Перші українські безпілотники наблизилися до Москви ще в травні 2023-го, коли два апарати спробували підлетіти до Кремля. Відтоді атаки перетворилися на регулярні та все масштабніші операції, кульмінацією яких стали травневі та червневі удари 2026 року. Тоді сотні дронів одночасно прямували на столичний регіон, уражаючи нафтопереробний завод у Капотні, технопарки в Зеленограді та інші об’єкти критичної інфраструктури.
До середини 2026-го Москва, оточена приблизно 130 позиціями зенітних систем, уперше за довгий час відчула реальну вразливість. Дрони долали кілька ешелонів ППО, спричиняли пожежі, видимі з центру міста, і призводили до жертв серед мирного населення Підмосков’я. Ці події змінили не лише оперативну картину, а й повсякденну реальність — від затримок рейсів у трьох аеропортах до звички мешканців прокидатися від вибухів і стежити за стовпами диму на обрії.
Стратегічно атаки продемонстрували новий етап війни: дешеві масові безпілотники здатні насичувати оборону навіть одного з найзахищеніших мегаполісів світу. Для одних це доказ ефективності українського виробництва озброєння, для інших — сигнал про необхідність ще щільнішого прикриття тилових об’єктів.
Як усе починалося: перші атаки 2023 року
У ніч на 3 травня 2023 року москвичі вперше почули характерний звук роботи систем ППО над столицею. Два безпілотники наблизилися до Кремля, один із них зачепив купол Сенатського палацу й спричинив невелику пожежу. Російська влада відразу заявила про успішне відбиття атаки, а в соцмережах швидко поширилися кадри з димом над історичним центром.
Це була радше демонстрація можливостей, ніж спроба завдати серйозної шкоди. Дрони летіли на невеликій висоті, використовували прості навігаційні системи й несли обмежене бойове навантаження. Тим не менше інцидент став символічним: Москва, яку багато хто вважав недосяжною, вперше опинилася під прямою загрозою з повітря після початку повномасштабного конфлікту.
У наступні місяці атаки залишалися рідкісними й поодинокими. Влітку та восени 2023-го окремі апарати фіксували над Московською областю, але серйозних пошкоджень інфраструктури не відбувалося. Мешканці звикали до нових нічних звуків, а влада відпрацьовувала алгоритми оповіщення та евакуації уламків.
Наростання інтенсивності в 2024–2025 роках
До 2024 року ситуація змінилася. Україна почала активно розвивати власні ударні безпілотники великої дальності, здатні долати 800–1600 кілометрів. Атаки стали регулярнішими, а кількість апаратів в одному нальоті зросла з одиниць до десятків.
У березні 2025 року стався перший по-справжньому масовий удар: російські джерела повідомляли про 91 дрон, збитий над столичним регіоном. Уламки пошкодили дахи житлових будинків, у Раменському загорівся приватний будинок, загинули люди. Це вже не була разова акція — це була перевірка щільності та ефективності російської ППО в умовах насичення.
З кінця 2025 року атаки на Москву та область стали майже щотижневими. Грудень приніс серію нічних нальотів, коли дрони йшли хвилями по кілька годин. Аеропорти Шереметєво, Домодєдово та Внуково неодноразово вводили обмеження, рейси затримувалися або перенаправлялися. Москвичі почали ділитися в соцмережах відео прольотів і спалахів у небі — явище, яке раніше здавалося чимось далеким.
Рекордний травень 2026-го: прорив до стратегічних об’єктів
Ніч на 17 травня 2026 року стала поворотною. За даними мера Москви Сергія Собяніна, лише з півночі до сьомої ранку сили ППО знищили 81 безпілотник, що летів безпосередньо на столицю. За добу загальна кількість збитих у регіоні перевищила 120. Українська сторона назвала цю атаку наймасштабнішою з початку повномасштабного вторгнення.
Кілька апаратів усе ж досягли цілей. У Капотні, на території Московського нафтопереробного заводу, зафіксували влучання в районі прохідної — постраждали робітники, які прибули на зміну. У Зеленограді пошкоджень зазнав технопарк «Елма», що спеціалізується на мікроелектроніці. Уламки впали на третю злітно-посадкову смугу Шереметєво, спричинивши пожежу та масові скасування рейсів.
У Підмосков’ї картина була ще важчою. У Хімках уламки пошкодили багатоквартирний будинок, загинула жінка. У Митищах та інших населених пунктах також були жертви — загалом троє людей загинули, близько 17 дістали поранення. Губернатор Андрій Воробйов підтвердив влучання в житлові будинки в Красногорську, Дєдовську та приватні будинки в Наро-Фомінському районі.
Українські джерела заявляли про ураження Московського НПЗ, нафтобази в Солнечногорську та кількох виробництв мікроелектроніки, які раніше вважалися добре прикритими. Уперше в такому обсязі дрони подолали щільне кільце ППО навколо столиці.
Червневий удар: вогонь над Капотнею знову
Рівно через місяць, у ніч на 18 червня 2026 року, історія повторилася ще в більшому масштабі. Російська влада повідомила приблизно про 190–194 збиті дрони на підльоті до Москви. Українські моніторингові канали та Служба безпеки України говорили про майже 200 апаратів, що брали участь у нальоті.
Головною ціллю знову став Московський нафтопереробний завод у Капотні — вже вдруге за тиждень. На території підприємства виникло кілька великих осередків пожежі, чорний дим було видно з багатьох районів Москви. За даними СБУ, постраждали ключові установки, що призвело до серйозних порушень у роботі об’єкта. Уламки також пошкодили будівлі на території торговельного центру «Садовод».
16 людей дістали поранення. Аеропорти знову працювали з обмеженнями. Російські з-блогери відкрито критикували ефективність ППО та вимагали посилення захисту тилових об’єктів. Українська сторона підкреслювала, що завод розташований лише за 15 кілометрів від Кремля і досі вважався одним із найзахищеніших.
Озброєння атакуючих: еволюція українських безпілотників
Сучасні атаки використовують уже не поодинокі апарати, а цілі сімейства дронів різного призначення. Ось основні типи, які фігурували в ударах 2026 року:
- FP-1 — дальність до 1600 км, швидкість близько 180 км/год, здатен нести значну бойову частину й летіти на гранично малій висоті.
- RS-1 «Барс» — дальність до 800 км, оптимізований для ударів по стаціонарних цілях з високою точністю.
- БАРС-СМ «Гладіатор» — нова модифікація, застосована вперше саме в травні 2026-го, з покращеними характеристиками щодо подолання РЕБ і ППО.
Ці апарати відносно дешеві у виробництві, що дозволяє запускати їх десятками й сотнями одночасно. Низька висота польоту, застосування супутникової навігації з корекцією та можливість маневрування ускладнюють перехоплення навіть сучасними зенітними комплексами. Тактика «рою» або послідовних хвиль дозволяє частині дронів прориватися крізь щільний вогонь.
Оборона столиці: потужність і межі можливостей
Московський регіон справді має одну з найщільніших систем ППО у світі. Близько 130 зенітних позицій, ешелони з С-400, «Панцирів», «Торів» та інших комплексів створюють багатошарову оборону. У теорії збити дрон над Підмосков’ям має бути відносно просто.
На практиці все складніше. Дешеві безпілотники летять низько, їх важко виявити радарами на великій відстані. Масовий запуск створює ефект насичення: поки одна батарея відпрацьовує по перших цілях, наступні вже підходять з іншого напрямку. Електронна боротьба також відіграє роль — частина апаратів здатна долати перешкоди або використовувати альтернативні канали наведення.
Російські офіційні особи стабільно повідомляють про високий відсоток збитих (часто 80–95 %), і ці цифри, ймовірно, відображають реальну роботу ППО. Однак навіть 5–10 % проривних при сотнях запущених апаратів означають реальні влучання та пожежі. Саме це й відбувається в 2026 році.
Життя під загрозою: як атаки впливають на москвичів
Для звичайних мешканців атаки вже не виглядають чимось абстрактним. Уночі сирени та розкати вибухів будили тисячі людей у Хімках, Красногорську, Зеленограді та самій Москві. Вранці багато хто виходив на балкони й бачив чорний дим над південно-східною частиною столиці.
Аеропорти перетворилися на зони підвищеної нервозності: пасажири годинами чекали в терміналах, рейси скасовували або перенаправляли. У соцмережах з’являються відео з прольотом дронів і роботою ППО — люди знімають на телефони, діляться, обговорюють. Психологічне напруження зростає, особливо в тих, хто живе неподалік потенційних цілей.
Економічні наслідки також помітні. Пошкодження НПЗ у Капотні, який забезпечує значну частину потреб регіону в пальному, уже вдруге за короткий період змушує замислюватися про логістику. Поки критичних перебоїв із бензином не зафіксовано, але сам факт повторних ударів по одному й тому самому об’єкту змушує владу та бізнес переглядати плани захисту й резервів.
| Дата | Дрони (російські дані) | Основні цілі та наслідки | Жертви |
| 3 травня 2023 | 2 | Спроба удару по Кремлю, невелика пожежа | Немає |
| 11 березня 2025 | 74–91 над регіоном | Житлові будинки, перший масштабний наліт | 3 загиблих, ~20 поранених |
| 17 травня 2026 | 81+ на підльоті, 120+ за добу | НПЗ Капотня, технопарк Елма, Шереметєво, житлові будинки в Підмосков’ї | 3 загиблих, ~17 поранених |
| 18 червня 2026 | ~190–194 на підльоті | Повторний удар по НПЗ Капотня, ТЦ «Садовод», сильні пожежі | 16 поранених (за деякими даними) |
Порівняння показує чітку тенденцію: кількість апаратів зростає, цілі стають дедалі значущішими, а прориви крізь ППО — реальністю, а не винятком.
Атаки тривають. Кожен новий наліт додає деталей до картини сучасної війни, де технологічна перевага вже не гарантує повної безпеки навіть для столиці великої держави. Москвичі та жителі області адаптуються, влада посилює заходи, а українські виробники дронів продовжують шукати нові технічні рішення. Як саме розвиватиметься ця історія далі — покаже лише час.
