Валерій Федорович Залужний народився 8 липня 1973 року в Новограді-Волинському (нині Звягель) Житомирської області в сім'ї військових у кількох поколіннях. Його шлях від командира взводу в провінційному гарнізоні до Головнокомандувача Збройними силами України у 2021 році та подальшого призначення Надзвичайним і Повноважним Послом України у Великій Британії у травні 2024 року відображає рідкісне поєднання професійної дисципліни, стратегічного мислення та здатності зберігати спокій в умовах екзистенційної кризи. За роки на ключових посадах він став одним із найбільш упізнаваних і шанованих військових лідерів сучасної України, чиє ім'я асоціюється з обороною Києва в перші тижні повномасштабного вторгнення та наступними контрнаступальними операціями 2022 року.
Сьогодні, у 2026 році, Валерій Федорович Залужний продовжує представляти Україну на міжнародній арені вже як дипломат, водночас залишаючись однією з найбільш впливових постатей всередині країни за даними соціологічних опитувань. Його публічні роздуми про природу позиційної війни, необхідність технологічної трансформації армії та пошук стійких гарантій безпеки додають глибини образу людини, яка пройшла найважчі випробування і зберегла здатність аналізувати помилки та пропонувати шляхи вперед. У ньому поєднуються риси класичного військового професіонала і сучасного мислителя, здатного говорити не лише про тактику, а й про довгострокову стратегію держави.
Ранні роки та становлення характеру
Дитинство Валерія Федоровича Залужного минуло в атмосфері військових гарнізонів і суворої дисципліни. Батько — кадровий офіцер — передав синові не лише повагу до форми, а й розуміння ціни відповідальності. У 1989 році після закінчення школи № 9 у рідному місті Валерій вступив до Новоград-Волинського машинобудівного технікуму і 1993 року закінчив його з відзнакою. Уже тоді стало зрозуміло, що технічна точність і системне мислення стануть його сильними сторонами.
Вибір військової професії був природним продовженням сімейної традиції. У 1997 році він з відзнакою закінчив загальновійськовий факультет Одеського вищого об'єднаного командного училища. Далі відбулася послідовна служба на всіх рівнях: командир взводу, роти, батальйону. У 2007 році після закінчення Національної академії оборони України із золотою медаллю Валерій Федорович Залужний отримав призначення на посаду начальника штабу — першого заступника командира 24-ї окремої механізованої бригади. Цей період став важливою школою штабної роботи та розуміння логістики великого з'єднання.
У 2009–2012 роках він командував 51-ю окремою механізованою бригадою. Саме на цій посаді проявилися його здібності до організації бойової підготовки та підтримання високої готовності частини в умовах обмежених ресурсів. У 2014 році, вже в званні полковника, Валерій Федорович Залужний брав участь у бойових діях на Донбасі на посаді заступника командувача сектора «С». Досвід реальної війни доповнив теоретичні знання, отримані раніше.
Військова кар’єра: від оперативного рівня до стратегічного
Кар'єрне зростання Валерія Федоровича Залужного вирізнялося послідовністю та відсутністю різких стрибків. У 2017 році йому присвоїли звання генерал-майора. Того ж року він став начальником штабу — першим заступником командувача військами оперативного командування «Захід». Через рік — начальником об'єднаного оперативного штабу ЗСУ і першим заступником командувача об'єднаними силами.
З грудня 2019 року Валерій Федорович Залужний очолив оперативне командування «Північ». На цій посаді він відповідав за оборону північного напрямку, включно з ділянками, які через два роки стануть ареною найзапекліших боїв. Призначення 27 липня 2021 року Головнокомандувачем Збройних сил України стало логічним підсумком багаторічної підготовки. Президент Володимир Зеленський обрав саме його, бачачи в ньому професіонала, здатного провести реформи і підвищити боєздатність армії в умовах зростаючої загрози.
Головнокомандувач у роки великої війни
З перших годин повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року Валерій Федорович Залужний опинився в епіцентрі подій. Організація оборони Києва, координація дій різних родів військ і швидке прийняття рішень в умовах інформаційного хаосу дозволили втримати столицю. Уже 4 березня 2022 року йому присвоїли найвище військове звання генерал.
Восени 2022 року українські сили провели успішні контрнаступи на Харківщині та звільнили Херсон. Ці операції продемонстрували здатність армії до маневру і раптовості навіть за значної переваги противника в живій силі та артилерії. У 2023 році ситуація змінилася: бойові дії набули позиційного характеру. Контрнаступ на Запорізькому напрямку не досяг поставлених цілей. Пізніше, в інтерв'ю агентству Associated Press у лютому 2026 року, Валерій Федорович Залужний прямо вказав на брак виділених ресурсів і відсутність чіткої політичної мети війни до кінця 2023 року як на ключові причини.
Відставка, нагорода та нова місія
8 лютого 2024 року Президент України звільнив Валерія Федоровича Залужного з посади Головнокомандувача. Того ж дня йому присвоїли звання Героя України. 9 травня 2024 року відбулося призначення Надзвичайним і Повноважним Послом України в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії. З 3 березня 2025 року він додатково виконує обов'язки постійного представника України при Міжнародній морській організації.
У Лондоні Валерій Федорович Залужний зосередився на зміцненні двосторонніх зв'язків, підтримці української оборонної промисловості та просуванні теми довгострокових гарантій безпеки. Його виступи і публікації, зокрема колонка в Liga.net у листопаді 2025 року, показують людину, яка продовжує мислити стратегічно: він говорить про необхідність нової архітектури європейської безпеки, технологічної трансформації армії та реалістичного підходу до можливих форматів припинення активних бойових дій.
Погляди на війну та майбутнє
У публічних висловлюваннях Валерій Федорович Залужний неодноразово наголошував, що війни майбутнього не вимагатимуть масової мобілізації в звичному розумінні. Головну роль відіграватимуть безпілотні системи, високоточна зброя, розвідка та здатність швидко адаптуватися до змін на полі бою. Він зазначав, що позиційний тупик 2023–2024 років став наслідком не лише дій противника, а й внутрішніх обмежень — як ресурсних, так і політичних.
У лютому 2026 року в інтерв'ю він уперше детально розповів про напругу у відносинах із президентом, яка виникла вже в перші місяці великої війни і досягла піку восени 2022 року, коли в його кабінеті пройшов обшук співробітниками СБУ. Валерій Федорович Залужний розцінив це як спробу залякування і заявив, що був готовий відбити такий «напад», бо «вміє воювати». Ці слова викликали широкий резонанс і підтвердили, що за зовнішньою стриманістю генерала ховається тверда позиція щодо ключових питань ведення війни.
Особисте життя та людські риси
За мундиром і публічною роллю Валерія Федоровича Залужного стоїть сім'я. Він одружений понад двадцять років. Дружина Олена раніше працювала фінансистом. У них дві доньки: старша служить у Київському гарнізоні, молодша навчається в Одесі і планує стати лікарем. У січні 2023 року Валерій Федорович Залужний отримав у спадок від українця-американця Григорія Степанця один мільйон доларів і повністю передав ці кошти на потреби армії.
У грудні 2023 року він захистив дисертацію і здобув ступінь доктора філософії з права. У вільний час генерал слухає музику в стилі диско і Rammstein, дивиться відео з котами та веде Instagram. Такі деталі роблять образ живим і близьким багатьом українцям, які бачать у ньому не лише воєначальника, а й звичайну людину зі звичками і слабкостями.
Ключові етапи кар’єри Валерія Федоровича Залужного
| Період | Посада | Ключовий результат |
|---|---|---|
| 2009–2012 | Командир 51-ї ОМБр | Організація бойової підготовки великого з'єднання |
| 2019–2021 | Командувач ОК «Північ» | Підготовка північного напрямку до можливої агресії |
| 2021–2024 | Головнокомандувач ЗСУ | Оборона Києва та контрнаступи 2022 року |
| З травня 2024 | Посол України у Великій Британії | Дипломатична робота та просування інтересів України |
Дані базуються на офіційних біографічних матеріалах і перевірених джерелах.
Валерій Федорович Залужний залишається постаттю, за розвитком якої стежать і в Україні, і за її межами. Його досвід, спокійна манера говорити і готовність називати речі своїми іменами роблять його одним із тих, хто формує порядок денний не лише військовий, а й суспільно-політичний. У 2026 році, коли країна продовжує шукати шляхи до безпеки та відновлення, голос такої людини звучить особливо вагомо.
