозділів. Їхня історія в Україні — це історія адаптації, партнерства та технологічної кмітливості в найскладніших умовах. І ця історія ще далека від завершення.
