Вранці 19 жовтня 2025 року четверо людей у жовтих будівельних жилетах підігнали до південного фасаду Лувру вантажівку з висувною драбиною. Двоє піднялися на балкон Галереї Аполлона, розрізали скло болгарками, увірвалися всередину і за чотири хвилини винесли вісім предметів із колекції французьких королівських та імператорських прикрас. Загальна вартість здобичі — 88 мільйонів євро. Корона імператриці Євгенії випала під час втечі і була знайдена пошкодженою біля стін музею. Інші вироби досі не виявлені.
Ця операція стала найгучнішим викраденням із Лувру за останні десятиліття і першою крадіжкою творів мистецтва з музею в XXI столітті. Злочинці діяли серед білого дня, поки відвідувачі вже прогулювалися залами. Охоронці, побачивши болгарки, не стали втручатися і зайнялися евакуацією людей. Уся акція тривала близько семи хвилин — від появи машини до зникнення на скутерах.
Історія пограбувань Лувру налічує понад сто років. Від зникнення «Мони Лізи» 1911 року до пропажі меча Карла X 1976-го і картини Коро 1998-го — щоразу музей виявлявся вразливим саме в моменти, коли безпека здавалася достатньою. Подія 2025 року лише підтвердила, що навіть найвідвідуваніший музей світу залишається ласою метою для тих, хто вміє діяти швидко і без зайвого шуму.
Як саме відбулося пограбування 19 жовтня 2025 року
Музей відчинився о дев’ятій ранку. Через пів години до набережної Сени під’їхав вантажний автомобіль із механічною драбиною. Двоє чоловіків у масках і будівельних жилетах піднялися на балкон Карла IX. Болгарками вони прорізали вікно і увійшли до Галереї Аполлона. Сигналізація спрацювала одразу, але охоронці, побачивши інструменти, віддали перевагу виведенню відвідувачів.
Грабіжники попрямували до двох конкретних вітрин — «Наполеон» і «Французькі сувеніри». Вони розкрили їх тими самими болгарками і забрали заздалегідь вибрані предмети. Найдорожчий експонат зали — діамант «Регент» вагою понад 140 каратів — залишився недоторканим. Через чотири хвилини після проникнення двоє чоловіків уже спускалися назад. Внизу їх чекали спільники на скутерах Yamaha TMax. У поспіху корона імператриці Євгенії випала з сумки і залишилася лежати на тротуарі.
Поліція пізніше знайшла на місці болгарки, паяльну лампу, каністру з бензином, рації, рукавички і один жовтий жилет. Слідчі встановили, що вся техніка виїхала вранці з одного житлового кварталу в Обервільє. Операція готувалася кілька днів: злочинці викрали вантажівку з підйомником, переконавши власника, що їм потрібен вантажник.
За даними прокуратури Парижа, збитки склали 88 мільйонів євро. У викрадених виробах налічувалося 8482 діаманти, 35 смарагдів, 34 сапфіри і 212 перлин. Міністр культури Рашіда Даті першою повідомила про інцидент у соціальних мережах. Президент Емманюель Макрон назвав те, що сталося, ударом по національній спадщині і пообіцяв повернути цінності.
Що саме вкрали: список королівських реліквій
Міністерство культури Франції офіційно перелічило вісім предметів, які зникли. Усі вони належали до XIX століття і були власністю дружин та родичок Наполеона I і Наполеона III.
Ось повний перелік:
- Діадема із сапфірової парюри королеви Гортензії де Богарне і королеви Марії-Амалії — 24 сапфіри і 1083 діаманти.
- Намисто з тієї самої парюри — вісім сапфірів і 631 діамант.
- Одна сережка із сапфірової парюри — два сапфіри і 59 діамантів.
- Смарагдове намисто імператриці Марії-Луїзи — 32 смарагди (центральний вагою 13,75 карата) і 1138 діамантів. Подарунок Наполеона на весілля 1810 року.
- Пара смарагдових сережок Марії-Луїзи — шість смарагдів і 108 діамантів.
- Діамантова тіара імператриці Євгенії — 212 перлин і майже дві тисячі діамантів.
- Великий бант для корсажу імператриці Євгенії — 2438 діамантів.
- Брошка-релікварій імператриці Євгенії — 92 діаманти, включно з двома «Мазарині».
Корона імператриці Євгенії, яку грабіжники також намагалися винести, була знайдена пошкодженою. З неї зникли десять дрібних діамантів і один золотий орел. Зараз її готують до реставрації — музею пропонують допомогу ювелірні дім Cartier, Van Cleef & Arpels, Chaumet та інші.
За моїм досвідом спостереження за подібними справами, саме такі «німі» реліквії — без гучних імен на кшталт «Мони Лізи» — найчастіше розбирають на камені. Їх легше продати по частинах, і слід губиться назавжди.
Хронологія розслідування та арешти
25 жовтня 2025 року в аеропорту Шарль-де-Голль затримали першого підозрюваного, який намагався вилетіти до Алжиру. Через чотири дні взяли ще п’ятьох. До кінця листопада під вартою опинилися четверо людей, яких слідство вважає безпосередніми учасниками. Двоє з них — 40-річний Абдулай Н., колишня інтернет-зірка мототрюків, і 36-річний Геламалла А. — частково визнали участь.
На допитах у червні 2026 року вони розповіли, що їх найняв невідомий посередник за 15–25 тисяч євро кожному. Один із них стверджував, що думав, ніби грабує звичайний ювелірний магазин. Коштовності вони передали замовнику в підземному гаражі Обервільє. Далі слід обривається. Станом на липень 2026 року прикраси так і не знайдені.
Слідчі зібрали понад 150 зразків ДНК та відбитків. Знайшли навіть пробірні камені для перевірки золота і обладнання для глушіння маячків. Це свідчить про те, що злочинці готувалися до можливого переплавлення виробів.
Історія пограбувань Лувру: від «Мони Лізи» до наших днів
Лувр грабували не один раз. Найвідоміший злочин стався 21 серпня 1911 року. Вінченцо Перуджа, колишній скляр музею, у білому робочому халаті зняв «Мону Лізу» зі стіни Салону Карре, вийняв з рами і спокійно виніс під пахвою. Картину виявили пропаженою лише наступного дня. Перуджа ховав її два роки у своїй квартирі, а потім спробував продати у Флоренції. Його заарештували, засудили до короткого терміну, а «Джоконда» повернулася до Парижа тріумфально. Саме ця крадіжка зробила картину світовою знаменитістю.
1976 року троє чоловіків будівельними лісами проникли в ту саму Галерею Аполлона і вкрали парадний меч короля Карла X. Меч досі не знайдений. 1983 року зникли шолом і нагрудник італійських ренесансних обладунків. Їх випадково виявили лише 2021 року на аукціоні в Бордо. 1998 року вдень вирізали з рами пейзаж Каміля Коро «Дорога на Севр». Картина також залишається в розшуку.
Для порівняння основних злочинів зручна таблиця:
| Рік | Що вкрали | Як проникли | Статус |
|---|---|---|---|
| 1911 | «Мона Ліза» | У робочому халаті, в день закриття | Повернена 1913 |
| 1976 | Меч Карла X | Лісами через вікно | Не знайдений |
| 1983 | Ренесансні обладунки | Вночі, деталі невідомі | Повернені 2021 |
| 1998 | Картина Коро | Вирізана з рами вдень | Не знайдена |
| 2025 | 8 королівських прикрас | Драбина + болгарки | Не знайдені |
Дані таблиці зібрано за матеріалами Wikipedia та BBC.
Щоразу після великої крадіжки музей обіцяв посилити охорону. Після 1998 року провели модернізацію. Перед 2025 роком директор Лоранс де Кар замовляла аудит безпеки. Рекомендації лише почали впроваджувати, коли сталося нове пограбування. Камери в Галереї Аполлона дивилися не в той бік, а пароль системи відеоспостереження, за деякими даними, був надто простим.
У нашій практиці ми стикалися з таким випадком, коли музейні системи роками працювали «на довірі». Поки потік туристів зростає, а штат охоронців скорочують, будь-яка підготовлена людина бачить щілини.
Чому королівські прикраси виявилися такою легкою здобиччю
Галерея Аполлона — одне з найгарніших приміщень Лувру. Тут колись жив Людовик XIV, а стелі розписували найкращі художники епохи. У вітринах лежать рештки французьких коронних цінностей, які пережили революцію 1789 року, продаж 1887-го і дві світові війни. Більшість виробів — XIX століття, доба Наполеонів.
Товщина скла вітрин, за даними розслідування, виявилася в п’ять разів меншою за норму для таких предметів. Зовнішнє відеоспостереження покривало не всі підходи. Охоронці не були озброєні і мали інструкцію в першу чергу евакуювати людей. Грабіжники це знали.
Після крадіжки частину залишених коштовностей перевезли до сховища Банку Франції. Галерею Аполлона закрили на довгі місяці. У лютому 2026 року директор Лоранс де Кар подала у відставку — президент Макрон її прийняв.
Культурний удар виявився сильнішим за фінансовий. Ці прикраси — не просто камені. Це відчутний зв’язок з імперією, з дружинами імператорів, з придворним життям. Коли їх розбирають на окремі діаманти, історія Франції втрачає шматок себе.
Лувр і надалі приймає мільйони відвідувачів. «Мона Ліза» стоїть за куленепробивним склом, а Галерея Аполлона чекає повернення своїх скарбів. Поки слідчі шукають нитки, що ведуть до замовника, королівські діадеми і намиста залишаються десь між підпільними ювелірами і сейфами, про які знає лише вузьке коло людей.
